На початку повномасштабної війни, як і багато хто з містян, подружжя з Краматорська Ірина та Максим евакуювалися.Після кількох переїздів по різних містах України перебралися до Дніпра. Проте через деякий час Максима, який до війни працював на НКМЗ заступником начальника одного з цехів, запросили як спеціаліста на роботу на Закарпатті. Туди, а саме в м. Перечин, свого часу релокувалося кілька великих виробництв з Краматорська та згодом утворили там індустріальний парк - ТОВ “Френдлі віндтехнолоджі”, яке почало випускати вітротурбіни та комплектуючі для них.
Оселилися Ірина та Максим, щоправда, не самому в Перечині, а в Ужгороді.
“Нам дуже тоді допомогли з роботи чоловіка, - розповідає жінка. - Ми самостійно знайшли житло, а орендну плату за нього нам компенсувало підприємство, куди він працевлаштувався. Через деякий час Максим прийшов з роботи та розповів про те, що роботодавці планують будувати нове житло для своїх робітників і йому запропонували його отримати”.
Пані Ірина зізнається, що обидва вони тоді дещо розгубилися та не одразу погодилися. Адже, в цілому, їх влаштовувало орендоване житло - господарі виявилися дуже привітними людьми, дозволили жити з тваринами (подружжя з Краматорська вивезло й своїх домашніх улюбленців - двох котів), перший час після переїзду підтримували та допомагали подружжю в усьому. Однак їх вагання щодо чергової зміни місця проживання розвіялися, коли їм випала нагода подивитися на місце будівництва майбутнього будинку.
“Ми поїхали подивитися - там ще тільки-но починалися роботи, саме кілочки були розміщені, більше нічого. Але нам сподобався сам район. І, взагалі, Перечин - дуже мальовниче місто. Навіть не уявляєте, наскільки він гарний! Тож ми подумали, що було б чудово тут жити. Десь, мабуть, за рік після того (я навіть майже забула про цю історію), чоловік прийшов з роботи і повідомив, що перший будинок вже побудований і ми можемо поїхати, подивитися на квартири та обрати ту, яка найбільш сподобається”, - ділиться пані Ірина.
Новозбудований двоповерховий будинок містив 12 квартир. Вибір подружжя прийшовся на квартиру з відокремленими від інших приміщень двома кімнатами. За словами Ірини, був й інший варіант планіровки: одна кімната відокремлена, а інша - об’єднана з кухнею. Проте всі були відремонтовані та оздоблені необхідними меблями та технікою.
Одна з квартир у новозбудованому панельному будинку для робітників-переселенців. Фото - ТОВ "Френдлі Віндтехнолоджі"
“Все, що потрібно родині на перший час, все там було: диван, ліжко, водонагрівач, холодильник, піч тощо. І для нас це було вкрай доречно, адже евакуювалися з Краматорська ми з двома валізами. Звісно, протягом життя в евакуації якимись речами обзавелися, але меблі та інше були потрібні”, - розповідає пані Ірина.
Заселилося подружжя в обрану квартиру наприкінці травня цього року та стало першими новоселами цього будинку. Пані Ірина ділиться, що тепер вони з чоловіком стали почуватися впевненіше щодо свого майбутьнбого: бачать для себе перспективи й розмірковують над тим, щоб назавжди залишитися жити у Перечині.
"У Краматорську в нас залишилася квартира, в наших батьків також. Мені б хотілося мати можливість бувати там, в рідних краях. Але навіть після закінчення війни, мені дещо лячно повертатися туди жити. Всі наші улюлені місця, куди ми завжди їздили на відпочинок, - Блакитні озера, ліси Святогірська - зараз майже знищені, подекуди заміновані. На це дуже боляче дивитися. І щоб всі ці втрати відновити, потрібні роки. Та й, в цілому, жити неподалік від кордону з такою непердбачуваною країною, мені здається небезпечним. Мабуть, я постійно буду відчувати загрозу. Ми з чоловіком плануємо дітей. Я не знаю, чи зможемо ми там нашим дітям забезпечити спокійне та безтурботне дитинство. А у Перечині завдяки роботі чоловіка й цьому житлу ми маємо відчуття стабільності. Нам подобається тут. То й замислюємось, чому б не залишитися та будувати своє майбутнє саме тут", - ділиться своїми думками жінка.
