Світлана Панова: «Ми запустили програму «1С идет вслед за русским кораблем»»

Світлана Панова, директорка та одна зі співвласників компанії «Ареал» (разом з Павлом Зайцевим та Антоном Кладом), яка є одним з перших підприємств у IT сфері України, вже двічі переселенка – спочатку з кримської Ялти до Краматорська, а тепер – із Краматорська до Львова.

Ми поспілкувалися з нею не лише про компанію, але і евакуацію, львівську специфіку та те, як і на новому місці «Ареалу» вдається успішно працювати.

Широкий ареал роботи – програми компанії у місті, регіоні та Україні

А ви, наприклад, знали, що на системі «Ареал Облік» (програма бухгалтерського обліку) працювало понад 40 % бюджетних організацій Краматорського району та області та понад 90 % медичних закладів?

Розробник цієї програми – компанія «Ареал» – створює програмне забезпечення різного профілю, але серед основних напрямків діяльності – програми, якими зокрема активно користувалися та й досі користуються у рідному місті.

«На наших програмах ведуть свій облік чимало комунальних підприємств Донецької області, а Єдину квитанцію у Краматорську ми формуємо вже понад 10 років», – розповідає Світлана Панова про досягнення своєї компанії.

Компанія «Ареал» обслуговує домофони на сході України і не тільки: від Харкова до Дніпра і Полтави.

«Програми для ЦНАПів, мобільні застосунки, кабінети містянина та багато чого іншого – це лише мала частина того, чим ми займаємося», – каже не без гордості директорка «Ареалу».

У Краматорську компанія співпрацювала з ДонОДА, з місцевими вищими навчальними закладами, – приймали їхніх студентів на практику, а також брали участь у численних виставках, форумах тощо.

Операція-евакуація – з Краматорська до Львова

«Ми евакуювалися ще у березні. Це відбулося майже спонтанно – за один день. Вивезли частину колективу з родинами та їхніми котами та собаками. У кожного пара сумок із технікою та мінімумом особистих речей», – згадує пані Світлана.

У Львові колеги допомогли краматорському «Ареалу» знайти офіс та житло. А ще через деякий час вдалося переправити решту техніки Новою Поштою та перевізниками.

Частина колективу, поїздивши по Україні, приєдналася до загалу, а тоді вже компанія допомагала їм найняти житло у Львові. Але деякі все ж поїхали далі за кордон.

Облаштовуватися на новому місці було цікаво. По-перше, нам дісталася дуже колоритна квартира, де жили справжні львів’яни. На стінах тут портрети Степана Бандери та Тараса Шевченка, багато ікон, австро-угорські та німецькі мапи та старовинні українські прапори. А за вікном парк з озером!», – ділиться враженнями Світлана.

Кожного ранку краматорські айтівці у Львові прокидаються під «Червону калину». Це місцева молодь, у яких у парку щось на кшталт табору.

У момент переїзду першої частини колективу у трьох кімнатах жили 12 людей. «Було весело», – каже Світлана. Але додає, що попри певні побутові незручності підтримку клієнтів не було припинено ані на мить, – реагували одразу на всі зауваження та побажання.

"Іноді виходить смішно, а я почуваю себе Азаровим". Про мову і місцеву львівську специфіку

Звісно, Краматорськ та Львів суттєво відрізняються один від одного. Ось як Світлана Панова побачила та оцінила для себе місцевий колорит:

«Як на мене, львів’яни і регіон загалом досить специфічні. Вони дуже привітні, доброзичливі та відгукуються на проблеми. Але водночас вони і дуже закриті. Чому так? Я спитала місцевих і знаєте, що вони відповіли? – Ви ж були на Личаківському кладовищі? Склепи бачили? Багатьом по триста років, а вони доглянуті. Бо це РІД. До них приходять родичі. І якщо, наприклад, Микола був пекарем, то його син теж буде пекарем, то ми підемо до нього, навіть якщо за рогом буде пекарня новіша з меншими цінами. Тож місцеві мешканці – консерватори. Чи ми зможемо стати для них своїми – сказати важко».

Світлані було також дуже незвично, що Львів так довго спить уранці. Прийшли вони якось в офіс на 8:30, а він ще зачинений. Багато офісів не відкриваються раніше 10-ї. Так само ринки – десь о 9-й тільки починають потроху приходити торговці та відкриватися магазинчики. Але спати більше на пару годин зранку було прийнято на ура більшою частиною колективу компанії «Ареал».

На думку пані Світлани Львів – місто дороге, тож без постійного джерела доходу жити там дуже непросто.

«Я російськомовна, кримчанка, і так уже склалося, що українську ніколи не вивчала. Три місяці потому після переїзду до Львова я починаю розмовляти державною мовою. Іноді виходить смішно, а я почуваю себе Азаровим. Місцеві до російськомовних ставляться по-різному», – додає вона.

Плани і бажання

В офісній будівлі, де працює зараз «Ареал», є чимало інших переселенців з наших місць, з якими у компанії добре знайомі. Світлана Панова називає їх краматорською діаспорою та каже, що вони допомагають один одному чим можуть.

Задумів та планів у компанії багато. По-перше, запущено програму для залучення нових клієнтів з влучною назвою – «1С идет вслед за русским кораблем»:

«Якщо ваше підприємство зараз використовує російський програмний продукт 1С або один з його клонів, то ви ідеально підпадаєте під нашу програму «1С идет вслед за русским кораблем», у рамках якої ми допомагаємо перевести ваші дані до нашої системи за пільговою ціною. Сама ж програма при цьому коштуватиме лише одну гривню», – розповідає вона.

По-друге, краматорці почали співпрацю з львівським IT кластером, але, як каже пані Світлана, важко сказати, що з цього вийде.

Так чи інакше компанія «Ареал» не припиняє роботу навіть в умовах вимушеного переїзду, зібравши волю та усі свої професійні вміння, як кажуть, у кулак і крокуючи далі.

А наостанок Світлана Панова додає:

«Дуже хочемо додому у Краматорськ – повернемося за першої ж можливості».