18 октября 2006   12:50   1355

Микола Катеринчук: лідером опозиції має бути Тимошенко

Як розуміти слова Безсмертного: «Ми чекаємо пропозицій від Тимошенко»? Яких? Про що?

Я хотів би сказати, що рішення ми прийняли остаточне. А з’їзд, це тільки закріплення позицій. Що стосується відношень з Тимошенко, то моя позиція, полягає в тому, що опозиція повинна бути єдиною, системною, політичною. І на сьогоднішній день вона має зробити все, щоб побудувати систему відношень з більшістю в цивілізованій формі. Це дозволить їй бути, як кажуть, громадським контролером всього, що робить влада, давати можливість суспільству альтернативного курсу.

У вас є європейське правило відношення більшості та меншості. Але я у вас хотів спитати зовсім інше. Яка картина вимальовується зараз? Є Юлія Тимошенко, яка вже наробила багато заяв, і вже діє за правилами, які намалював БЮТ. Є слова Безсмертного, що в нас є Європейська конфедерація. Якась друга опозиція вимальовується. Власне, як ви будете співіснувати?

Дві опозиції - це шкідливо для процесу. Це - ненормально. Тому буде одна єдина опозиція. Формат опозиції Безсмертний пропонує сформувати БЮТ. З того, що ви сказали, це так відбувається. Я думаю, що це так і станеться. Бо лівоцентристське поле займає в опозиції Тимошенко. Ми правоцентристська опозиція. І я думаю, що ми будемо один одного доповнювати.

А хто лідер?

Лідером опозиції має бути Тимошенко.

Чи погодиться на це більшість «Нашої України»?

Тут немає значення. Погоджується чи не погоджується - суспільство визначилося. Ми зробили стратегічну помилку, що після того, як розвалилася помаранчева коаліція, ми почали якісь незрозумілі переговори. Ми повинні були відразу сказати про свою опозиційність. Я щасливий від того, що так і сталося.

А багато людей дотримується саме вашої позиції, що саме суспільство вимагає? Зробили помилку, і Тимошенко має бути лідером об’єднаної великої опозиції


Я думаю, що різні ставлення до цих питань. Але я переконаний, що треба враховувати думку виборців, які нас підтримували, нашу програмні ідеологічні засади, логіку історичних подій. І тоді легко відповідати на ці питання. Я думаю, що на сьогодні ми перейшли в опозицію, і ті помилки, які допускали, більше не будемо допускати.

Це ваша точка зору, ви її і не приховували в останній час. Разом із тим, експерти кажуть, що перехід «Нашої України» в опозицію можуть її зробити нечіткою, неконкретною, вимальованою. Іншими словами, ситуативно «Наша Україна» голосує разом із БЮТ, ситуативно голосує далі, якщо це вигідно із регіонами. Такий розвиток може бути?


Не можу, тому що ми будемо координувати голосування. Візьмемо, наприклад, питання СОТ, де не будуть голосувати ані комуністи, ані соціалісти. Але будуть голосувати «Наша Україна», регіони і БЮТ.

За якими принципами, якщо це єдина опозиція буде формувати тіньовий уряд, тіньових міністрів? Це знову домовлятись в пропорції, як домовлялися в коаліції. Так само буде?

Я не думаю, що так само буде. Я переконаний, що в опозиції, якщо вона хоче бути сильною, якщо вона хоче отримати владу або на позачергових виборах, або під час чергових виборів, то тут потрібно приймати чіткі правила гри, де чітко суспільство розуміє, де є влада, а де опозиція. І ми маємо раз і назавжди поставити крапку в своїй невизначеності.

От ви сказали на позачергових виборах чи на чергових виборах - це просто обмовка чи реальна перспектива?

Ні, це реальна перспектива. І я думаю, що не треба чекати чотири роки, поки зміниться формат коаліції, треба працювати. У всій коаліції 25-30 депутатів, з якими можна працювати. Вибачте, але ми маємо досвід попередніх років, коли ми були в опозиції разом із БЮТ. Думаю, що нам буде легко орієнтуватися в тих процесах, які відбуваються.

Чи правильно я зрозумів, що зараз опозиція може поставити собі як чільну мету, щоб розпустити парламент. Якщо так, то якими важелями вона буде діяти?

Якщо не буде реальних цивілізованих умов для існування опозиції, обов’язково це буде робити. Інструменти є. Це повноцінні повноваження президента. І їх можна використовувати.

Ваша точка зору, тобто не як учасника однієї з двох половинок опозиції, президент може через незатвердження бюджету піти?

Таких конституційних повноважень в нього немає.

Жодним чином немає? Він просто готує бюджет, а потім дає, парламент буде порпатися з ним місяць?

В Конституції виписані повноваження і випадки, при яких президент може розпустити парламент. При питанні бюджету такої підстави не існує.

Ваша ідея, аби президент став реальним головою «Нашої України». Ну, дивимося реально, зараз політична сила, яка за півроку провалила все, що на неї покладалося, це три етапи переговорів про різні коаліцій, навіщо йому це?


