2 серпня - Міжнародний день голокосту ромів

Щороку 2 серпня відзначається Міжнародний день голокосту ромів.

Про це повідомляє Донецька обласна державна адміністрація.

Дата обрана не випадково: саме у ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцим) було повністю знищено так званий «Циганський табір». За одну ніч в газових камерах загинуло близько 4300 ромських дітей, жінок та чоловіків. За різними підрахунками, загалом у світі впродовж війни було знищено приблизно 200 тисяч представників цієї національності.

Геноцид ромського населення на сьогодні залишається однією з найменш вивчених сторінок Другої світової війни.

Про геноцид ромів у Німеччині заговорили лише на початку 80-х років минулого століття. У 1996 році лідерами ромських організацій 10 країн Європи та США на конференції «Геноцид — Пам’ять — Надія» 2 серпня було встановлено як Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.

За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Велику їх кількість знищили в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій.

За оцінками сучасних істориків загальна кількість жертв геноциду ромів сягає від 600 тисяч до 1,5 мільйона осіб, 20 тисяч з них – на території України. Найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Автономної Республіки Крим і Закарпатської області. Цей геноцид залишив глибокий шрам в душах сотень тисяч людей, а його сліди відчуваються й досі.

Катастрофа Голокосту не оминула й Донецьку область. Місцями наймасовішого знищення ромів в області є Бахмут (в березні-квітні 1942 року зондеркомандою «4b» у колишній гіпсовій шахті знищено 200 ромських сімей – близько 900 осіб) та Маріуполь (в 1942 році тут було вбито щонайменше 40 осіб).

Місцеві жителі так само, як євреїв, рятували ромів від розстрілів. Але їхній порятунок мав свою особливість. Перш за все, місцеві жителі попереджали ромів про наближення облав. Часто представники місцевої адміністрації видавали ромам фіктивні довідки про їхнє етнічне походження.

За роки незалежності Україна впроваджувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів, їх самоідентифікацію й самоствердження. Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія – складовою нашої спільної національної пам’яті.

Пам’ять — це захист. Визнання трагедії — перший крок до подолання дискримінації й расизму. Адже сьогодні, як і тоді, роми часто стають об’єктами упереджень, стигматизації, культурної ізоляції.

Нехай 2 серпня буде не просто датою в календарі, а днем, коли ми схиляємо голову перед тими, хто не мав голосу — але заслуговує на пам’ять. Пам’ять — це міст між болем і гідністю. І цей міст — наша спільна відповідальність.