“Через мистецтво – до себе”: як давні друзі з Краматорська створили у Києві мистецьку лабораторію для підлітків

З 12 до 29 червня у київському Довженко-Центрі триває виставка Imbalance, створена підлітками, які дорослішають у часи війни та глобальної нестабільності.

Вона є результатом їх роботи в лабораторії сучасного мистецтва та документування — експериментального проєкту, ініційованого Музеєм воєнного дитинства.

А працювали над ним куратори-краматорці — мисткиня Дар’я Молокоєдова та дослідник-документаліст Андрій Борутя. Ми поспілкувались з Дарією. І тепер розповідаємо, як мистецтво допомагало тінейджерам шукати свою опору в сучасному, зіпсованому війною, світі.

"Майже феміністична лабораторія"

Даша та Андрій дружать ще з підліткового віку — познайомилися у Краматорську в просторі “Вільна хата”, разом брали участь у різних мистецьких та соціальних ініціативах для молоді.

“Зараз ми обидва живемо в Києві, й нам захотілося створити щось своє — вже не як учасники, а як ментори для підлітків, якими колись були самі. Можливо, через цей проєкт ми підсвідомо хотіли повернутись у той вік, зануритися в спогади й прожити це наново через наших учасників”, — ділиться Дар’я.

Друзі часто зустрічались “на районі”, обговорювали ідею, ділилися “артефактами” зі свого життя. Наприклад, Даша займається садівництвом — тому з’явилися елементи з рослинами. Як художниця вона бачила цей проєкт мистецькою лабораторією, тоді як Андрій — простір для досліджень і документування. Так сформувався вектор: через мистецтво та дослідження себе і світу допомогти підліткам шукати відповіді на важливі для них запитання. Так виникла ідея їх нинішнього проєкту.

Його вдалося реалізувати у співпраці з молодіжним домом із Данії, який надав платформу для роботи.

Цікаво, що всі учасники виявилися учасницями. Команда заздалегідь проводила Open Call, у якому підлітки мали розкрити мотивацію — “чому саме тобі хочеться бути частиною цього проєкту?”. І хоча Дар’я з Андрієм спочатку думали про гендерний баланс, виявилося, що заявки від хлопців були або поодинокі, або менш переконливі. Тож вони вирішили не йти на компроміси й відібрали саме тих, хто справді був готовий до співтворчості — і всі вони виявилися дівчатами.

“Так мимоволі вийшла майже феміністична лабораторія — 10 дівчат. Цей жіночий простір створив особливо довірливу атмосферу — ніжну, інтимну, справжню”, — з посмішкою додає Даша.

Лабораторія утворилася як тримісячний теоретичний процес із щотижневими зустрічами. Дівчина вела частину занять як художниця, кураторка і менторка, однак супроводжувала підлітків від початку до кінця. До зустрічей також доєднувалися запрошені лектори. Їх лекції були з перформансу, відеоарту, у вигляді воркшопів на культурологічні й дослідницькі теми. Також проводилися лекції митцями з-за кордону — наприклад, про створення урбаністичних ігор.

Кожна зустріч не давала учасницям прямої відповіді “що саме ми створюємо”, а радше наштовхувала дівчат на роздуми. Лише наприкінці вони разом формулювали ключові питання — “Що для кожної є настільки важливим, що про це неможливо не сказати?”

Виставка Imbalance

Після теоретичного блоку настав місяць реалізації. Учасниці отримали більше самостійності: зустрічі раз на тиждень, допомога з ресурсами, але ментори не контролювали їх, як у школі. Фінальним результатом стала колективна виставка — саме до неї команда йшла від самого початку. Але головною метою для Даші та Андрія було не лише створити роботи, а дати простір для пошуку себе, для відповідей на особисті запитання, які виникали в процесі.

“Найголовніше питання, яке звучало протягом лабораторії — це підліткове, глибоке й водночас дуже просте: “Хто я?” А за ним йшли інші: “Для чого я тут?”, “Хто ви й що ви від мене хочете?” і найважливіше — “Чого я хочу сама від себе?”, — розповідає мисткиня.

“Ти доросла людина, і ти маєш нести відповідальність”

Даша зізнається, що робота з підлітками стала для неї найважчим аспектом проєкту. Це вік нестабільності: зміна настроїв, сумніви, спалахи енергії й миттєвої зневіри. Бували ситуації, коли та чи інша учасниця змінювали ідею проєкту буквально за кілька днів до відкриття виставки. І тут їм дуже допомогла психологиня-медіаторка, яка була на зв'язку весь час і підтримувала як учасниць, так і кураторів у складних моментах.

Для Дар’ї цей досвід став надзвичайно важливим. Ділиться, що навчилась терпіння й комунікації з підлітками. Адже коли опинилася в ролі дорослої людини, яка має не лише організувати процес, а й тримати простір для емоцій інших, переосмислила багато речей.

Дівчина згадує своє навчання у Краматорську, коли у школі стикалась з досить нездоровою поведінкою вчителів щодо підлітків.

“Я зрозуміла, що, дійсно, є якісь провокативні моменти. Але тут вже питання в тому, що ти доросла людина і ти маєш нести відповідальність, як за себе, так частково і за цього підлітка, який зараз знаходиться в коливаннях. І цьому, звичайно, треба навчатися”, — підсумовує художниця.

Усі фото надані Дар'єю Молокоєдовою.