Та це між іншим.
Миж обговорюємо МІФ про "Переяславську Раду". Міф у тому, що Україна не втрачала від цієї угоди свою тогочасну державність. Державність України знищили ті, кого пускали за стіл, а вони вилізли НА СТІЛ. З ногами у гноївці.
Чужоземні держави та монархи трактували Україну «як самостійну, вільну, окрему від Москви державу, а договір 1654 р. вважали тільки за договір союзу... або "протекції" в тодішньому розумінні, протекції чисто номінальної (цар московський іменувався царем "Малыя Россіи", як і султан турецький іменувався сувереном багатьох держав-васалів, але це була лише буква без реального змісту), що не перешкоджало вести з Україною дипломатичні зносини, як із повноправним суб'єктом міжнародного права». Так, шведський король Карл X Густав писав Б. Хмельницькому.
На це звертали увагу й численні іноземці, а англійський дипломат Д. Флетчер дійшов висновку, що простий люд московський подалі від наук, літератури і навіть «усіх військових вправ», аби «легше було утримати їх у такому рабському стані, в якому вони зараз перебувають», а інакше — якби народ той «отримав якусь освіту і краще розуміння про Бога... навряд чи зносив би таке правління». 15 липня 1656 р. «Ми знали, що між в. кн, (великим князем московським) і народом Запорізьким зайшов певний договір — але такий, що полишав свободу вашого народу цілою і непорушною. Покладаючися на такий вільний стан ваш, ми хотіли цілком явно, за відома навіть князя московського, ввійти в листування з вашою світлістю...»
«Фактично від 1648року Україна користалася всіма функціями самостійної держави», наголошував М. Грушевський . На думку визначного дослідника доби Хмельниччини О. Оглоблина «Українська Держава, в якій влада належала Війську Запорозькому, в якому влада належала гетьманові Богдану Хмельницькому, була збудована вже в перших роках Хмельниччини. Вона з'явилася внаслідок великої національно-визвольної революції, вона будується стихійно, з великими труднощами й жертвами, вона ще немає чіткої формули державного устрою, ця формула з'являється — то не остаточно — лише в кінці гетьманування Богдана, але українська держава ("Малороссийское Государство", як називали її москалі) вже існувала. І саме ця держава укладає року 1654 союзний військовий договір, відомий під назвою Переяславської Угоди».
Те, що Україна не втратила своєї державності у 1654 р., визнавали й такі відомі російські історики, як О. Пипін, В. Сергєєвич. Останній, до речі, зазначав, що вона «не була приєднана як провінція, як були приєднані, напр., Твер, Рязань та ін. княжіння. Малоросія зосталась особливою державою зі своїм особливим ладом, своїм військом, своїм законодавством і навіть із правом зносин з іноземними державами». І М. Гоголь у начерку «Размьішления Мазепьі» писав про Україну, як про «самобутню державу, що перебувала лише під протекцією Росії»
