У Краматорську люди та бізнес пристосовуються, щоб вижити: сайт китайського державного каналу розповів про наше місто

Кільки днів тому CGTN – китайський державний канал новин іншою мовою, що базується в Пекіні, – опублікував на своєму сайті статтю про життя у Краматорську під час війни.

Ми одразу звернули увагу, що в ілюстраціях до неї китайське видання навіть рік потому називає російсько-українську війну «українською кризою» та дуже обережне в оцінках.

Пропонуємо читачам Краматорськ Пост переклад цієї статті, щоб ви самі могли побачити, як офіційні китайські видання пишуть про велику війну в Україні:

За останній рік Краматорськ бомбили кілька разів. Це місто, яке було частиною Донецької області, але зараз знаходиться поблизу лінії фронту між російськими та українськими військами.

У квітні минулого року дві ракети влучили у жвавий залізничний вокзал Краматорська, убивши 61 людину, у тому числі семеро дітей, які намагалися втекти від конфлікту, як і багато хто минулої весни. Російська влада заперечує, що наказ про удар віддала вона.

Потихеньку потяги з Києва знову починають прибувати. Можна обережно припустити, що частина людей повертається до Краматорська. Він є частиною території, яка була промисловим центром України, але зараз час невизначеності для економіки та нестабільності для більшості тих, хто тут живе, оскільки бізнес має пристосуватися, щоб пережити конфлікт.

Олена Клімошенко – одна з власників бізнесу, яка втекла до столиці, але зараз повернулася до міста. Вона знову відкриває свій Духовка-бар (в оригіналі статті – Duhkova), щоб зосередитися на обслуговуванні різноманітної клієнтури.

«Сімдесят відсотків клієнтів — військові», — розповідає вона CGTN. – Приблизно п’ята частина – іноземні журналісти, десять відсотків – місцеві».

Це воєнна економіка. Більшість виробництв припинили діяльність, а заводи закрилися. Обслуговування військовослужбовців, які працюють, охороняють і відпочивають у місті, є важливим джерелом доходу. А центральний ринок – це місце, де можна запастися зимовим спорядженням і продуктами для доповнення армійських пайків.

Кав'ярня № 1 залишалася відкритою протягом усього конфлікту. Вона виживає попри те, що через комендантську годину закриватися доводиться раніше, але бариста Поліна Шопіна налаштована по-бойовому.

«Немає жодних труднощів у веденні бізнесу», — наполягає вона. «Якщо місце хороше, люди повернуться».

Деякі повертаються до Краматорська, але не всі. Десятки тисяч людей покинули місто та навколишні села. На міських площах ви не почуєте артилерійські стрільби та не побачите наслідки вуличних боїв, які тривають лише за 50 кілометрів у Бахмуті,– але з іншого боку ви (також) не побачите та не почуєте багато на цих зазвичай покинутих площах, що уособлюють порожнечу, яку сьогодні можна побачити в багатьох східноукраїнських містах.

Тиша – це не найгірше: Краматорськ все ще залишається ціллю. 1 лютого ракета знищила житловий будинок; десятки колишніх мешканців якого, переважно пенсіонерів, тепер змушені винаймати квартири або проситися пожити деінде.

Алла Татаровська та її чоловік Іван були робітниками на заводі і жили у своїй квартирі десятки років.

«Я навіть не розумію, як ми вискочили, бо тут все завалено, — розповідає 64-річна Алла. — Я побачила чоловіка, він був весь у крові, а потім у двері постукали, підійшли солдати та волонтери. Вони відвезли його в лікарню для лікування травм.

Потім ми з сином одягнулися, прийшов волонтер, ми відчули запах газу й пішли».

Людям, які живуть і працюють у Краматорську, як і в багатьох регіонах на сході України, довелося навчитися пристосовуватися.