Поточний дефіцит на ринку праці не обов’язково збережеться по війні, - демограф Гладун

Мобілізація поруч з еміграцією негативно позначилися на ринку праці.

Однак чи буде дефіцит робочої сили після війни наразі невідомо. Україні варто взяти за основу створення підприємств з великою доданою вартістю, автоматизованими виробничими процесами, де працюватиме менше людей

Про це в інтерв’ю Цензор.НЕТ сказав заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Олександр Гладун.

"Треба розрізняти поточну ситуацію і завершення війни, - вважає він. - Наразі у зв’язку з мобілізацією, виїздом частини людей за кордон і окупацією частини східних та південних територій, то низка підприємств відчувають брак робочої сили.

Я знайомився з одним серйозним опитуванням підприємців – щодо ризиків, з якими вони зіштовхнулися, - то на першому місці вони назвали проблеми з енергопостачанням (65% опитаних). 54% - це небезпека життю. 46% - зростання цін на матеріали й обладнання. 42% - нестача робочої сили. Тобто певна проблема є.

Частина мобілізованих займе своє місце на ринку праці, однак масово це відбудеться лише по війні. Тобто варто розуміти поточний дефіцит, але відрізняти його від майбутнього. Ще питання, чи в майбутньому він дійсно буде. Багато підприємств зруйновано. Чи варто їх відновлювати, особливо шахти чи металургійні комбінати в тому розмірі, в якому вони були, - це питання, про яке вже зараз треба стратегічно мислити".

Щодо дискусії стосовно необхідності залучення іноземців, то Гладун вважає, що якщо є нестача робочої сили, то це варто робити за контрактом на певний період:

"Щоб вони заробили гроші, тут лишили результати своєї праці, але після закінчення контракту вони тут не можуть лишитися просто так. Тобто про крайню потребу залучення мігрантів наразі не йдеться.

Залучати іноземців на постійне проживання – це інше питання, яке потрібно вирішувати з урахуванням кількості, з якої країни, розселення, ментальності, релігійних настанов".

На питання, хто обслуговуватиме територію України у разі неповернення значної частини біженців і незалучення іноземців, демограф відповів:

"Варто взяти за основу створення підприємств з великою доданою вартістю, автоматизованими виробничими процесами, де працюватиме менше людей. З 1993 року в нас населення постійно зменшувалося, а тим не менше ВВП зростав, якщо не брати кризи 2008 року, чинник війни, COVID-19. Тобто продуктивність праці зростала.

З іншого боку, не треба проводити політику, яка виштовхує людей. Наприклад, Міністерство освіти й науки проводять політику, що всі вищі навчальні заклади повинні набирати студентів на платній основі, окрім вчителів, лікарів та військовослужбовців. Зараз відбувається процес перерозподілу бюджетних місць. Разом з тим багато країн у Європі, зокрема Німеччина, Чехія, Фінляндія, зробили систему набуття вищої освіти для іноземців, у тому числі українців, безкоштовною. І за деякими опитуваннями близько 20% українських старшокласників планують здобувати вищу освіту за кордоном. І дивімося реально, вони вірогідно не повернуться. Тим більше, що залежно від країни, колишньому студенту дається від року до трьох, щоб він знайшов собі місце роботи.

Тобто з одного боку, Україна підштовхує молодь за кордон, а з іншого – говорить про старіння населення та проблеми на ринку праці. Внутрішня політика йде врозріз зі стратегією демографічного розвитку".