Справа не в тому, що провалили чи ні. Це вже суспільство буде оцінювати. Президентсько-парламентська республіка. Президент 2004 року обирався з одними повноваженнями, він був арбітром нації і міг розводити конфлікти через свої конституційні повноваження. В нього було багато. Після парламентсько-президентської республіки, яка зараз вже існує де-факто, в нього менше повноважень. Вони його обмежили. І тут він має спиратися на політичний інструмент. А це - політична партія. Він зараз такий же політичний гравець, як і інші. В нього зараз навіть менше повноважень, тому що більше повноважень зараз отримала коаліційна більшість. Зараз уряд підзвітний і підконтрольний ВР, раніше він був президенту. Тому президент на сьогоднішній день для того, щоб його програма виконувалась, курс, який він запропонував з 2004 року, був незмінний, він має використовувати і політичний інструмент. І партія має стати цим політичним інструментом, і має стати партійним президентом.

А в разі він може залишити все так, як зараз?

Я не виключаю. Але я б йому радив зробити саме це.

А в якій з країн Європи, наведіть приклад, складається ситуація, що є політична сила, яка в опозиції, і є президент, який є влада, і він причетний до цієї сили? Така опозиційна влада чи владна опозиція?

Парламентсько-президентська влада ставить президента в зовсім інше становище, ніж в інших президентських системах. Наприклад, Польща. Там Кваснєвський всі п’ять років був президентом, тому що його політична партія не змогла самостійно сформувати більшість в парламенті. Те ж саме було з Шираком. Це не є щось дивне. Це абсолютно нормальний процес, який відповідає тим очікуванням, які в суспільстві. І я абсолютно переконаний, що президент міг би стати координатором опозиції, і діяти адекватно тій ситуації, що виникає.

Зараз президент повертає Зінченка, потім приходить Балога, який геть не любить «друзів», потім з’являється Гайдук в РНБО, а не Єхануров. Експерти починають говорити, що це являється натяком на те, що Ющенку вигідно віддалитися від «Нашої України» чи не так?

Це вже неможливо. По-перше, він являється почесним головою цієї партії і, по-друге, партія постійно координує з ним свої дії. Тому я впевнений, що зробити це зовсім неможливо. А коли ти не можеш зробити щось зовні, краще робити і очолити цей процес і зробити його зрозумілим для суспільства. Я думаю, що це кращий вихід, коли президент стане партійним. Він очолить реальну партію, почне нову дискусію партії, відносно її розвитку, стратегії, і тоді буде не все втрачено.

Але буде заміна керівництва партії. Кого на кого будуть міняти, і наскільки вони, ці процеси, які очікуються найближчими днями, вони є не бутафорськими, а реальними?

Це шанс для партії довести свою впливовість в суспільстві на всі процеси.

Ваше відчуття?

Моє відчуття, що це просто необхідно зробити. Бо всі гасла, що лунали весь час, включно під час виборчого процесу і після, вони весь час розходилися з кроками, в тому числі зі справами і кроками, в тому числі і з керівництвом партії. Тому я буду ставити питання, що керівництво повинно йти у відставку зараз партії. Рада партії має оновитися. Це оновлення має дати шанс партії, політичному суспільству, що ця політична сила, вона не перетвориться в маргінальну. Вона рухається з помилками, але все ж таки рухається вперед. І на неї ще можна звертати увагу, на неї можна опиратися. І вона доведе це своєю опозиційністю.

У відсотках, зі ста, скільки відсотків, що з керівництва партії підуть ті люди, які керували перемовами про коаліцію, ті люди, які так чи інакше з інспірованими чи ні виникали скандальні ситуації? Відсотки?


Все в руках делегатів з’їзду. Я думаю, що делегати мають самі висловлюватись. Яка буде їх думка, така і доля партії.

Ви готові, що проти вас висловляться і ви підете з керівництва партії?

Готовий.

Це не є трагедія для партії?

Це не є трагедія для Катеринчука. А партія нехай сама визначається. Це один Катеринчук і не одне керівництво партії. Це ще 280 тисяч однопартійців, що прийшли і вступили в партію Майдану, з цінностями і ідеологією Майдану.

Але то регіони. Ситуацію в Києві, її, власне, творять певні персоналії. Власне, чому я питав, скільки людей у фракції підтримують вашу точку зору? А скільки людей у партії підтримують вашу точку зору?


Відносно опозиційності, то зараз 100%. А починали ми вдвох з Князевичем, якщо ви пам’ятаєте.

Цитата щодо єдності думок і розбіжності, наскільки ця політична сила є єдиною: если мы говорим о Катеринчуке, то он один из узнаваемых лиц партии, но что он может предложить партии кроме своего лица? Когда я вижу лицо Коли, я вспоминаю фильм «Бриллиантовая рука», помните цитата: «не бейте по лицу, я им работаю!» Олександр Третьяков, ймовірно, говорив українською, але ми отримали в такому вигляді. Що скажете?