Один вже є, ще 12 будинків будуютьТаких будинків, в першому з яких мешкають тепер Ірина та Максим, індустріальний парк планує збудувати в Перечині ще 12. Як зазначає директорка ТОВ “Твоє рідне місто”, яке займається питаннями організації будівництва, Тетяна Савченко, для спорудження цехів і запуску виробництва індустріальний парк потребував великої кількості працівників. А оскільки машинобудівна галузь на Закарпатті не розвинена, залучати стали фахівців, в основному, з Краматорська та сусідніх з ним міст. Згодом - і з інших регіонів країни.
Тетяна Савченко, директорка ТОВ "Твоє рідне місто". Фото - ТОВ "Френдлі Віндтехнолоджі"
Пані Тетяна додає, що одним з найгостріших питань прибулих робітників стало житло. Ринок оренди у Перечині, за її словами, не міг закрити потреб у повному обсязі, адже це невеличке містечко з кількатисячним населенням. Тому більша частина робітників підприємства, як от Ірина та Максим, оселялася в Ужгороді та інших наближених до Перечину населених пунктах.
“Тож засновники індустріального парку прийняли рішення будувати відомче житло, щоб оселяти в ньому своїх співробітників. Зрозуміло було, що забезпечити житлом всіх одразу не вийде, тому в першу чергу мали хоча б закрити потребу робітників певних важливих у виробництві професій. Також було зрозуміло, що робити це треба швидко. Тому віддали перевагу саме панельному будівництву, коли будиночок зводиться буквально за 4-4,5 місяці, вже з урахуванням внутрішнього оздоблення.
Мені запропонували очолити підприємство, що сприяло б інтегруванню інших робітників-переселенців у новій громаді. Ми назвали його “Твоє рідне місто”, щоб краматорцям трохи відгукувалась. Заснували його у лютому 2023 року та почали займатися пошуком постачальників таких панельних будинків, підрядників тощо. Знайшли таке виробництво на Закарпатті та почали будівництво. Постачальник цих будиночків - теж, до речі, релоковане з Броварів підприємство”, - каже пані Тетяна.
Вона також зазначає, що регіональна та місцева влада охоче посприяла їх проєкту та виділила під будівництво ділянку у 1,8 га. На ній і планується збудувати ще 12 панельних двоповерхових будинків на 126 квартир загальної кількості.
“Це, звісно, не закриває всю наявну потребу, адже на сьогодні тільки в індустріальному парку вже налічується близько 800 робочих місць, які були створені протягом року. Планується збільшити штат до 1500. Тому наразі нами розглядається питання ще якось масштабувати це. Різні обмірковуємо варіанти: і єОселя, й все таке інше”, - пояснює Тетяна Савченко.
Будівництво панельних будинків для робітників-переселенців. Фото - ТОВ "Френдлі Віндтехнолоджі"
Проте, з її слів, не всі робітники мають бажання жити в Перечині, адже за два роки певною мірою налагодили життя на нових місцях: в когось діти пішли до школи, інші члени сім’ї знайшли роботу в обласному центрі тощо. Тож знову змінювати місце проживання не готові.
“Тому з керівництвом підприємств робимо опрос з-поміж робітників, хто бажає, хто готовий переїхати. Складається список охочих, з нього керівництво вже формує пріоритетну чергу. Перевага надається найважливішим у виробництві спеціальностям. На даний час бажаючих вже 77 людей. Цей список, зрозуміло, буде поповнюватися. Адже майже кожен день на завод працевлаштовуються нові люди. Мешканці на сьогодні сплачують тільки комунальні послуги, а орендну плату за них сплачує підприємство”, - розповідає пані Тетяна.
Будівництво нових будинків з числа запланованих вже розпочалося. Зараз в роботі перебувають одночасно 8 будинків. Квартири в них будуть різної планіровки: невеличкі смартквартири, однокімнатні, двокімнатні, а також більш універсальні - такі, які б підходили для проживання і цілої родини, і окремих робітників по типу гуртожитка - до 4-х людей в квартирі.
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.