«Порізав руку, залишився шрам. Так і з нашою психікою»: мешканки Краматорська стали героїнями статі The Washington Post

Потреби цивільних у психічній підтримці через війну зростають

Минулого тижня у виданні The Washington Post вийшла стаття під назвою: «Оскільки війна триває, потреби цивільних у психічному здоров’ї зростають». Пропонуємо читачам Краматорськ Пост її переклад з деякими скороченнями.

Краматорськ, Україна. Притулившись у глибині кафе біля залізничного вокзалу, де рік тому ракета вбила десятки людей, Настя повільно вдихає, щоб заспокоїтися. Вночі її район знову бомбили, і вона просто не може це більше витримувати.

Дослухавшись до поради батьків, 20-річна дівчина відвідала того ранку психіатричну лікарню — місце, яке також має на собі шрами війни після неодноразових бомбардувань, у тому числі ракетами, одна з яких зруйнувала частину будівлі у вересні минулого року.

Але співробітники підмели розбите скло, прибрали сміття та продовжили працювати, вирішивши залишитися в Краматорську, щоб допомагати, тим, кому це потрібно.

Для Насті це стало рятувальним кругом.

Є до, а є після

«Після сьогоднішнього обстрілу я більше не могла впоратися з тривогою, з відчуттям постійної небезпеки», – розповідає студентка-логопед, яка назвала лише своє ім’я, у розмові, що відбулася минулого місяця, про важке рішення звернутися за психіатричною допомогою. Клеймо психіатрії радянських часів, коли дисидентів для покарання ув’язнювали в психіатричних закладах, досі залишається.

«Я просто усвідомила, що моє психологічне здоров'я набагато важливіше», – каже вона.

В Україні таких, як Настя, сотні тисяч, кажуть експерти, і очікується, що кількість людей, які потребуватимуть психологічної допомоги, лише зростатиме, оскільки війна триває. У грудні Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила, що кожна п’ята людина в країнах, які пережили конфлікти протягом останнього десятиліття, страждатиме від стану психічного здоров’я, і за оцінками (ВООЗ) в Україні можуть постраждати близько 9,6 мільйона людей.

Російське вторгнення в лютому 2022 року призвело до того, що мільйони людей опинилися у статусі переселенців, понесли втрати, були змушені місяцями сидіти в підвалах через безперервні обстріли або перенесли жахливі подорожі з окупованих Росією регіонів.

Для Насті, як і для багатьох, війна змінила все миттєво. Є до — життя простих задоволень, походів на каву та сміху з друзями. А є після.

«Прокидаєшся з відчуттям, що тебе просто оточують жахи, тривоги, навколо постійні сирени повітряної тривоги, літають літаки, вертольоти», — каже вона. «Ви просто перебуваєте в замкнутому колі, яке наповнене не щасливими часами минулого, а великим страхом. Страхом перед невідомим, страхом померти тут і зараз».

Влада намагається збільшити кількість послуг з охорони психічного здоров’я по всій Україні.

Міжнародна допомога у сфері психіатрії

Ліванський психіатр д-р Майя Бізрі нещодавно відвідала Україну в рамках програми медичної допомоги MedGlobal на прохання Міністерства охорони здоров’я, щоб оцінити потреби та навчити лікарів і медсестер розпізнавати проблеми психічного здоров’я як у колег, так і у пацієнтів.

«Що насправді постраждало... це медичні працівники», – каже Бізрі. «Проводиться багато тренінгів про те, як поводитися з травмованими пацієнтами чи фізичними ушкодженнями, але ніхто не звертається до охорони здоров’я медичних працівників».

У рамках програми MedGlobal лікарі та медсестри навчаються допомагати собі та колегам справлятися з психологічним тиском так, щоб вони, своєю чергою, могли навчати інших.

«Є гострий дистрес [стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та спричинених ними наслідків і проявляє дезадаптивну поведінку – Вікіпедія] і гостра незадоволена потреба, до яких не звертаються, і якщо ви хочете, щоб система охорони здоров’я була стійкою, ви маєте піклуватися про своїх людей», – каже Бізрі. «Я думаю, що Міністерство охорони здоров’я це добре усвідомлює, тому що вони дуже до цього залучені».

Вплив війни на психіку ще проявиться у майбутньому

Директорка Краматорської психіатричної лікарні д-р Людмила Севастьянова сказала, що саме потреба в професіональних психіатрах допомагає їм з цим усім поратися.

Вона каже що війна «впливає на нас так само як і на пацієнтів». – «Ми також хвилюємося за наші родини, наших рідних і друзів. Але ми виконуємо свій медичний обов’язок, ми допомагаємо».

Лікар-психіатр Севастьянова зробила своєю місією «врятувати лікарню, щоб люди працювали, зберегти лікарню, щоб вона могла надавати допомогу пацієнтам. Це мета, і це допомагає».

Але вона не плекає ілюзій щодо потенційних довгострокових наслідків.

«Нічого не проходить безслідно. Порізав руку, залишився шрам. Так і з нашою психікою», – каже Людмила Севастьянова.

«Зараз треба адаптуватися, треба виживати, треба надавати допомогу, треба працювати… Які це матиме наслідки, ми зрозуміємо в майбутньому».

Переклад та редагування – Максим Ходушко