Російське пальне продовжує отруювати Україну, ці схеми потрібно зупинити, – Куюн

Під час повномасштабної війни з Росією в Україну продовжує потрапляти російський скраплений газ та дизельне пальне.

Про це аналітик "Консалтингової групи А-95" Артем Куюн написав у своїй колонці для БізнесЦензора.

Він нагадав, що вже восени 2022 року з Польщі і країн Балтії розпочався масовий імпорт скрапленого газу (LPG) російського походження, адже цей вид пального не потрапив під ембарго ЄС. Російський газ був на $200-300 дешевшим найближчої неросійської альтернативи, відтак до березня 2023 частка російського газу в загальному імпорті сягнула майже 80%.

У відповідь уряд заборонив імпорт LPG російського походження в Україну, а Митниця почала вимагати підтвердження всього ланцюжка транспортування від виробника газу до українського кордону. Однак польські і балтійські трейдери винайшли нову схему перепродажу російського пального в Україну, отримавши ліцензії на виробництво LPG, хоча не мали відповідних потужностей.

"Державні інспекції Польщі лише підтвердили, що трейдери мають ліцензію на виробництво, а ним вважається і звичайне змішування… Тобто, заміксувавши дві партії російського газу, "виробники" почали видавати європейський сертифікат походження. І хоча це конкретно суперечить вимогам Митного кодексу ЄС, нікого крім України це не хвилювало", – пояснив Куюн.

За словами експерта, наразі газотрейдери вказують на українській митниці документи на імпорт нібито американського, норвезького чи шведського газу.

"Єдине, що лишилось, так це старе питання: звідки така ціна? В порту Гданська "неросійський" газ коштує $700 та ще $100 треба витратити на транспорт до українського кордону. Але чомусь на кордоні він декларується по $650", – зауважує Куюн.

За його словами, аналогічна промлема існує з імпортом російського дизельного пального морем, передусім через порти Туреччини, Болгарії та Грузії. У жовтні минулого року СБУ рекомендувала Енергетичній митниці досліджувати кожну партію пального з основних портів цих країн. Попри це, зараз на українському ринку знову почали з'являтися невідомі імпортери, які пропонують дизельне пальне за незвичайно низькими цінами.

Внаслідок цього зазнають збитків легальні імпортери, які вимушені йти з ринку, наголошує Куюн.

"Схоже, ми знову маємо справу з "сусідським" пальним. Туреччина перештамповує в своїх портах більшість ресурсу з Новоросійська і Туапсе. З портів, які давно в стоп-листі української митниці, пальне продовжує йти в Грецію, Румунію, Болгарію. А в морі курсує безліч танкерів та танкерочків з вимкненими транспондерами", – пояснює експерт.

Зокрема, він зауважив, що біля берегів Румунії перебуває декілька величезних танкерів-накопичувачів, які приймають прямі рейси з російських і турецьких портів.

"Навіщо вони накопичують "підсанкційне" ДП під берегами країни ЄС, що заборонила захід в свої порти суден з товарами російського походження? Куди потім іде це пальне? Питань вистачає", – зазначає експерт.

Своєю чергою Грузія імпортує російське дизельне пальне в обсягах, набагато більших за внутрішнє споживання. Водночас країна експортує з власних портів вже нібито виключно неросійське пальне.
Куюн наголосив, що імпорт російського пального за "сірими" схемами не лише допомагає фінансувати країну-агресора, а й загрожує енергетичній безпеці України. Відтак, його необхідно ефективно зупиняти.

Він зауважив, що СБУ та РНБО вже зробили декілька кроків у цьому напрямку, використовуючи дані Bloomberg, Reuters та українських дослідників.

"Треба йти далі, бо схеми змінюються. Тут треба вміти казати "ні" і деяким нашим "партнерам". Трейдери з Польщі та Балтії не приховують, що за останні два роки заробили більше, ніж за попередні десять. Можна лише здогадуватись, цифри зі скількома нулями поклали у кишеню турки, обробляючи десятки мільйонів тон нафти та нафтопродуктів "агресора". Вже є прецеденти підключення до вирішення цих делікатних питань дипломатичного корпусу, ангажування різнопрофільних лобістів. Діяти треба з холодною головою й гарячим мечем", – підсумував Куюн.