22 квітня - 105 років звільнення Криму від більшовиків Армією УНР

09 лютого 1918 року було підписано перший мирний договір у Першій світовій війні – Брест-Литовський мирний договір.

Про це інформує Донецька обласна державна адміністрація, за матеріалами Українського інституту національної пам’яті

Його було укладено між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого. Це означало фактично визнання незалежної України, а також її території.

На той час більшовицька росія вже захопила частину території України, тож 18 лютого 1918 року союзні війська перейшли у наступ по всьому Східному фронту від Балтійського моря до Карпат. Більшовицькі загони майже без боїв тікали на схід. Уже на початку березня німецькі та українські частини вступили до Києва, на початку квітня — до Харкова. У планах залишалось звільнення Донбасу та Криму.

10 квітня 1918 року військовий міністр Жуковський поставив завдання заволодіти Кримом. Цього ж дня з частин Запорізької дивізії була сформована Кримська група на чолі з полковником Петром Болбочаном, яка й вирушила до Кримського півострова. Вона мала випередити німців (15-а ландверська дивізія генерала фон Коша наступала слідом за групою Болбочана) і заволодіти півостровом раніше за союзників. Так стартувала одна з найуспішніших у військовій історії УНР операцій.

18 квітня армія УНР взяла Мелітополь, здолавши вперту оборону червоної армії. Українське військо продовжувало наступ - 21 квітня зайняли Новоолексіївку, блискавичною операцією вночі захопили переправи через Сиваш. Це була смілива, спланована і водночас відчайдушна військова операція. Загін на чолі з сотником Зілинським на мотодрезинах проскочив замінований міст, розігнав найближчу охорону. Услід за ними проскочили два бронепотяги, а під їхнім прикриттям пішла піхота та артилерія. Більшовицькі війська були деморалізовані та відступили.

Петро Болбочан вирішив продовжити наступ, не очікуючи підходу основних сил. Надвечір 22 квітня Кримська група розбила більшовицький заслін під Джанкоєм, і увійшла в місто, вже зайняте німцями.

До групи Болбочана почали приєднуватися кримськотатарські повстанці. 24 квітня українські загони зайняли Сімферополь, наступного дня – Бахчисарай. А кінний полк гайдамаків імені Костя Гордієнка на чолі з полковником Всеволодом Петрівим гірськими стежками просувався у напрямку Севастополя і 28 квітня розпочав бої з більшовиками на підходах до міста. Зневірені більшовики надіслали телеграму до Центральної Ради з проханням про негайне перемир'я.

Як наслідок, 29 квітня Чорноморський флот підняв український прапор і оголосив про підпорядкування уряду в Києві.

Це була блискуча військова операція, під час якої українська армія не зазнала втрат, здобула швидку перемогу та мала підтримку серед місцевого населення – у Севастополі, Феодосії та Керчі мешканці виходили зустрічати українське військо із синьо-жовтими прапорами та портретами Шевченка,

Але, відповідно до ІІІ Універсалу, прийнятого Центральною Радою в листопаді 1917 року, Крим не було включено до складу України. Поважаючи право кримських татар та інших народів на самовизначення щодо долі півострова, до території України увійшла «Таврія (без Криму)». Згодом українська влада дійшла висновку, що Крим має бути частиною України, однак не підтвердила це документально та не заявила про свої претензії на нього під час підписання мирної угоди. Тож війська союзників планували зайняти Крим та захопити флот, який був би корисним для продовження війни. Відсунувши майже без боїв більшовицькі частини на материковій Україні, німецькі війська почали готувати вторгнення до Криму з розрахунком на такий самий бліцкриг. І зайшли на півострів паралельно з військом під командуванням Болбочана.

Тож успіхи українського війська в Криму загострили відносини між союзниками. 26 квітня німецька дивізія оточила всі місця дислокації українських військ у Сімферополі та оголосила ультиматум Петру Болбочану негайно скласти зброю і виїхати з Криму. Після напружених перемовин Кримська група 27 квітня залишила півострів і зі зброєю, знаменами та значною частиною захопленого майна передислокувалася до околиць Мелітополя.

Таким чином політичні помилки виявилися вагомішими за воєнні здобутки.

Кримська операція Петра Болбочана показала важливість чіткого визначення стосунків кримських татар з українцями і статусу Криму, необхідність документувати та чітко фіксувати свої кордони та вимагати їх визнання, а також величезне значення швидкого ухвалення рішень у критичних ситуаціях.

Дуже важливо вивчати уроки минулого, щоб не допустити помилок у майбутньому.

Крим був, є і буде українським!