Звернення Всеукраїнської асоціації комп’ютерних клубів до Президента України

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
Віктору Андрійовичу ЮЩЕНКО

Звернення Всеукраїнської асоціації комп’ютерних клубів

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Всеукраїнська асоціація комп’ютерних клубів звертається до Вас з пропозицією сприяти корінній перебудові системи державного регулювання у сфері інформатизації. Незважаючи на добрі „стартові умови” при здобутті незалежності, прийняття багатьох помпезних державних програм у цій сфері, Україна зараз опинилася далеко позаду більшості країн Європи. Згідно звіту Міжнародного союзу електрозв'язку на Всесвітній зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства у Женеві, Україна по рівню впровадження інформаційних технологій займає одне з останніх місць серед країн Європи. Позаду нас тільки Албанія та Молдова. Незважаючи на багаточисельні позитивні оцінки «досягнень» у галузі інформатизації, що виконавча влада давала сама собі, цей факт свідчить про провал державної політики у цій сфері. Уже більше 10 років ця політика полягає в плануванні розподілу обмежених бюджетних коштів на велику кількість відомчих проектів. Корупція стала повсякденним і цілком звичним явищем. Результатом став таких волаючий факт, що жоден з проектів Національної програми інформатизації так і не був виконаний! Це, нажаль, стосується її оновленого варіанту - «Електронна Україна». Замість створення рівних і прозорих умов, сприяння конкуренції на ринку, державна політика як і раніше зосереджується на розподілі обмежених бюджетних ресурсів, яких ніколи не вистачить для подолання разючого відставання України.

Адже Україні для подолання так званої «цифрової нерівності» населення по доступу до інформаційних та телекомунікаційних технологій (ІКТ), потрібні величезні кошти. Зокрема лише на оплату доступу шкіл України до Інтернету потрібно щорічно більше 80 млн. грн. Бюджет України ніколи таких витрат не передбачав та й передбачати не може. Тому, якщо орієнтуватись лише на так звану «бюджетну інформатизацію», входження України до сучасного інформаційного суспільства затягнеться на невизначений час. А без масового доступу населення до ІКТ та Інтернету всі програмні планування зі створення систем електронного урядування та електронної комерції так і залишаться нездійсненними мріями.
Мало того, сфера ІКТ, завдяки технологічній складності та відсутності будь-яких нормативів на витрати при бюджетних закупівлях, стала досить зручним засобом для відмивання або виведення коштів за кордон у особливо великих розмірах. Про це свідчать десятки кримінальних справ, у яких нам доводилося приймати участь у якості незалежних судових експертів.

Для вирішення проблеми «цифрової нерівності» представництво ООН в Україні разом з Всеукраїнською асоціацією комп’ютерних клубів (ВАКК) та Міністерством освіти і науки України започаткували проект “Розвиток доступу до сучасних інформаційно-комунікаційних технологій населення України на основі партнерства між школами і комп'ютерними клубами в Україні”. Суть проекту полягає в створенні на базі шкіл громадських пунктів доступу до комп’ютерів та Інтернет спільними зусиллями шкіл та підприємців. Залучення потенціалу найбільш масового підприємництва в галузі ІКТ – Інтернет-клубів спроможне створити тисячі громадських пунктів доступу до Інтернет без будь-яких бюджетних витрат. Це в свою чергу наповнить реальним змістом чудову ідею електронного урядування, яка без масового українського Інтернет-користувача не буде мати ніякого сенсу. За короткий час українськими підприємцями створено більше 100 шкільних Інтернет-клубів, за підтримки ООН українських досвід почав розповсюджуватись в інших країнах (Білорусь, Азербайджан). Разом з тим цей процес гальмується у деяких регіонах України, незважаючи на декларативне розпорядження КМУ про підтримку проекту ООН, МОН, ВАКК щодо створення шкільних Інтернет-клубів. Щоденно ми отримуємо сигнали про масові випадки хабарництва з боку місцевих чиновників, правоохоронних органів, санепідемстанції т. ін. Таким чином гальмується дійсно «народна інформатизація», адже щоденно комп’ютерні клуби по всій країні відвідують сотні тисяч людей.

З іншого боку, розповсюджене порушення прав інтелектуальної власності вже призвело до того, що на українському ринку практично відсутні комп’ютерні програми українського виробництва, адже праця українських програмістів не знаходить попиту в умовах, коли будь-який програмний продукт світового рівня у нас можна придбати за безцінь. Використання так званого «індійського досвіду» офшорного програмування, без реального аналізу стану справ та створення належних умов на внутрішньому ринку, на наш погляд приречено на невдачу і часто-густо використовується виключно у популістських цілях. З вуст чиновників від інформатизації все частіше можна почути нічим не підкріплені «шапкозакидні» гасла на кшталт «українські програмісти займають провідне місце в світі» і таке інше. Така неадекватна оцінка насправді жалюгідного стану виробництва українських програмних продуктів не сприяє прийняттю ефективних заходів з розвитку цієї галузі. Крім того „експортноорієнтований” напрямок розвитку програмування не може створити умови для розвитку повноцінної індустрії розробки програмного забезпечення. Приклад Росії, де індустрія розробки програмного забезпечення щорічно приносить майже 1 млрд. доларів, при цьому доля російських програмних продуктів складає майже 70% .

У той же час, саме боротьба з комп’ютерним піратством, стимулювала в Україні процеси розробки спеціальних програмних продуктів для комп’ютерних клубів, що є значно дешевшими за продукти закордонного виробництва. Досвід такої розробки за умови державного сприяння може бути розповсюдженим і на інші, більш широкі сфери використання програмного забезпечення. Зокрема розробка програмного забезпечення для систем електронного урядування та електронної комерції у тому числі і для пунктів колективного доступу, може за умови державної підтримки створити потужний імпульс для відродження української індустрії програмного забезпечення. Це питання нараз дуже своєчасне, бо в січні-лютому поточного року Державний департамент США буде розглядати питання подовження чи скасування торгівельних санкцій, що вже третій рік поспіль діють по відношенню до України з приводу недоліків в галузі захисту інтелектуальної власності, перш за все на програмне забезпечення. Зняття торгівельних санкцій зараз дуже своєчасне та може надати додатковий імпульс розвитку ІТ індустрії в Україні.

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу! На нашу думку настав час корінної перебудови взаємовідносин між органами виконавчої влади та бізнесовими структурами. В галузі ІКТ прикладом нових взаємовідносин може бути саме проект ООН, МОН та ВАКК «Шкільні Інтернет-клуби». Але й він потребує більш активної та неформальної державної підтримки, залученню міжнародної допомоги для створення тисяч колективних пунктів доступу населення до ІКТ та Інтернет. Ми вважаємо, що залучення потенціалу масового ІТ-бізнесу цілком реально може вирішити проблему відставання України в цій галузі.

Голова Всеукраїнської асоціації комп’ютерних клубів
О. Бернатович