По-перше, дурниці я не хотів би коментувати. Я думаю, що в політиці дуже важливо, яке політичне обличчя має політична партія. Так, що зараз відбувається наверху партії і в політичному процесі, вона напряму впливає на наших однопартійців, що знаходяться в регіонах. Вони там викладаються, вони намагаються пояснити позицію. Але те, що вони роблять, все нанівець зводиться керівництвом. Тому зараз справа в обличчях. Це і питання, яке має вирішити партія.

Тобто це йде просто боротьба в майбутньому партії?

В Третьякова це особисте.

Тепер міністри. Є точка зору, і ви її теж відстоюєте, що всі, хто прийшов за квотою президента, партії, вони мають зараз зібратися і піти. А чому безпартійні міністри теж мають? Вони не мають зобов’язання перед вами, пере партією. Ви просто довірили їм як професіоналам. Чому вони мають забиратися з уряду?

Думаю, що до цього питання маю менше всього відносин. Я їх туди не посилав. І партія відповідає тільки за тих міністрів, які відповідають перед партією. Моя точка зору, що ті міністри, які є за квотами президента, це є справа президента, і ми її не будемо торкатися. А все інше, це їх особисте ставлення до тих процесів, які зараз йдуть в суспільстві. І їх точка зору, чому вони зараз мають залишатися в уряді Януковича, працюючи на його майбутнє президентство.

Якщо ми говоримо не про політичні міністерства, які можна трактувати, а абсолютно неполітичні. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я, пан Поляченко. Він не член «Нашої України». Навіщо йому йти з уряду, коли навіть Ппартія регіонів не проти нього як професіонала?

Це йог буде вибір. І, думаю, що він має на це право.

І наскільки буде логічним, коли «Наша Україна» признає за ним це право і не буде наполягати на обов’язковому звільненні крісла?

Як вона може наполягати, коли вона його не призначала і не обирала? Тому, я впевнений, що це його питання особисте, яке він сам вирішить, розуміючи логіку всього політичного процесу.

Віра Ульянченко говорить: «21 числа партія може піти в конструктивну опозицію». Між тим, Тимошенко наполягає на радикалізмі. Як може радикалізм поєднуватись з конструктивізмом?

Думаю, будемо доповнювати один одного. Бо радикалізм потрібен там, де вже є глухий кут. А конструктивізм - це альтернатива, яку ми весь час повинні демонструвати суспільству, доводячи непрофесійність уряду Януковича.

Наприклад, вона продовжує, що «Наша Україна» голосуватиме за закони, коли вони корисні народу України

Якщо вони не суперечать програмним засадам «Нашої України», певні коаліційні угоди і є програма партії, то, думаю, так і буде. Але ми будемо постійно пояснювати, що в питаннях зміни податкового законодавства ми будемо працювати на все суспільство і на весь бізнес, якщо це буде навіть середній бізнес, і якщо це буде підтримуватися Партією регіонів, і ми досягнемо своєї мети, то ми будемо пояснювати, нащо це потрібно. Кожний свій крок ми будемо пояснювати. В опозиції це дуже важливо.

Віце-спікер в кого логічніший з двох частин опозиції?


Думаю, є пропозиції Миколи Томенко. І, думаю, що це кращий вибір.

«Наша Україна» підтримає?

Це повинно бути рішення фракції. Ще це не обговорювалося питання.

Трохи відійдемо від теми. 404 депутати проголосували за закон «Кримінальна відповідальність за незаконне порушення кримінальної справи». Можете пояснити, що те таке?

Дуже часто ми бачили, коли порушується кримінальна справа, а потім вона закривається, не даються зрозумілі підстави порушення кримінальної справи. Тобто не даються зараз підстави слідчим порушити кримінальну справу, не маючи потім на меті незрозумілих стосунків. Якщо вже відкрили, доводьте вже її в суді, і майте або обвинувачений вивід, або цього вироку немає. Це дуже важливо, що ми прийняли такий закон.

Але ситуація. Юрій Луценко неодноразово скаржився, що «ми розпочали справу, ми привели докази, ми віддали в Генпрокуратуру, а там все закрилось». І тепер та людина, яка почала справу, яка почала робити якісь докази, взагалі почала щось робити за своєю професійною справою, і проти неї зараз буде: навіщо ти розпочав, але не довів до кінця?


Луценка можна зрозуміти. Тому що йому не підсудні деякі процедури справ. І він передає їх в прокуратуру. Але не прокуратура робить вирок, а суд. Єдине, що слідчі або прокурори, представляючи державні обвинувачення, вони представляють інтереси в суді, і це так і має бути. Але на сьогоднішній день нагальним є проблема слідство прибрати з всіх відомств, де є, зробити єдиний орган, який буде незалежним від всіх, хто намагається порушити кримінальну справу, або дає вказівки і керує слідчими.
"НТН"
Добавить комментарий

Если вы хотите оставить комментарий, просьба авторизоваться или зарегистрироваться.

Последние новости.

Loading...