Визволення Краматорська 05.07.2014: "договорняк" чи вміла робота українських військових

Суперечки про це точаться роками, але для краматорців цей день свято

Сьогодні День звільнення Краматорська і Слов'янська від проросійських бойовиків, так званих сепаратистів.Чому так званих? Бо ніякого «народу дамбасу», який хотів би відокремлення від України, не існує. Усі ті події надихалися насамперед ззовні, а не зсередини, як, наприклад, це відбувається зі справжніми сепаратистами в Каталонії, на Корсиці або у Країні Басків.

Тож саме "так звані сепаратисти" — бо це російське інсценування для Заходу, намагання створити картинку "визвольної боротьби", коли насправді там просто бандити.

Ледь не кожний рік до я писав до цієї дати писав пости, у яких намагався спростувати щонайменше два твердження. Зроблю й зараз.

1. Вихід бойовиків зі Слов'янська і Краматорська - це договорняк. Я читав в інтернеті й чув наживо такі твердження від деяких людей із Донецька. Вони кажуть про радісний для нас день так: "Обміняли наш Донецьк на якісь Краматорськ і Слов'янськ, а у нас до 5 липня все було добре".

Так "добре" в них було, що адмінбудівлі у Донецьку захоплені були раніше, ніж на півночі області, а бої за ДАП уже тривали до перших великих обстрілів Краматорська того літа. Але це чомусь забувається.

2. Договорняк № 2. Чому не розбомбили колону гіркінців по дорозі. Тут уже підключаються краматорські й не тільки любителі теорій змови.

Але й ці якось забувають. що бойовики, серед яких було чимало місцевих, тікали зі Слов'янська і Краматорська багато хто з дружинами та дітьми, а по трасі на Донецьк тоді ще їздили цивільні автівки й міжміські автобуси.

На мою думку, якби ту колону розбомбили, міжнародної підтримки Україна не мала б зовсім, бо як усі терористи, гіркінці виставили б на перші шпальти світових медіа вбитих дітей.

І це не кажучи вже, що й самі вони переодягалися у цивільне, — потім доказуй тим світовим медіа та проросійським політикам, що то був бойовик, а не випадковий водій на трасі.

Розмови про договорняки вважаю плювком на могили загиблих українських воїнів, які навесні та влітку 2014-го відвойовували Лиман, Миколаївку, вели бої під Семенівкою та зрештою змусили ворога відступити зі Слов'янська та Краматорська, прихопивши по дорозі тих своїх "коллєг", хто був у Дружківці та Костянтинівці.

У мене був знайомий, який пішов добровольцем ще у квітні 2014-го. Його вже нема на цьому світі. Але якось кілька років тому я перетнувся з ним у місті й він сказав, що їхній загін готували до штурму Краматорська й вуличних боїв. Який це жах ми знаємо тепер з подій у Сєвєродонецькій агломерації та Бахмуті.

Тож оминаючи усі теорії змови, варто усвідомити, як нам пощастило, що Збройні сили України разом з іншими підрозділами тоді саме витіснили ворогів, а не штурмували місто.

Власне й зараз наші Сили оборони намагаються працювати так само.

Не один рік краматорці та гості міста у цей день йшли святковою Ходою вулицями українського Краматорська. Маємо надію вже наступного року знову пройтися рідним містом до 10-ліття його звільнення від російської окупації.

Усіх зі Святом! Далі буде!

Фото - Святкова хода до Дня визволення Краматорська 5 липня 2017 року (автор фото - Артем Гетьман).

В авторських колонках редакція не завжди і не обовʼязково в повній мірі розділяє думки та твердження авторів.