"Якщо Бог зберіг Україну раніше, він збереже її і зараз": митрополит ПЦУ розповів, чому Бог допустив велику війну

Владика Сергій відповів на три питання про війну, які турбують християн

На Свято Георгія Побідоносця у храмі святого великомученика Юрія Переможця Православної церкви України у Краматорську пройшла святкова літургія, в якій брали участь одразу два митрополити ПЦУ - митрополит Донецький та Маріупольський Сергій (Горобцов) та митрополит Кримський і Сімферопольський Климент (Кущ).

Митрополит Климент і митрополит Сергій (зліва направо). Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Через російських окупантів обидва зараз є фактично вигнанцями зі своїх рідних місяць. Владика Климент змушений був залишити Крим через переслідування з боку росіян, а нещодавно окупанти захопили останній храм ПЦУ на півострові - Кафедральний собор святих рівноапостольних Володимира та Ольги у Сімферополі.

Владика Сергій вже двічі вимушений переселенець. У 2014 році він залишив окупований Донецьк через переслідування українських священнослужителів і переїхав до Маріуполя, а у 2022 році через повномасштабну російську агресію і окупацію міста виїхав і з Маріуполя.

Після літургії у краматорському храмі журналіст Kramatorsk Post поставив владиці Сергію три питання, які турбують багатьох християн через велику війну.

Через те, що зараз йде війна, багато людей запитують: "За що? Чому Господь допускає таке зло?". Як би ви це пояснили?

Ну, по-перше, Господь ніколи не створював зла, Господь дарував людям волю і свободу вибору. Візьмемо Адама і Єву: у них було все, райська насолода. Господь дав їм можливість вживати будь-який плід з будь-якого дерева, окрім забороненого дерева - дерева пізнання добра і зла. Ми згадуємо Старий заповіт, коли диявол, вічний спокусник, перетворився в змія і спокусив спочатку Єву, а потім Адама.

Так от цей змій існує до цих пір, він багатьох українців також спокушав і вони хотіли обрати не незалежність, а примкнути до "русского міру", до Росії. Але їх небагато було: хто вже втік у Росію, деякі люди змінили образ свого життя, розмірковували і для них стало очевидно, що вони блукали, і намагаються обрати вірний шлях.

Для Бога дуже важливо, щоб люди, які зробили помилки, виправилась, тому що Господь хоче, щоб людина жила вічно у славі Божій. Люди сміливі змогли змінитися у кращий бік, люди трусливі, невіруючі просто втекли.

Святкова літургія у храмі Юрія Переможця у Краматорську. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Давайте не будемо далеко ходити, зараз вже візьмемо Новий завіт, Євангеліє правди - це свята книга, звідки ми черпаємо основну духовну інформацію. За декілька днів до розп'яття Господа нашого Ісуса Христа ми можемо побачити діяння двох апостолів: Іуди Іскаріотського і Петра. Іуда Іскаріотський бачив всі чудеса, які робив Господь Ісус Христос: і зцілення, і незрячим Він повертав зір, і з біснуватих виганяв демонів. Але все рівно спокусився, бо дуже любив гроші, і за 30 срібних монет він оцінив життя свого вчителя. Але потім йому стало якось не по собі, він намагався повернути ці гроші, коли зрозумів, що він зрадив свого батька, зрадив свого вчителя і свого Господа. І навіть первосвященики не взяли назад ці гроші, бо це були гроші крові.

Коли Іуда перестав слухати свою совість, він пішов і вдавився, тобто покінчив життя самогубством. Ми знаємо, що люди, які скоїли суїцид, ніколи не спадкують Царства Небесного.

Інколи Господь Бог посилає ці тимчасові випробування для того, щоб ми стали міцними, духовними і могли відрізняти добро від зла

Що ж робив апостол Петро? Він також тричі відрікся від Господа нашого Ісуса Христа, але потім, коли побачив Його страждання і муки, коли зрозумів, що він зробив, він настільки змінився, настільки розкаявся, і, як історики пишуть, він плакав так, що залишив на обличчі борозди від сліз. Ми знаємо, що він пішов за Христом, у 67-му році при імператорі Нероні він віддав своє життя за церкву, за Ісуса Христа, розуміючи, що це життя тимчасове, а там - життя вічне.

Тому, коли запитують "За що?" - десь за гріхи, а інколи Господь Бог посилає ці тимчасові випробування для того, щоб ми стали міцними, духовними і могли відрізняти добро від зла. Візьміть лікарів: якщо вивих суглоба - щоб поставити [руку] на місце, треба дьоргнути, зробити боляче, але потім встає і все нормально.

