Микола Мельниченко: ЗАЯВА

6 березня 2005 року я направив до українських ЗМІ заяву, повний текст якої, на жаль, так і не був оприлюднений. В цій заяві я наголосив наступне: “Загибель Юрія Кравченка – це свідомий результат діяльності Генерального Прокурора України Піскуна, який робив все можливе і неможливе, щоб недопустити свідчень Юрія Кравченка як одного з організаторів вбивства Гонгадзе щодо замовників цього злочину - Кучми та Литвина.

Саме для того, щоб унеможливити відповідальність за скоєні злочини Кучми, Литвина та Деркача, Піскун знов був несподівано призначений на посаду Генпрокурора. Завдання Піскуна – знищити докази та недопустити свідчення тих осіб, які дали б свідчення щодо справжньої ролі замовників фізичних розправ над Гонгадзе та Єльяшкевичем.”

В цій заяві я відмітив, що Святослав Піскун в черговий раз підставив Президента України Віктора Ющенка, котрий заявив 6 березня 2005 року, що ”не один із показів, який був у слідчих, не наводив на обставини арешту Кравченка”. В своїй заяві я також наголосив, що, на жаль, і цю заяву Президент України зробив, виходячи з брехливих доповідей нинішнього керівництва Генпрокуратури. Я нагадав всьому українському суспільству і, зокрема, шанованому мною Президенту України Віктору Ющенку, що ще в серпні 2002 року я надав офіційні заяви на ім‘я тодішнього Генерального Прокурора України Піскуна щодо злочинів, вчинених Леонідом Кучмою, Володимиром Литвином, Юрієм Кравченком, Леонідом Деркачем відносно Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича. В заявах, зроблених мною ще 2,5 роки тому, відповідно до вимог кримінально- процесуального кодексу України, я надав необхідні свідчення, саме на підставі яких суддею Київського апеляційного суду Юрієм Василенком була порушена відома в Україні кримінальна справа проти Леоніда Кучми. В своїй заяви від 6 березня ц.р. я також заявив, що “мені достовірно відомо, що Служба Безпеки України зверталася до Генерального Прокурора України за санкцією на арешт Юрія Кравченка, якого від Піскуна так і не отримала. Наслідком такої свідомої позиції Піскуна і була загибель Юрія Кравченка.

Але, незважаючи на те, що загибель Юрія Кравченка безумовно негативно позначиться як на розслідуванні резонансних справ так і на іміджі нової української влади, відповідальність Кучми, Литвина і Деркача буде незворотньою.”

Саме для цього я вимагав негайного усунення з посад Святослава Піскуна та Володимира Литвина.

На жаль, змушений констатувати, що події останнього часу – від брутальної заяви заступника міністра внутрішних справ Москаля щодо Олександра Єльяшкевича та відмови заслухати звіт слідчої комісії Верховної Ради України до шокуючої заяви Віктора Ющенка (“міністр Кравченко, працюючи в моєму уряді, не примкнув до банди й не стояв на їхньому боці”) - зайвий раз свідчать про те, що Віктора Ющенка свідомо підставляють та дезінформують ті, хто боїться власної відповідальності за скоєне та хоче не допустити реалізації тих конкретних та ефективних кроків для реального притягнення до відповідальності замовників вбивства Георгія Гонгадзе та замаху на життя Олександра Єльяшкевича, про які йшлося на наших останніх зустрічах з представниками українського уряду. Змушений через ЗМІ ще раз повідомити, що для мене визначальною в стосунках з українськими правоохоронними органими є позиція потерпілих Олександра Єльяшкевича та Мирослави Гонгадзе, яка була офіційно заявлена ними під час зустрічі з Борисом Тарасюком, у тому числі і щодо відповідних записів розмов Леоніда Кучми щодо Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича, відповідних записуючих пристроїв та експертиз. Також мої наступні дії будуть адекватними реальному відношенню нової української влади до розслідування резонансних справ, та реальних дій Віктора Ющенка та його команди щодо Олександра Єльяшкевича, Мирослави та Лесі Гонгадзе.

