9 квітня 2023   11:08   602

Великдень: на шляху до спільного свята

Великдень: на шляху до спільного свята
Найбільше християнське свято - Великдень - цьогоріч припадає на квітень.

Про це інформує Донецька обласна державна адміністрація

Згідно з різницею в обрахунках, віруючі західного обряду святкуватимуть його 9 квітня, а східного – 16 квітня.

Дата Великодня перехідна, і щорічно вона вираховується від першого повного місяця після дня весняного рівнодення.

Зазвичай різниця у святкуванні Великодня між вірянами східного та західного обрядів становить від 1 до 5 тижнів, а в деякі роки його відзначають в один день. Однак історично християнський Великдень, чи то Пасха, святкувалась у неділю після єврейського Песаху – свята на честь виходу євреїв з єгипетського полону.

Різниця у датах пов’язана не лише із використанням григоріанського чи юліанського календаря, але й самою системою розрахунку дня - пасхалії.

Відповідно до Євангелія жінкам, які у перший день тижня (в неділю) прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса, Янгол Господній повідомив про його Воскресіння. Тож точної дати Воскресіння Христа не було зафіксовано.

У перші століття християнства не було загальновизначеної дати святкування Великодня. Перший відомий в історії розкол у християнській церкві виник саме через цю дату. У 196 році на Соборі в Римі було ухвалено святкувати Великдень у неділю, у той час, як на Сході – в Ефесі – його святкували у перший день Песаху.

На І Вселенському (Нікейському) Соборі (325 рік) офіційно затвердили святкування Великодня у першу неділю після 14 нісана (єврейський весняний місяць). Також у Правилах Святих Апостолів (орієнтовна дата формування тексту – кінець IV століття) встановлюється, що Великдень треба святкувати після весняного рівнодення та не в один день з євреями. Тобто християнська Пасха не має співпадати з Песахом. На цьому ж Соборі було затверджено використання юліанського календаря як обов'язкового для всіх християнських країн.

Для розрахування дати відзначення християнського Великодня потрібно вирахувати Песах. Для узгодження місячного та сонячного календарів грецький астроном з Афін Метон вирахував, що 19 сонячних років дорівнює 235 синодичним місяцям (синодичний місяць – повний цикл обертання Місяця навколо Землі, він складає 29,5 діб).

Тож для обчислення Великодня застосовують Метонів цикл, а його дати повторюються за 19-річним циклом. Песах завжди припадає на повний місяць.

Отже у християн Великдень настає у наступну неділю після повного місяця, першого після весняного рівнодення.

У середині 16 сторіччя Папою Римським Григорієм XIII було помічено неспівпадіння, а точніше, відставання юліанського календаря від астрономічних явищ на 10 днів. Кожен з цих додаткових 10 днів набігав за 128 років за рахунок додавання хвилин і секунд, які ігнорувалися при визначенні високосних років.

Тому, в 1582 році Папа прийняв рішення реформувати календар, виключивши з нього ці дні. В один день, 4 жовтня 1582 року, ці 10 днів були виключені. Наступний день був уже не 5 жовтня, як мало бути, а 15 жовтня 1582 року. Також ця реформа уточнила, які роки ми повинні вважати високосними, і що високосний рік повинен бути кратним чотирьом.

Григоріанський календар ухвалений у світі як міжнародний стандарт.

Однак, православна церква східного обряду цей календар не сприйняла. Тому між християнськими церквами виник дисонанс. Частина з них перейшла на григоріанський календар разом з тими державами, на території яких вони розташовувались, а інша частина залишилась з юліанським календарем, в числі яких - православна церква східного обряду.

Тож після визначення дня Великодня різниця полягає у тому, що одні вираховують дату повного місяця та рівнодення за григоріанським календарем, а інші – за юліанським.

Усі християни західного обряду, шістнадцять з двадцяти трьох східних католицьких церков, три з шести орієнтальних православних церков та Церкви Сходу використовують григоріанський календар.

Більшість Східних православних церков, а також три східних католицьких церкви відзначають свята за новоюліанським календарем, що збігатиметься з григоріанським до 2800 року. У новоюліанському календарі нерухомі свята збігаються з григоріанським календарем, а рухомі (тобто Пасхалія) з юліанським календарем.

Сім з шістнадцяти автокефальних Східних православних церков, а також дві східні католицькі церкви відзначають свята за юліанським календарем.

У той же час Православна церква Фінляндії, що входить до складу Вселенського патріархату, святкує Великдень за григоріанським календарем.