Коли ми отримали суверенітет нашої держави, ми отримали його без війни, і ми не цінували цього, бо свобода і незалежність - це самий великий дар для всіх народів від Господа Бога. Але багато хто не цінував. Тому всі ці тимчасові проблеми, але страшні проблеми, як війна, повинні: перше - об'єднати українське суспільство, друге - раз і назавжди показати, хто друг, а хто ворог, третє - цінувати і розповідати своїм дітям і внукам, що ми - вільні свобідні люди і ніколи не були і не будемо рабами. Недаремно кажуть, що рабів до раю не пускають. Але за свою свободу треба боротися: інколи словом, ділом, а зараз - зі зброєю в руках захищати священні кордони нашої батьківщини.

У Біблії написано, що "в Господі немає ні юдея, ні елліна [...] ні скіфа". Росія намагається стерти українську ідентичність, каже, що українців не існує. Якщо звертатися до вищеназваного уривку з Біблії, то виходить, що перед Богом неважливо, яка в тебе національність, яка в тебе ідентичність. Чому важливо зберегти українську ідентичність?

Господь любить всі нації і в жодному місці Святого Писання ми не знайдемо, що Господь Бог благословляє людей проти людей, одну націю проти другої нації. Але ми згадуємо інше у Святому Писанні: коли Каїн вбив Авеля. Начебто брати рідні, а один із заздрощів вбив свого брата. І от це саме відбувається тут і зараз.

Далі ми згадуємо, як на п'ятдесятий день після Пасхи Дух Святий зійшов на апостолів і кожен з них почав проповідувати Слово Боже різними мовами. По Святому Преданню Андрій Первозванний прийшов сюди, на київські пагорби, для того, щоб благословити нашу Україну. Ми пам'ятаємо, що було сказано, що ця земля благословенна і благодатна і що багато Божих храмів і церков тут буде побудовано саме на цій землі.

Митрополит Донецький і Маріупольський Сергій. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Якщо є мова, яку благословив Бог, тобто Дух Святий зійшов і кожен з апостолів почав проповідувати різними мовами, якщо Господь шанує мову, то хто такі росіяни, що вони не шанують нашу мову, наші традиції, нашу автентичність?

Зрозуміло, що саме перше - це заздрість. Ми краще їх, ми реально краще їх. Подивіться написи у Бучі, Гостомелі, які росіяни залишили, коли вони вже виходили з цих міст і позабирали все, навіть унітази і пральні машинки, а на стіні написали: "Кто вам разрешил так красиво жить?".

Чому ми так красиво живемо? Тому що ми справжні, фахові, ми робимо, ми працюємо, ми після себе ніколи не залишаємо згарищ, руйнувань, ми залишаємо університети, сучасні лікарні, науку - там всього цього немає. Тому це заздрість. Заздрість нашій працездатності.

Такий нюанс: ми будуємо багато церков. Цих будівельників, які будували храми, монастирі у Донецькій єпархії, я з ними спілкувався, вони кажуть: "Ми були у Франції, ми були в Іспанії, ми були в Німеччині, нас дуже часто навіть в Росію запрошують". Чому? Тому що вони - унікальні майстри. Те, що вміє українець, не вміє росіянин, бо росіяни - вони лодарі, справжні лодарі, а українці - пахарі. Тому за рахунок цієї заздрості вони намагаються знищити все, що пов'язано з Україною.

Є воля Божа, але ми не знаємо, в чому вона полягає. Можливо, Його воля в тому, щоб України не стало? Ми цього не знаємо. Чи можемо ми вплинути на волю Божу?

Коли ми читаємо молитву "Отче наш", там є така фраза: "Нехай буде воля Твоя". Тобто, не наша воля, а воля Божа. І воля Божа, повірте, набагато мудріша, ніж людська воля. Бо людина сама по собі слабка, вона не розуміє деяких речей. У той же час право вибору дається кожній людині: можеш зробити так, а можеш зробити по-іншому. Але Господь на тебе дивиться, спостерігає за кожним твоїм кроком, за кожною твоєю думкою.

Війна почалась саме тут, у Донецькому краї, я сподіваюсь, що саме тут вона і закінчиться найближчим часом

Якщо Господь Ісус Христос зберіг Україну в часи Османської імперії, якщо Господь Ісус Христос зберіг Україну в часи радянських випробувань (нищили храми, людей відправляли в ГУЛАГи, наших славних бандуристів-кобзарів робили незрячими і відправляли в табори, вбивали), якщо Господь в той час зберіг, то збереже і зараз.

Я сьогодні на проповіді казав, що 14-й рік був дуже-дуже складний, і війна почалась саме тут, у Донецькому краї, я сподіваюсь, що саме тут вона і закінчиться найближчим часом. Господь - це батько, і батько ніколи не погубить своїх вірних дітей. Ніколи! І бувають такі моменти в житті, коли діти можуть відмовитися від свого батька, але Отець Небесний від своїх дітей ніколи не відмовиться.