Переконаний, що після запланованих зустрічей Віктора Ющенка з Олександром Єльяшкевичем та Мирославою Гонгадзе Президент України, для якого встановлення істини в цих справах є справою честі, зможе зробити необхідні та відповідальні кроки для України.

В той же час звертаю увагу на те, що останнім часом свідомо готуються та відбуваються провокації по дискредитації як задокументованих мною доказів злочинів Кучми так і по дискредитації мене особисто. Однією з цілей цих багаточисельних та координованих провокацій є також спроби брудного шантажу Президента України та прем’єр- міністра України. Офіційно заявляю, що поширена ЗМІ інформація про нібито наявність в моїх записах "багатьох розмов Тимошенко з Кучмою і Ющенка з Кучмою, на яких вони "виглядають" не найкращим чином, не так, як вони декларують" є брехнею. На тих записах, які вже розшифровані мною, з вуст Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко не лунає нічого такого, за що їм могло б бути соромно.І хоча до цього часу багато розмов Кучми мною ще не розшифровані, я абсолютно переконаний в тому, що Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко - одні з небагатьох державних діячів, які в кабінеті Кучми вирішували дійсно державні питання.

Змушений також повідомити, що останні інтерв"ю Бориса Березовського та Олександра Гольдфарба містять багато неточної та недостовірної інформації, яка обурює мене та дезінформує українське суспільство. Зокрема щодо моїх відносин з Борисом Березовським та його структурами. По-перше, я офіційно заявляю, що я ніколи не приймав від жодної особи (у т.ч. від Березовського) жодних умов щодо своїх дій та позиції. На мої дії не має ніякого впливу ні Борис Березовський, ні будь-хто інший з числа тих багатьох інших осіб та структур, хто за час мого вимушеного перебування за межами України надавав мені допомогу, зокрема з питань безпеки.

По-друге, Борис Березовський та його структури не мали та не мають жодного відношення до фінансування та організації проведення експертиз записів розмов Леонида Кучми щодо Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича.

А якщо зараз деякі структури дійсно хочуть щось зробити для прискорення розслідування резонансних справ, то цим структурам необхідно узгоджувати свої дії з Олександром Єльяшкевичем та Мирославою Гонгадзе.

По-трете, дійсно структури Бориса Березовського фінансували розшифровки частини записів розмов Кучми, копії яких були передані мною до слідчої комісії Верховної Ради України і знаходились в розпорядженні на той час голови тимчасової слідчої комісії Верховної ради України 3-го скликання Олександра Жира. Саме структури Бориса Березовського фінансували сайт “5 елемент”, який не мав до мене ніякого відношення, а мав певне відношення саме до Олександра Жира. Розшифровки записів оприлюднювались на інтернет-сайті “5 елемент” без мого дозволу та будь-якого підтвердження мною правдивості цих транскриптів. Ці розшифровки мали велику кількість неточностей та невідповідностей, у т.ч. дуже суттєвого характеру, і ці розшифровки не можна визнавати аутентичними. Більш того, сайт “5 елемент” свідомо займався моєю дискредитацією, друкуючи відверто брехливі та наклепнецьки матеріали щодо мене.

Брехливі коментарі та припущення народного депутата України Олександра Волкова щодо моїх стосунків з Борисом Березовським та щодо моїх записів безумовно викликані страхом Олександра Волкова за його майбутню відповідальність за ті його злочинні дії (особливо під час виборів президента України у 1999 році), які були задокументовані мною. На жаль, 5-й канал до цього часу так і не оприлюднив ті записи розмов Кучми та Волкова, які були передані мною в Варшаві журналистам 5-го каналу ще в листопаді минулого року.

Микола Мельниченко
25 березня 2005 року.