Бахмут - мишоловка для росіян: ізраїльський військовий експерт розповів про ймовірні сценарії закінчення війни

Командування української армії тримає Бахмут, щоб виснажити наступальний потенціал росіян, але навіть якщо окупанти захоплять залишки цього міста, це їм не допоможе досягти їхньої мети - захоплення всієї Донецької області включно з Краматорськом і Слов'янськом.

Тому що, дочекавшись виснаження ворога, українська армія піде у контрнаступ.

Таку думку в інтерв'ю Kramatorsk Post висловив військовий експерт, капітан запасу ізраїльської армії та медик-резервіст Григорій Тамар, який є частим гостем українських та європейських ефірів.

Наводимо нашу розмову з паном Тамаром повністю:

- Чи зможуть росіяни захопити Бахмут, якщо так - то які наслідки для перебігу війни це матиме?

- Коли ви ловите мишу в мишоловку, чи важливо вам, з'їсть вона сир чи ні? Чи вам важливо її спіймати? Ні, не важливо, моє завдання – її спіймати! Це дуже ціничний приклад, тому що під Бахмутом гинуть люди, і ви несете важкі втрати. Але втрати росіян неспівставні масштабам формату бойових дій, які там ведуться.

Це результат двох обставин: по-перше, тотальна тактична і оперативна безграмотність російських офіцерів, а по-друге, загальнокультурна неповага до поняття людського життя, яке превалює у Російській федерації як цивілізації.

Я не можу відповісти на питання – візьмуть росіяни Бахмут чи ні? Я маю інформацію виключно з відкритих джерел і будь-який мій прогноз був би з мого боку безвідповідальний. Я можу аналізувати та інтерпретувати цю інформацію. Але я кажу з повною відповідальністю, що принципового впливу на розвиток військового конфлікту це не буде мати.

Так само, як не мали принципового впливу на розвиток воєнного конфлікту обмежені успіхи російської армії внаслідок літнього наступу. Після якого був чудово відпрацьований контрнаступ під Харковом, після якого було прекрасне - ну не ідеальне, але на 80% відпрацьоване - звільнення Херсону. До речі, обидві ці операції проводились цілком за різними принципами оперативної майстерності. І обидві ці операції будуть у подальшому вивчатись у провідних академіях світу як класика сучасного воєнного мистецтва.

- Як ви думаєте, коли буде український контрнаступ і чи буде він?

- Я свого часу прогнозував його восени, я говорив про те, що він буде і він був, але носив обмежений успіх. Тобто успіх на двох оперативних напрямах – Херсон, Харків. Це були важливі напрямки. Це були два болючих удара, які не призвели до розгрому російської армії, але призвели до того, що російська армія втратила свій престиж, до матеріально-технічних втрат, втрат живої сили і так далі.

Чому ви не пішли далі, я думаю, що тут було дві причини: по-перше, дуже скромні масштаби постачання техніки та матеріальної допомоги від союзників вашої армії, але давайте не забувати, що з нового року ви отримали 40% всього об'єму, який планувалось на 2023 рік. Це про щось говорить, це не просто так.

Другий момент: [головнокомандувач ЗСУ Валерій] Залужний - дуже обережний воєначальник. Він не схильний до авантюр. Це не завжди комплімент, але це факт, який треба відзначити. Він дуже обережний і в нього залізні нерви, а те що залізні нерви – це вже комплімент.

Залужний чекає на той момент, коли наступальний потенціал російської армії буде вичерпаний. І робиться це саме під Бахмутом.

Якщо ви згадаєте два найбільш масштабних контрнаступи Червоної армії під час Другої світової війни - це Москва і Сталінград - обидва випадки сталися у той момент, коли Вермахт вичерпав свій наступальний потенціал. У будь-якому випадку вигідніше дочекатись вичерпання потенціалу, щоб у ворога не було можливості перекидання резервів.

- Які ви бачите ймовірні сценарії закінчення війни?

- Я, можливо, зараз скажу те, що не всім сподобається, це буде не популярна думка, але це моя думка і я маю право її висловити. Цю ситуацію я бачу як військова людина, з військової точки зору, як військовий сценарій розвитку подій.

