З Днем Соборності, шановні українці!

22 січня 1919 року Українська народна республіка ухвалила Акт Злуки з Західно-Українською Народною Республікою. Цей день увійшов в історію України як День Соборності.

Спільна, злагоджена і, насамперед, єдина країна – саме про це мріяли українці з давніх часів. На жаль, це об’єднання виявилось нетривким, і через деякий час окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав.

Але, згадуючи сьогодні ті славетні часи, сучасні українці перегортають величезний пласт історичної правди та знову нагадують один одному про необхідність об’єднання людей заради стійкої та сильної країни.

Найцікавіше в цей святковий день згадувати найперший День Соборності в Україні.

Уявімо собі, що 22 січня 1919 року у Києві, на Володимирській вулиці перед Софійською площею, споруджено тріумфальну браму, прибрану блакитними і жовтими стрічками та гербами всіх українських земель.

Близько 12.00 біля входу до собору Святої Софії з'явилися члени Директорії, офіційні представники ЗУНР, єпископат Української православної церкви. Над площею, де зібралися десятки тисяч киян і гостей столиці, лунає "Ще не вмерла України ні слава, ні воля..." Після нього проголошується:

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

З того дня минуло багато часу. Історія неодноразово перевіряла українців на мужність і силу характеру. І навіть у ХХI сторіччі наш загартований у битвах народ продовжує боротися за свою землю, за об’єднання нації, за непохитність, свободу і незалежність своєї держави.

Серця українців стогнуть від осмислення найжорстокішої правди, адже на мирну Україну напав ворог, який багато часу маскувався під «рідного старшого брата». Він вже наступав на горло Україні, розстрілюючи та заганяючи у сталінські табори її патріотів, та його пощадили, не дали відповіді, підставили іншу щоку. І по цій самій щоці наразі нещадно б’ють терористи, намагаючись вкотре зламати дух українців, принизити їхню честь і гідність.

Сьогодні тисячі громадян,мужніх воїнів та волонтерів у різний спосіб боронять нашу землю від зухвалого і підступного ворога і прагнуть об’єднання країни. Відчуття такої спільності – найголовніше, що винесли українці з історичного акта, який згадується в цей славетний день.

Тож завдячимо мужності й незламній волі українців, які люблять свою країну і, не шкодуючи життя, ідуть захищати її зі сталевими нервами і гарячим серцем.

Славимо нашу рідну землю, сильну й незалежну Україну. Бажаємо нашій державі довгоочікуваного миру. З Днем Соборності, любі українці!