У Краматорську презентували Музей воєнного дитинства

Представляв організацію історик з Краматорська Андрій Борутя.

У приміщенні культурного простору “Терикон” у Краматорську відбулася лекція-презентація Музею воєнного дитинства, на якій йшлося про ідею його виникнення та його роботу в Україні. Охочі могли після лекції або на наступний день розповісти історію про своє власне дитинство в часи російсько-української війни.

Що таке Музей воєнного дитинства

Вперше Музей був започаткований у 2010 році в Боснії та Герцеговині Ясмінко Галіловічем, коли той запустив онлайн-опитування на тему: «Чим було для вас воєнне дитинство?». Розповідей місцевих про те, як вони в дитинстві пережили Боснійську війну (тривала з 6 квітня 1992 року по 14 вересня 1995 року), було дуже багато. Через це остаточні результати опитування стали відомі лише через 2,5 роки після його старту.

Усі ці спогади боснійців про пережите вмістилися у книгу Ясмінко Галіловіча “Воєнне дитинство”, яка вийшла у друк майже одразу після завершення опитування в лютому 2013 року. Книжку презентували в десяти країнах світу і переклали на шість мов.

Першу концепцію Музею воєнного дитинства Ясмінко Галіловіч винайшов ще у 2012 році, а вже через 3 роки зібрав команду для створення його колекції. Першу таку тимчасову виставку Ясмінко відкрив у своїй рідній Боснії в березні 2016 року. Протягом перших десяти днів туди завітали понад 4000 відвідувачів. Це стало приводом для того, щоб зробити її постійною. В такому режимі Музей воєнного дитинства працює з січня 2017 року у столиці Боснії і Герцеговини Сараєві.

В 2018 році Музей воєнного дитинства почав збирати свідчення дітей та підлітків, на життя яких вплинув початок російсько-української війни на Сході України та в Криму, а вже у 2021 році Музей відкрив свій перший міжнародний офіс в Україні.

У Музеї зберігаються колекції цінних речей людей, з якими асоціюються для них дитячий та підлітковий періоди, які пережили під час російсько-української війни. Серед таких переважно можуть бути діти і підлітки, але туди можуть залишати свою особливу річ і дорослі, які на момент початку війни у 2014 році були ще неповнолітніми.

Крім виставок, Музей почав працювати і з іншими форматами. Так, цьогоріч вперше презентували документальну виставу.

Звістку про звільнення від росіян Краматорська зустрів в одному із дитячих таборів Святогірська

Представляв музей 22-річний дослідник історії з Краматорська Андрій Борутя, який розповів журналісту Kramatorsk Post про свій власний досвід дитинства під час війни, а також про документальну виставу “Озимі”, прем’єрний показ якої відбувся 31 травня Києві на сцені Театру юного глядача.

Хлопець поділився своєю історією, як він пережив події весни-літа 2014 року, коли Краматорськ був під російською окупацією і коли місто було звільнене військовослужбовцями Збройних Сил України.

“До травня (2014 року, — Ред.), до кінця навчального року я був в Краматорську, де вчився у 5-тій школі. Нам сказали, що ми довчимось. Теж було специфічно, що в той рік керівництво нашої школи вирішило не виставляти український прапор і не вмикати гімн під час “Останнього дзвоника”, що теж не всі були згодні з цим рішенням. Я довчився в школі, і пізніше, коли вже було зрозуміло, що будуть воєнні дії, то поступила централізована пропозиція від України (я так розумію, що була домовленість з росіянами), щоб вивезти дітей, і всіх централізовано (за бажанням) вивезли до табору “Перлина Донеччини” у Святогірську, де я власне пробув решту часу до звільнення Краматорська.

Коли відбувалося звільнення Краматорська (5 липня 2014, — Ред.), я був у Святогірську. І якраз це був Батьківський день, коли батьки могли забрати дітей з літнього табору. І ми, власне, сиділи з мамою тоді у місцевій піцерії, і нам подзвонили друзі, які сказали, що над будівлею міської ради був піднятий український прапор. Це був дуже емоційний момент для нас”.

Андрій додає, що після завершення третього курсу за фахом “Історія” у Києво-Могилянській Академії, 5 липня 2023 року поділився цією історією на своїй сторінці в Instagram, яку подивилася працівниця Музею воєнного дитинства, яка, як і він, вчилася у Могилянці. Хлопець дав їй інтерв'ю, де переказав про те, що пережив під час бойових дій у 2014 році на Донеччині. Цей фактор змусив Андрія зацікавитися глибше діяльністю Музею воєнного дитинства в підсумку долучився до його команди.

Нині краматорець Андрій Борутя є куратором вистави “Озимі”, прем’єрний показ якої пройшов 31 травня на сцені Театру Юного глядача у Києві.

Її актори родом з різних міст України — від Нью-Йорка і Краматорська до Києва та Луцька. З Краматорська грають ролі у цій виставі Вероніка Головіна та Дмитро Губарєв, з фронтового селища Нью-Йорк — Марія Суровець.

Згідно зі сценарієм вистави, вони розповідають про свої рідні міста і села, евакуацію через велику війну, розлуку з батьками та друзями, пошук себе і своєї ідентичності, втрату близьких, приємні та смішні спогади з дитинства, проілюстровані архівними фото.