Кримінальна відповідальність за перешкоджання діяльності журналістів має стати засторогою для нової влади

Після завершення президентської виборчої кампанії ми можемо констатувати покращення ситуації у медіапросторі України, яке відбулося після початку "помаранчевої" революції у засобах масової інформації.

Сьогодні необхідно ці зміни закріпити шляхом внесення змін до законодавства України та впорядкуванням відносин між керівниками й власниками ЗМІ та журналістами. Водночас не менш важливим завданням є притягнення до відповідальності за впровадження цензури та "темників", розпалювання міжнаціональної ворожнечі та інші порушення законодавства всіх причетних до цього осіб.

Треба зазначити, що позитивні досягнення у сфері свободи слова стали можливими завдяки суспільству, яке змусило ЗМІ говорити правду, та самим журналістам, які виступили проти цензури. Але останнім часом неодноразово можна було почути від деяких керівників та власників телеканалів і газет, що ніби це вони були ледь не творцями "помаранчевої" революції.

Я звертаюся до працівників ЗМІ з проханням надати до парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації та до правоохоронних органів факти тиску на мас-медіа та здійснення цензури протягом останніх років та під час передвиборчої кампанії 2004 року. Цей крок необхідний для того, щоб стали зрозумілими механізми та засоби впливу на працівників ЗМІ, а також ті, хто протягом всієї президентської кампанії позбавляв журналістів права на професію, а всіх громадян України – права на отримання об'єктивної інформації. Подібні справи повинні стати і попередженням новій владі у співпраці з мас-медіа.

Нагадаю, що у законодавстві України чітко вказані норми, які забороняють цензуру й тиск на ЗМІ та розпалювання міжнаціональної ворожнечі й тягнуть за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність:

Конституція України, стаття 15: "Цензура заборонена".

Кримінальний Кодекс України, стаття 171:

"1.Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років".

Закон України "Про інформацію":

Стаття 45 "Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Забороняється вилучення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань".

Стаття 45-1 "Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена.

Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України".

Стаття 46 "Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом".

Стаття 47 "Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
· необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;
· надання інформації, що не відповідає дійсності;
· несвоєчасне надання інформації;
· навмисне приховування інформації;
· примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;
· поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;
· безпідставна відмова від поширення певної інформації;
· використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;
· розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
· порушення порядку зберігання інформації;
· навмисне знищення інформації;
· необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом;
· порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".