ЦЕ МІФ
Українська Центральна Рада підписала в 1918 році «ПОЗОРНЫЙ» Брестський мир, в результаті чого німецькі війська «окупировали» Україну і «грабили» хліб у селян.
А ЦЕ ДІЙСНІСТЬ
«А в Києві бій великий,
Там лютує ворог дикий…»
Пісня відноситься до подій 1918 року, коли більшовицький командуючий, колишній царський полковник Муравйов із своїми московськими головорізами зайняв Київ і вчинив у ньому не тільки страшні грабежі, а й масове знищення киян, убивши за короткий час близько 5 тисяч жителів міста. Убивали за все: за те, що носив вишиванку, носив українські вуса і навіть за те, що розмовляв українською мовою, і за те, що був українцем. Це був дикий ворог – Муравйов! Спитаймо себе, а сьогодні хто нищить Українців? Більш витончено ніж Муравйов сьогодні вбивають нас на свій манер чечетови та інші українофоби, які диктують нам, українцям, у рідній державі волю окупантів. Відповіді не треба довго ні шукати, ні чекати. Ми знаємо хто!
То ж, якщо будемо спати, мовчати, не діяти, коритись ворогам, з нами бути те саме, що і робив у 1918 році Муравйов. Не сумнівайтесь, українці, ворог буде душити нас поки остаточно не знищить. Для цього не покладаючи зусиль сьогодні наполегливо працює путінська московська імперія, заслана в Україну її п’ята колона і продажні депутати, що в числі 248-ми прийняли закон «Про засади державної мовної політики в Україні».
«Українських добродіїв» Литвина, Чечетова, Колісниченка, Ківалова за плювок в душу українського народу ніхто не покарав. Навіть ніхто з них не вибачився перед нами. Можемо зробити висновок, що так і дальше буде, бо обнадійливо чекати від ворога чогось кращого – абсурд, безглуздя. В сьогоднішній нашій ситуації слід звернутись до Франка, до його пророчих слів:
«Мовиш, нині інші війни
Ну то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй
Лиш борися, не мирися,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!»
Маймо, українці, національну гордість, власну честь, запал енергії до дальшої боротьби за Українську Україну.
Слава УКРАЇНІ !
