13 квітня 2023   08:53   666

"У 2014 році у захопленому росіянами Краматорську збирався партизанити, вступив у добробат, а потім - у морську піхоту"

"У 2014 році у захопленому росіянами Краматорську збирався партизанити, вступив у добробат, а потім - у морську піхоту"
Кадровик Краматорського РТЦК та СП розповів про свій бойовий досвід та чим відрізняється українська армія зараз від армії зразка 2014 року (спойлер: як земля і небо)

Ввечері 12 квітня 2014 року невідомі люди у камуфляжі і з автоматами, які з російським акцентом кричали перехожим і прибулим з бойовиками російським журналістам "За парєбрік!", захопили міський відділ міліції у Краматорську.

До відділку почали сходитися люди: хтось прийшов, щоб зрозуміти, що відбувається, хтось - з цікавості, хтось вимагав пояснень (озброєні люди назвали себе "ополченієм Донбаса", але згодом виявилося, що це була російська диверсійна група із загону російської ФСБ "Крим" під командуванням майбутнього воєнного злочинця Ігоря Гіркіна).

Серед цього натовпу за подіями уважно стежив краматорець Максим Селюк. Він чудово розумів, що відбувається, і налаштовувався партизанити у захопленому російськими бойовиками Краматорську. А за місяць вступив до добровольчого батальйону "Артемівськ".

"Я був там [при захопленні відділку міліції]. Якби у нас тоді була зброя, то з "гіркінської" команди нікого б не залишилось, - розповідає Максим журналісту Kramatorsk Post. - Я планував партизанити. Обстановка була така, що не знав, кому можна довіряти. Ти зустрічаєш свого приятеля на вулиці і спочатку ставиш йому купу запитань, щоб зрозуміти, на чиєму він боці, і вже після цього можна було або вести якийсь діалог, або закінчувати розмову. І тоді мені сказали звернутися до свого товариша, на жаль, вже покійного - він у 14-му році загинув - і через нього я вийшов на цей батальйон ["Артемівськ"], і у травні доєднався".

Максим Селюк народився і виріс у Краматорську. Його дід був з Чернігова, мама - з Алтаю, батько - місцевий, краматорець. До війни Максим змінив багато професій: працював в реабілітаційному центрі для людей з інвалідністю, монтажником та на інших робочих спеціальностях.

Він кидається в очі своєю нестандартною зовнішністю: довгі вуса, як в малюнках про українських козаків.

"З 1996 року я займаються історичною реконструкцією та рольовими іграми. Я вивчав загальну історію, історію держави, нашого міста, військову історію. В мене взагалі колись був козацький оселедець та такі довгі вуса. Вуса я ношу ще з дев'ятого класу школи, так у мене по життю склалося і за весь час війни я не змінював цей образ", - пояснює Максим.

Максим з 1996 захоплюється історичною реконструкцією. Фото надане Kramatorsk Post

Від добробату до морської піхоти

У складі батальйону "Артемівськ" він брав участь у звільненні Лиману, Торецька, Бахмуту, а потім на деякий час залишив службу, щоб у 2015 році приєднатися вже до Збройних сил України.

"[У 2014 році] я бачив себе тільки у добробаті, в армію не мав бажання йти, бо моє враження про армію того часу було не дуже добре. У складі "Артемівська" я трохи повоював, потім пішов з батальйону, а у 2015 році пішов до лав Збройних сил України, 1-й окремий батальйон морської піхоти, і до 2021-го року воював у його складі. Пройшов шлях від окопу, від кулеметника, до начальника групи персоналу. 17-го року отримав звання "молодший лейтенант" і спочатку виконував обов'язки командира гранатометного взводу, потім старшого помічника начальника штабу", - розповідає Максим про свою службу.

У складі морської піхоти краматорець працював на приморському напрямку поблизу Маріуполя, зокрема у Широкиному. Військовий згадує два випадки зі своєї служби, коли він був близьким, як він каже, "до не дуже цікавих моментів".

Максим Селюк (крайній справа) у лавах ЗСУ. Фото надане Kramatorsk Post

"Наша позиція була правофлангова, ворог стояв спереду і збоку, охоплював наш фланг. Одного разу, коли у супротивника була ротація, вони вирішили відкрити по нас вогонь з декількох кулеметів. Дуже щільно крили нас, до такого ступеню, що на одному кулеметі нашому було прострілено кулею основу мушки.

