Збила машина на пішохідному переході: переселенка з Краматорська загинула у ДТП у Дніпрі

Суд виніс вирок, з яким не згодні родичі загиблої

Рік тому у Дніпрі місцева мешканка за кермом "Хонди" збила двох жінок на нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП одна з них загинула - переселенка з Краматорська Олена Перепелиця, яка виїхала до Дніпра за пів року до цього, рятуючись від війни. Нещодавно суд виніс вирок винуватиці аварії, але вона залишилась на волі.

Яна - онука Олени Іванівни. Вона народилася у Краматорську, але у Дніпрі живе вже багато років - залишилась у цьому місті після навчання у виші. Коли почалася велика війна, вона довго вмовляла і нарешті вмовила маму і бабусю виїхати до неї, до Дніпра.

"Бабуся дуже не хотіла виїжджати, я вже і плакала, і кричала, що я тільки не робила, щоб змусити їх виїхати. У квітні 2022 року вони все ж виїхали", - розповідає Яна Римар.

Олену Іванівну мають знати краматорці, які ходять до Свято-Троїцького собору у парку "Ювілейний". Вона працювала у цій церкві - продавала там свічки.

"Бабуся дуже віруюча людина, вона кожні вихідні і навіть частіше ходила до церкви. Вона і у Дніпрі продовжувала ходити до церкви, у неї з'явилися там подруги і навіть були розмови про те, що буде там працювати. Незадовго до аварії вона записалася на фітнес - бабуся вела активне життя попри свій 70-річний вік", - каже онука загиблої.

"Люди казали, що двох черниць збили"

Того дня, коли сталася ДТП, Олена Іванівна пішла до церкви, о 5-й вечора почалася повітряна тривога і Яна подзвонила бабусі.

"Я спитала, як у неї справи, попросила бути акуратною. Вона відповіла, що вона з Богом і все буде добре. І це був останній раз, коли ми з нею розмовляли", - розповідає дівчина.

Після служби бабуся Яни мала сісти на трамвай, щоб проїхати дві зупинки до дому, де вони живуть. Олена Іванівна мала повернутися додому о 6-7-й вечора, але у зазначений час її не було - мама Яни подзвонила бабусі, але та не взяла слухавку.

"Раз подзвонила, два подзвонила, три. Вона каже мені: "Бабушка трубку не бере". Починаю я їй дзвонити - нічого. Мама з моїм хлопцем пішли шукати, а я залишилась вдома - раптом бабуся прийде додому. Вони спочатку ходили по дворах, потім дійшли до тієї церкви. Вони розповідали: "Підходимо, стоять поліцейські машини трохи далі церкви. Ми зайшли до церкви - ніхто нічого не знає. Ми спитали у людей [на вулиці], вони сказали, що двух черниць збили". Потім мама мені дзвонить і каже: "Ми їдемо до лікарні". Я теж туди поїхала", - згадує Яна.

Коли вона приїхала до лікарні, побачила маму у шоковому стані - вона ридала, бо їй сказали, що травми несумісні з життям, хоча бабуся ще була у комі.

"Я взагалі не розуміла, що вона каже. Я сиджу, заспокоюю маму, а у самої шок, я намагаюсь щось зробити, починаю писати в Інстаграмі, що шукаю свідків ДТП. Мені потрібно було щось робити, чимось займатися", - каже дівчина.

Яна спустилася вниз і побачили другу жінку, яка постраждала внаслідок аварії - вона лежала на качалці і сильно кричала від болю. Потім Яна побачила винуватицю ДТП і не стрималася.

"Я кричала, я на неї сильно кричала, я не могла стримати емоцій, у мене був шок. Я тоді ще не знала, що бабушка померла, я знала тільки, що їй завдали болю. Я кричала, з якою швидкістю треба було їхати, щоб зробити таке? Водійка почала розповідати, що їхала 40 кілометрів на годину, але вона не вибачалась, нічого. Потім вийшли лікарі і сказали, що бабуся померла. Мама почала плакати, я плакала, я намагаюсь маму заспокоювати, а сама не можу усвідомити, що сталося. Я й досі не можу цього усвідомити, мені здається, що вона у Краматорську. Я не вірю, що її нема", - розповідає Яна.

