Барад-дур

Барад-дур (синд. Barad-dûr) або Темна вежа (англ. Dark Tower) — головна фортеця Темного Лорда Саурона, яка виконувала роль столиці Мордора.

Вежу побудував Саурон у 1000—1600 рр. Око спостерігало за Середзем'ям саме з вершечка фортеці Барад-дур.

Про це пише Fandom

"Уже в дні Тар-Мінастіра, одинадцятого Короля Нуменору, він укріпив землю, звану Мордором, і збудував там Вежу Барад-дур, і звідтоді завжди прагнув панувати в Середзем’ї, стати королем над королями та богом для людей." — Сильмариліон, Дж. Р.Р. Толкін

В Другу епоху Темна вежа була майже повністю зруйнована силами Останнього Союзу. Однак, знову відбудована наприкінці Третьої Епохи (починаючи з 2951 року) і незабаром остаточно зруйнована при скиненні Саурона та знищенні Єдиного персня

Історія

Будівництво вежі

Саурон почав будувати Барад-дур приблизно в 1000 р. Другої епохи. Приблизно в 1600 році він таємно викував Єдиний Перстень у вогні гори Ородруїн і завершив свою фортецю після 600 років будівництва силою Персня. Протягом наступних років Саурон зміг зміцнити свою владу та поширити її на схід. Однак у 3262 році Тар-Каліон, король Нуменора, висадився в Гавані Умбар з великим військом і рушив на північ до Мордору.[1]

Джерела
1. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), "Сильмариліон", "ПРО ПЕРСТЕНІ ВЛАДИ І ТРЕТЮ ЕПОХУ"

"Сила та розкіш нуменорців у пору розквіту їхнього королівства були такі величні, що слуги Темного Володаря не могли їм протистояти, тож сподіваючись хитрістю досягти того, чого не вдалося силою, він на часину полишив Середзем’я і подався до Нуменору заручником Короля Тар-Каліона. Там і жив, аж доки з допомогою хитрощів переманив на свій бік серця більшості тих людей, і вирядив їх на війну з валарами", - Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), "Сильмариліон", "Про Перстені влади і Третю епоху".

Через рік після падіння Нуменору в 3319 р Другої епохи, дух Саурона таємно повернувся в Барад-дур. Там він набув жахливого вигляду, знову взяв Єдиний Перстень і підготувався до війни проти Останнього союзу. Саурон зазнав поразки в битві на Даґорладі. Об'єднані війська ельфів та людей пройшли в Мордор і взяли в облогу Барад-дур.

"Тоді Ґіл-ґалад і Еленділ вступили в Мордор, і оточили твердиню Саурона, і тримали її в облозі сім літ, і вельми потерпали від вогню та від дротиків і стріл Ворога, і Сауронові поплічники здійснили проти них чимало вилазок. Там, у видолинку Ґорґороту, полягли син Еленділа Анаріон і безліч інших. Але врешті облога стала такою нестерпною для Саурона, що він особисто виступив на бій, і мірявся силами з Ґіл-ґаладом та Еленділом, і обох їх убив, і меч Еленділа зламався під ним, коли той упав. Одначе й Саурон повалився долі, відтак Ісілдур, схопившись за руків’я уламку Нарсіла, відтяв Правлячий Перстень із руки Саурона й забрав його собі. Тож Саурона того разу було переможено, і дух його покинув тіло, помчав далеко-далеко й заховався в пустельних краях.", - Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), "Сильмариліон", "Про Перстені влади і Третю епоху".

Темну вежу, нарешті, було зруйновано, але її основи залишилися, оскільки Барад-дур було створено за допомогою сили Єдиного Персня, і його не можна було знищити, поки воно існувало.

Відновлення вежі

Близько 1050 р. Третьої епохи, дух Саурона повернувся в Середзем'я і таємно заснував фортецю в Дол-Ґулдурі. Ґандальф не знав, що саме Саурон був володарем Дол-Ґулдура, до 2850 р. Третьої епохи, а у 2941 році Біла Рада напала на фортецю, змусивши Саурона відступити до Барад-дуру, який для нього, заздалегідь приготували назгули, і почав відбудовувати Темну вежу 2951 р. Третьої епохи. Відновлення Барад-дуру було завершено 2953 р. Відтоді Саурон залишався в Барад-Дурі і саме звідти вів свою війну проти вільних людей Середзем’я.

25 березня 3019 р. Третьої епохи Хранитель персня Фродо Торбин зумів знищити Єдиний Перстень, хоча, насправді, остаточну крапку в існуванні Персня поставила істота на ім'я Ґо́лум, який і впав разом з Перстнем в Згубну щілину в жерлі гори Ородруїн. Після знищення Персня Барад-дур остаточно зруйнувався, а Саурон був остаточно переможений.

Етимологія

Барад-дур в перекладі з синдарину - "Темна вежа", від barad ("вежа") та dûr ("темний")

Чорною мовою Мордору вежа називалася Лугбурз (ч.м. Lugbúrz) і походила від слів lûg ("фортеця, вежа, тюрма") і búrz ("темний").

Мовою квенья називалась Лунату́рко (кв. Lúnaturco) або Та́рас Лу́на (кв. Taras Lúna).