Цивільний кодекс України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Дитина не може бути зареєстрована в квартирі чи будинку, де не зареєстрований ні один з його батьків (усиновлювачі) або у відповідних випадках, де не проживає опікун або не знаходиться навчальний заклад чи заклад охорони здоров’я, в якому вона проживає. Також вона не може бути зареєстрована, як власне і всі інші, в нежилому приміщенні.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дає оцінку значущості інституту реєстрації. Згідно з цією нормою реєстрація, а також її відсутність, не можуть служити умовою
реалізації законних прав і свобод, а також підставою для їх обмеження.
По суті, сама «прописка» ніяких додаткових прав дитині не дає, вона існує для того, щоб державні органи вели облік громадян на території певної адміністративної одиниці.
Сьогодні функцію органів реєстрації за місцем проживання в Україні виконує тільки один орган – територіальні органи Державної міграційної служби України, більш відомий як «паспортний стіл» серед населення.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зобов’язує батьків або законних представників зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Для реєстрації новонароджених дітей батьки або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у
військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як
представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки
(усиновлювачі).
У разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені були залишити місця проживання з тимчасово окупованої території
України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення
допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов,
складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.