Із 1 вересня 2023 року Українська греко-католицька церква переходить на новий (григоріанський) календар. Згідно з постановою Синоду, УГКЦ в Україні «переходить з 1 вересня за новим стилем (початок Індикту) 2023 року Божого на новий стиль для нерухомих свят із збереженням чинної Пасхалії».

У церковних колах кілька разів підіймалися питання щодо фіксування та «уніфікування» дати відзначення Великодня. Обговорення потреби визначити спільну для всіх християн дату святкування Великодня триває давно. Так, з 10 травня по 8 червня 1923 року в Константинополі відбувся Всеправославний конгрес представників помісних православних церков. Серед іншого обговорювалося питання щодо виправлення юліанського календаря та визначення дати відзначення Святої Пасхи «на основі астрономічних розрахунків». Саме після цього конгресу частина православних помісних церков перейшла на новоюліанський календар.

У 1997 році на Всесвітній раді церков у сирійському місті Алеппо представники католицької, православної та протестантської церков прийняли документ, у якому наголосили, найбільш прийнятним способом обчислення дати буде святкування Великодня у першу неділю після повного місяця після весняного рівнодення. Було запропоновано здійснити реформу, починаючи з 2001 року, коли східна та західна дати Великодня збігалися. Однак це не знайшло підтримки у Східних православних церков. Деякі з них висловлювали підозри, що рішення Всесвітньої ради церков було спробою представників західного обряду в односторонньому порядку нав'язати свою точку зору решті світу під виглядом екуменізму. Прийняття такого рішення вимагало б від церков східного обряду здійснити всі суттєві зміни, що й різні церкви західного обряду пройшли після 1582 року. Таким чином, цей документ так і залишився декларацією про наміри і не отримав практичного застосування.

У 2008 та 2009 роках була нова спроба досягти консенсусу щодо єдиної дати з боку католицьких, православних та протестантських лідерів. Слід зазначити, що 15 травня 2009 року у Львові Інститутом екуменічних студій Українського католицького університету було організовано семінар за участю православних, католицьких та протестантських богословів з багатьох європейських країн. Учасники заходу висловлювали сподівання, що 2010 і 2011 роки, коли збіг календарів дасть спільну дату Великодня, стануть періодом, протягом якого всі християни об’єднають свої зусилля, «щоб такий збіг не був винятком, а скоріше правилом» і підготуються до дати Великодня, яка базується на точному астрономічному відліку.

У травні 2015 року коптський папа Тавадрос II написав листа Папі Римському Франциску з проханням розглянути можливість докласти нових зусиль до запровадження єдиної дати Великодня. 12 червня цього ж року католицький Папа Франциск заявив в базиліці Святого Іоанна Латеранського в Римі, що «ми повинні домовитись». Історик Лучетта Скараффія написала у ватиканській щоденній газеті L'Osservatore Romano, що Папа пропонує цю ініціативу (змінити дату Великодня), «як дар єдності з іншими християнськими церквами». Спільна дата Великодня, за її словами, сприяла б «примиренню між християнськими церквами та ... певному сенсу в календарі».

Тижнем пізніше, Афрем II, сирійський православний патріарх Антіохійський, під час зустрічі з понтифіком зазначив, що святкування Великодня «у дві різні дати є джерелом великого дискомфорту і послаблює загальне свідчення церкви у світі». У січні 2016 року архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі оголосив, що від імені англіканської спільноти приєднався до обговорень з католицькими, коптськими та православними представниками щоб узгодити фіксовану дату Великодня, і що він сподівається, що це відбудеться протягом найближчих п'яти-десяти років.

10 листопада 2022 року Патріарх Константинопольський Варфоломій І заявив про намір разом з Папою Франциском встановити спільну дату святкування Христового Воскресіння у контексті 1700-річчя Нікейського Собору. «Але, на жаль, протягом багатьох років ми вже не святкуємо її разом, протягом багатьох століть. Отож, у рамках цієї річниці предметом наших спільних з Папою зусиль є знайти вирішення цій проблемі. Може ще не час говорити про деталі, але хочу підкреслити, що з православної й з католицької сторони є цей добрий намір нарешті встановити спільну дату для святкування Христового Воскресіння», – сказав він.

1700-річчя Нікейського собору відзначатиметься у 2025 році, і саме в цьому році християни Східного та Західного обрядів святкуватимуть Ведикдень одночасно – 20 квітня.
Kramatorsk.INFO
Додати коментар

Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.

Останні новини: