6 грудня 2022   18:49   656

Самоліквідація «руського миру» в Україні. Дорога через звільнені села

Самоліквідація «руського миру» в Україні. Дорога через звільнені села
Північ Донеччини, південь Харківщини.

Температура мінус 8. Мости зруйновані. Заблукали в пошуках переправи через Сіверський Донець. В'їжджаємо до села – не димить жодна труба. Оглядаємось – жодного цілого будинку. Це село Богородичне, біля Святогірська. До війни – супер-престижне, супер-багате. Жодної живої душі. Скелетований купол церкви на фоні руїн. Зверніть увагу на фото - вже складені, але кинуті похапцем холодильники і пральні машини.



Далі дорога до Харківської області. Такі ж зруйновані села, але в окремих будинках ще теплиться (у прямому сенсі) життя. Ні електрики, ні інтернету. Щоправда, місцеві хвалять владу – привозять гуманітарку і навіть хліб додому безкоштовно. Загалом, люди не кинуті.

Одна бабуся розповідає, нібито, реальний випадок. У селі стояли «вузькоокі» (чи якути, чи буряти). Один тягне пральну машинку.

- Синку, навіщо ти її тягнеш, у вас же там навіть водопроводу немає?

- Вона у мене як тумбочка стоятиме...

Кажуть, багато хто навіть російською не розуміли. Не знали, куди їх привезли. Коли наші наступали, руські втекли першими, а цих покинули. Вони плакали від страху.

– Я не розумію, – каже мужик біля місцевої крамниці. – Вони навіть по горілку крім як на танку чи БТР не приїжджали, техніки було – жах! І тут з'являються ЗСУ на пошарпаних пікапах і усю цю броньовану погань ніби водою змиває. Як це? - дивується він.

Багато розповідей про місцевих колаборантів. В принципі, вони й до війни не приховували своїх поглядів, але на це ніхто не звертав уваги. А під час окупації наробили багато зла: здавали на тортури АТОшників, переконували людей, які не маюли жодної інформації (росіяни, коли дали світло, спеціально розстрілювали супутникові тарілки на будинках), що Росія перемогла і треба лише підкоритися. Багато розповідей про молодих «дівчат», які гуляли з «руськими»…

Повертаємось. Дорогою - стада кинутих людьми корів, яких, якщо не переловлять на м'ясо «цигани», взимку вб'ють мороз і голод... Війна прокотилася цими місцями так, що, повертаючись, ми сперечаємося: чи буде все це відновлено? І чи потрібно це відновлювати? Чи повернуться люди на руїни свого життя, чи почнуть нове в інших місцях? А що, тоді з цим краєм?

Звісно, життя візьме своє. Може, в інших формах. Єдине, що можна сказати точно – російський світ на цих територіях вже не проросте ніколи. Занадто багато болю він приніс цим старим, землі, коровам, пораненим лісам…
Остров
Додати коментар

Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.