Онука і донька не згодні з вироком

У вироку суду зазначено, що аварія сталася 13 жовтня 2022 року, приблизно о 18:45. Водійка "Honda HR-V" Швачка Ю. В. їхала по проспекту Івана Мазепи з боку проспекту Сергія Нігояна в напрямку вулиці Авіаційної у Новокодацькому районі Дніпра - проїжджа частина тут має по дві смуги для руху в кожному напрямку та розділяється трамвайними коліями. Це був темний час доби і міське вуличне освітлення ще не було увімкнене, але нерегульований пішохідний перехід, по якому саме йшли Олена Перепелиця та її подруга, мав відповідні дорожній знак і дорожню розмітку. Машина збила жінок на перехресті проспекту Мазепи і вулиці Володимира Самодриги.

Внаслідок зіткнення бабуся Яни померла у лікарні того ж дня, о 22:30. Друга постраждала отримала травми середньої тяжкості.

Розслідування і судовий розгляд цієї ДТП тривав майже рік і 27 вересня суддя Ленінського районного суду Дніпра призначила вирок винуватиці аварії - 5 років в'язниці умовно, з випробувальним терміном два роки. Тобто, вона залишається на свободі і якщо найближчі два роки не вчинить ніякого злочину, то реальне позбавлення волі не настане.

Яна та її мама з таким вироком не згоді.

"Щоб був умовний термін, потрібно щоб були пом'якшувальні обставини і щоб не було обтяжливих. Обтяжливих не було: водійка була твереза, не тікала з місця ДТП, ми на цьому і не наполягаємо. Суд зазначив, що пом'якшувальна обставина - щире каяття підсудної. Просто визнання провини - це не щире каяття, це конкретні активні дії, які призводять до пом'якшення наслідків вчиненого злочину. Ці дії в першу чергу повинні відчути самі потерпілі - Яна і її мама", - каже захисник потерпілих Сергій Тарасевич.

За словами адвоката, захисник іншої сторони запропонував зустрітися лише раз і, за його словами, тема розмови була - яку компенсацію ви хочете, щоб справа була закрита або щоб Яна не вимагала реального позбавлення волі для водійки.

"Я сказав, що ми будемо готувати цивільний позов, ви там побачите суму [моральної компенсації], але в такій площині, що гроші в обмін на зняття будь-яких претензій, такого не буде", - каже адвокат.

Перше судове засідання по цій справі призначили на 7 березня, а за день до цього Яна отримала поштовий переказ на 80 тисяч гривень - через пів року після ДТП. За словами потерпілої та її адвоката, після цього жодних спроб сконтактувати з родиною загиблої з боку винуватиці аварії не було. Але суд сприйняв цей грошовий переказ за щире каяття підсудної. Також суддя врахувала, що у водійки "Хонди" хворий чоловік - він має останню стадію цирозу печінки і потребує стороннього догляду.

"Так, це важливо - якась компенсація. Але дійсно реальною сатисфакцією може бути тільки одне - це реальний термін покарання, щоб вони відчули, що дійсно держава життя близької людини якось цінує", - каже адвокат Сергій Тарасевич.

Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілих: замість мільйона гривень моральної компенсації, яку вимагала Яна, суддя призначила 300 тисяч гривень, а замість 900 тисяч, які вимагала мама Яни, суддя обмежилась 400 тисяч.

Крапку у справі ставити рано

Ми намагалися зв'язатися з засудженою, щоб почути її погляд на цю справу, але наші повідомлення у Фейсбуці та Інстаграмі залишились не прочитаними. На суді Юлія Швачка розповіла, що того вечора їхала зі швидкістю 40 км/год, у машині з нею був її чоловік, якому стало зле і на кілька секунд вона відволіклась. В цей момент водійка почула стук, намагалась загальмувати, але не встигла і збила пішоходів. Вона каже, що не побачила їх одразу, тому що вони були у темному одязі.

"Обвинувачена зазначила, що сильно жалкує про те, що сталося, не бажала таких наслідків, в першу чергу спрямувала всі свої дії на допомогу потерпілої Пашко О.О. [подруги загиблої], оскільки лікарі повідомили, що стан її стабільний, надавала гроші на ліки, оплатила оперативне втручання, а також відшкодувала 53000 грн, вибачилася перед нею. Перед потерпілою Римар Я. О. вона намагалася вибачитись, проте між ними не склалося взаєморозуміння, остання на її звернення реагувала емоційно, відшкодувала на її користь 80000 грн. Пояснила, що відшкодувати шкоду потерпілим їй допомогли родичі, оскільки у неї скрутне матеріальне становище через важку хворобу її чоловіка, який потребує постійного догляду", - йдеться у вироку суду.

Адвокат Сергій Тарасевич каже, що родина Олени Іванівни вимагатиме реального позбавлення волі для винуватиці ДТП і вже готує апеляційну скаргу на вирок суду. Тож крапку в цій історії ставити ще рано.