Я зараз не даю цим сценаріям якусь моральну оцінку, я незалежний у своїх судженнях і говорю це, виходячи зі свого професійного бачення ситуації.

На зараз ваші західні партнери надають вам можливість сформувати передумови для одного масованого успішного контрнаступу. По його завершенню вони будуть схиляти вас до мирних перемовин (це можна назвати будь-як, сутність не зміниться). Тобто, вам треба в рамках цього наступу досягти максимального результату і по можливості розгромити російську армію, тобто позбавити її боєздатності. Враховуючи цей фактор, географічні особливості театру військових дій, демографічні особливості тієї місцевості, де йде війна, я вважаю, що найбільш перспективним для України в державному та стратегічному відношенні є ситуація, при якій вона би досягла деокупації Криму.

Поясню, чому я так вважаю.

По-перше – Крим неймовірно вразливий стратегічно. Це мішок, який лежить на дорозі, його треба тільки підняти, або гроно винограду, яке треба взяти й зрізати.

З чого б я почав? З нанесення ударів у бік Азовського моря, вихід до Бердянська (краще всього взяти його, бо це порт, і, на відміну від Маріуполя, він не розбитий), ізоляція російсько-кримського угруповання від шляхів постачання, після цього - нанесення вогневого ураження по Кримському мосту, виведення його з робочого стану. Після цього нанести удари по військових базах, які розташовані у Криму. Десять ракет на кожну базу - командні пункти, вузли зв’язку, склади з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, аеродроми, ППО і т.д. Десять ракет на кожну базу і її функціонування припиняється.

Після цього величезний натовп російських військовослужбовців перетворюється у натовп озброєних людей, і далі вже справа техніки цих озброєних людей перетворити на роззброєних людей.

А далі я б хотів подивитись, як російська пропагандистська машина і як російська державність буде абсорбувати в собі (заїкаючись, хапаючи повітря ротом) цей момент, коли колони російських військовополонених потягнуться вглиб української території. Як будуть змінюватись прапори в містах та містечках, вивіски. Я хочу подивитись, як Соловйов буде пояснювати, що це вирівнювання лінії фронту.

На території Криму, не дивлячись на те, що там вісім років лютувала російська пропаганда, все одно є частка населення, цілі етнічні групи, наприклад, кримські татари, які в більшості своїй будуть раді бачити українські війська. Це дасть можливість нанести величезний репутаційний, воєнний і стратегічний удар по путінський владі, можливо, навіть, такої сили, що ця влада, в тому форматі, в якому вона зараз існує, витримати не зможе.

Цілковито інакше я роздивляюсь на ваші перспективи на Донецькому та Луганському напрямках.

Розумію, що, можливо, я зараз скажу фразу, або думку, яка більшості громадянам України не сподобається, але скажу те, що думаю.

По-перше, я вважаю, що у військовому відношенні у України відновлення вашого суверенітету на території так званих "днр" і "лнр" буде більше проблематичним.

А по-друге, я знаю, що за ті вісім років, коли ці території були фактично "відокремлені" від вашої державності, там відбулися серйозні демографічні зміни. Ті люди, які знаходились цивілізаційно у парадигмі української державності, вони були або знищені, або заарештовані, або виїхали з цієї території. Туди приїхали зовсім інші люди і по суті наразі це дві кримінальні квазі-держави, в яких кількість озброєних кримінальних формувань дуже велика, і навіть якщо українська армія розгромить армію РФ і армії цих "лнр" і "днр", і ви ввійдете у ці міста, то вашій армії доведеться зіштовхнутись із зачисткою від цих кримінальних банд. І враховуючи, що загальний фон того населення, яке проживає на цих територіях і яке сформувалось за ці вісім років, воно буде до вас, скоріше, негативне. Враховуючи, що втрати, які прийдеться нести, вони будуть дуже високі, а стратегічні вигоди сумнівні. Враховуючи всі ці фактори, я не впевнений, що треба цього прагнути будь-якою ціною.

Якщо це впаде вам у руки, тому що почне відбуватись крах російської держави, то звичайно, беріть це, а якщо прийдеться покласти декілька тисяч молодих українських хлопців-військових, то в мене питання, наскільки це треба робити?