Екзотичні рибки та російські ракети: американське видання розповіло про Краматорськ

Кілька днів тому американське видання Dispatch опублікувало на своєму сайті статтю, у якій розповіло про життя у Краматорську та що робить його зараз трохи нормальнішим.

Пропонуємо читачам переклад цієї статті.

Після чергового ракетного удару по центру Краматорська у вівторок вранці (14 березня) мешканці зруйнованого житлового будинку взялися розчищати завали. Удар, у результаті якого одна людина загинула та щонайменше семеро отримали поранення, повністю зруйнував стіну одного з під’їздів триповерхового будинку, а також сусідні. В інших місцях сила вибуху розбила вікна та викинула речі на двір.

«Ми втомилися від цього», – каже Людмила, пенсіонерка, яка живе у квартирі своєї доньки в цьому будинку після того, як так само постраждав її будинок. «Пора пожаліти дружин, дітей, старих, сиріт».

Серед цієї щоденної драми багато мешканців чіпляються за хоч якесь відчуття нормальності. Для Ірини Артемової це означає догляд за сотнями тропічних риб у її сімейному акваріумі — менш ніж за кілометр від місця (згаданого) ракетного удару.

Величезна колекція, близько половини якої належить українцям, що виїхали з міста, варіюється від різнокольорових морських риб до акваріума, повного піраній. Є навіть амазонський скат. («Він впивається в шкіру як гачок, — зазнає Ірина. — Він дуже небезпечний для людини»).

Ірина Артемова, яка разом зі своїм чоловіком Романом Дубініним у 2020 році відкрила у Краматорську акваріум «Дивовижні рибки», та розповіла The Dispatch, що вони не планують відмовлятися від тварин, навіть (коли) лінія фронту лише за 25 кілометрів. «Наш заклад є символом певної стійкості, тому що ми не закривалися», — каже вона. «Поки місто продовжує жити, продовжуємо жити й ми».

Вперше війна прийшла до Краматорська у квітні 2014 року, коли повстанці [так бойовиків Гіркіна видання називає в оригіналі статті – Краматорськ Пост] під проводом російського ветерана-розвідника Ігоря Гіркіна ненадовго окупували місто. Після того, як Україна повернула цю територію, Краматорськ став де-факто столицею тієї території Донецької області, яка не була окупована російськими військами та їхніми ставлениками з місцевих.

Відносний мир, який панував у Краматорську протягом восьми років, був зруйнований у перші ж кілька хвилин повномасштабного вторгнення: Росія запустила шквал ракет у бік міста щойно президент Росії Володимир Путін завершив свою ранкову промову, оголосивши «спеціальну військову операцію».

Відтоді Краматорськ періодично піддавався бомбардуванням. Найгіршою атакою став удар балістичною ракетою у квітні (2022 року) по залізничному вокзалу міста, внаслідок якого загинули 60 мирних жителів. З того, що сталося нещодавно, – в ніч на 5 березня було зруйновано школу. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN попередив, що росіяни можуть «підійти до Краматорська», якщо Україна відступить від сусіднього міста Бахмут.

Коли минулого року російські танки почали перетинати кордон, Ірина та Роман зрозуміли, що з точки зору логістики евакуюватися з рибками буде неможливо. Хоча війна змусила подружжя на деякий час закрити акваріум для відвідувачів, Ірина каже, що вони ніколи не думали залишати рибок помирати.

Подружжя вирішило залишитися та відкрити ємності для тих, хто шукав безпечного притулку для своїх домашніх тварин. На піку вони приймали (від людей) до трьох акваріумів на день. «Ми ніколи не думали, що стільки людей тримають рибок удома», — каже вона.

Хоча евакуація була б смертним вироком для рибок, життя в зоні бойових дій теж не пікнік. Російські атаки на українську енергетичну інфраструктуру призвели до регулярних відключень електроенергії, тож подружжя зрештою отримало потужний генератор від ірландських донорів. Без клієнтів, які платять, пара також залежить від пожертвувань для забезпечення рибок потрібним кормом і мінералами.

Після того, як навесні стратегічна ситуація в Краматорську загострилася [тут йдеться про весну минулого року – Краматорськ Пост], родина вирішила, щоб Ірина та їхня 15-річна донька залишили Донбас та поїхали у відносно безпечну Західну Україну. Роман залишився сам піклуватися про рибок в умовах агресивного російського наступу, що загрожував захопленням регіону: «Говорили, що одного ранку можна прокинутися й побачити, що вони нас оточили», — згадує він.

Але вересневий контрнаступ на Харківському напрямі розбив російський фронт на півночі, що призвело до возз’єднання родини в Краматорську. У грудні, коли мешканці поверталися, вони вирішили відкрити акваріум для відвідувачів — безплатно.

«Це єдиний подібний заклад, куди можна привести дитину, щоб вона трохи відволіклася від поганих думок», — каже Ірина. За її оцінками, акваріум зараз відвідує від трьох до п’яти груп людей на день. Останнім їхнім придбанням стала червоновуха черепаха, яку врятували з місцевого парку, і яка, очевидно, була покинута власником.

Для Романа Дубініна, який народився і все життя живе в Краматорську, тримати акваріум відкритим є справою патріотичного принципу: «Ми за правду, ми за свободу, за волю українського народу», — каже він, а надворі у цей час лунає сирена повітряної тривоги.