В Краматорську вшанують пам’ять Героїв Крут

29 січня Україна вшановує пам’ять Героїв битви під Крутами.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років. 104 роки тому українці в нерівному бою проти переважних сил ворога стримали наступ на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України!

Краматорська міська рада повідомляє, що з нагоди Дня пам’яті героїв Крут сьогодні в Краматорську відбудуться наступні заходи:

• Виставка «Ще юнаки, ще майже діти» – Бібліотека-філія №12 ім. П.Мирного (вул.Дніпровська, 2)

• Історичний репортаж «У мужності немає віку, у пам’яті нема кінця – Центральна міська публічна бібліотека (вул. Марії Приймаченко, 16) о 12.00

• Історична година «Скорботна рана на своїй землі» Бібліотека-філія №12 ім. П.Мирного (вул. Марії Приймаченко, 16) о 12-00

Бій під Кру́тами відбувся 16 (29 січня) 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова (згодом за свою жорстокість та свавілля страченого більшовиками) та загоном з київських курсантів і козаків “Вільного козацтва”, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії та мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест – Литовський договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш “Пам’яті тридцяти”