Друзі, напишу ще тут, для розуміння ситуації про один із найпохмуріших днів у Краматорську.Про це у Фейсбук пише
Олександр ГончаренкоПо пунктам:• «Чому не відремонтувало місто водоскидний шлюз раніше?»1. Ми не можемо витрачати жодної копійки на об'єкт, який нам не належить. Ця гідроспоруда – колишня власність Агрофірми «Шахтар», а у 2016 – недооформлена власність покупця ТОВ «Євротрейд».
Місто як не мало 30 років відношення до споруди, так і не має.
2. У 2021 влітку розпочали процедуру оформлення як «безгосп», за часом необхідна процедура 1-1,5 року. Не встигли, на жаль, почалася війна. Хотіли зробити те, що з 1991 року ніхто не робив. І тоді - наша відповідальність і наше утримання.
• «Чому нас покинули і не допомагаєте?»3. За постраждале житло буде фінансування з місцевого бюджету з 15.04.23 (сподіваюсь все встигнемо підготувати. займаємось) через УТСЗН від 5 до 30 тис. грн фінансової допомоги.
4. Ми зберемо за 1-2 тижні потребу в будівельних матеріалах та 5-6 міжнародних фондів вже готові, за сприяння ОВА та керівника області допомагати матеріалами для відновлення. Це крім грошей із міського бюджету.
5. Ми - місто і влада, могли ж і при обстрілах стояти осторонь і кинути людей зі своїм приватним житлом віч-на-віч - адже не ми ракетами зруйнували, логічно? А що ми робимо? - Ми за рахунок бюджету міста профінансували ремонт покрівель 30 багатоквартирних будинків, і це при тому, що всі підрядники виїхали з міста. І якими силами, і якими ресурсами ми це робили - адже нікого не хвилювало? Але факт є факт - місто 13 місяців ремонтує після обстрілів даху багатоповерхових ПРИВАТНИХ БУДИНКІВ(!) зашиває вікна і скліть частково під'їзди! Постає питання - навіщо?? Напевно, не тому, що як ви пишите - «хто відповість»?
Ми маємо за приватне житло відповідати після обстрілу? Не повинні.
Але робимо! І нікого не кидаємо!
Якось так.
Не виправдання, вибачте, що за перший мирний 2021 рік своєї каденції, не встиг виправити / доробити / зробити / переробити / ..... те, що з 1991 року місто з якихось причин не зробили, не звинувачую при цьому своїх колег попередників. У всіх були об'єктивні та суб'єктивні причини – просто констатую факт. Хочеться мені теж все, одразу, швидко та більше для міста. Дай Бог пережити цю війну та сил нашим ЗСУ вигнати рашистів з України – побіжимо ще швидше працювати! У цьому точно я певен.
І я розумію, що для тих, хто постраждав – мої будь-які слова зараз будуть виглядати як виправдання. Все розумію.
Я не думав, що доведеться пережити ще один Краматорський потоп. Але це життя, таке буває, навіть таке, навіть у війну. Хто б міг подумати, що ще такі випробування на нас мають впасти.
Важко.
Прорвемося.
Усім сил.
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.