Другий випадок: я стояв за своїм великокаліберним кулеметом, по мені стріляли з СПГ-9. Я для себе зрозумів, що ворог не помітив, де стояв мій кулемет, але це було вночі, вони дивились на полум'я, яке вилітає з дула, і на відблиск на мушках на сусідній позиції. І тому граната влучила не в мене, а десь на відстані 15 метрів.

Це моменти, коли ти іноді згадуєш, і розумієш, наскільки ти був близьким до не дуже цікавих моментів".

"Зараз армія більш професійна"

Максим Селюк каже, що українська армія, яка вона була у 2014 році, і яка є зараз - це дві різні армії.

"По-перше, зараз вона більш професійна. Людей, які знають і розуміють, що робити, набагато більше. Люди стали більше уваги приділяти бойовій роботі, тому, як вона організовується, з'явилося ціле покоління бойових командирів, які виросли з рядових, сержантів, стали командирами рот, батальйонів. У мене є приклад моїх друзів. Саме це у першу чергу нас відчутно відрізняє від тієї армії, що була до 2014 року", - розмірковує він.

На його думку, зміни в українській армії у першу чергу сталися завдяки двом речам. Перша - природний відбір.

"У 2014 році з армії повтікало дуже багато офіцерів, які не були пристосовані до війни, вони прийшли до армії задля кар'єри. На їхнє місце прийшли хлопці, які почали воювати, які почали брати на себе управління. Були непоодинокі випадки, коли старші начальники не могли керувати боєм, тому що не вистачало розуміння або їх охоплював панічний страх, і тоді хтось з молодших офіцерів спокійно брав на себе управління боєм, таким чином і бойову задачу виконував, і зберігав життя бійцям".

Друга причина змін - розуміння старшого керівництва, політичного керівництва України необхідності кардинальної зміни людей, які займають основні посади в армії.

"Розуміння, що якщо основні посади в армії не займуть люди, які будуть працювати на результат, взагалі немає сенсу говорити про боротьбу і таку державу як Україна. Ось це розуміння призвело до того, що кадри змінилися, і все налагодилося. Кадри, все вирішують кадри - це моя особиста думка, підкріплена особистим досвідом", - каже він.

"Паперова робота теж важлива"

Саме кадрами зараз займається старший лейтенант Максим Селюк. У 2021 році був комісований за станом здоров'я, а коли почалося повномасштабне російське вторгнення, його мобілізували до лав Збройних сил України - зараз він офіцер відділу офіцерів запасу і кадрів Краматорського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки (РТЦК та СП - так тепер називаються воєнкомати).

Пан Максим займається підбором, оцінкою особового складу, визначенням і розподілом службового навантаження по своєму відділу, виносить пропозиції керівництву щодо просування особового складу, контролює своєчасне присвоєння звань, виплату грошового забезпечення тощо. Тобто, це паперова робота, яка, на думку військовослужбовця, також важлива на війні.

На кожного бійця, який працює "на нулі", приходиться п'ять-шість людей, які забезпечують його роботу

"Моя особиста думка - кожна людина має бути на своєму місці, і часто така паперова робота більш важка, ніж "на нулі". Я суджу особисто по собі, хоча б тільки тому що я там був, "на нулі", я бачив цю роботу. Я знаю достатньо хлопців, які гідно себе проявили "там", але коли до них звертались з пропозицією допомогти в паперових питаннях, в їх оформленні – у них це викликало ступор. Також деякі командири завзято працювали "на нулі", але так званою "штабною культурою" не володіли. Навіть оформити бойове донесення або рапорт на своїх підлеглих, для того щоб їм нормально своєчасно виплатили грошове забезпечення, вони не могли, їм доводилось регулярно в цих питаннях допомагати", - розмірковує Максим Селюк.

"Армія - це величезна структура. На кожного бійця, який працює "на нулі", приходиться п'ять-шість людей, які забезпечують його роботу, і без цього ця робота неможлива. Військовий не зможе працювати без розвідданих, без пального, без провізії, без боєприпасів, без людей, які організовують логістику. Військовий, який скаржиться на несвоєчасні виплати - це теж питання до кадровиків, фінансових органів. Питання фінансового забезпечення теж дуже важливі, особливо зараз, коли у багатьох сім'ї повиїжджали за межі України і їх треба підтримувати. Так, військовий захищає свою країну, але він має бути спокійним за свою родину, це - його міцний тил".
KramatorskPost
Додати коментар

Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.

Останні новини: