Десь
степами Ростовщини вже півстоліття блукає "Летючий гумнітарний
конвой"... Видимим він робиться тільки на сході сонця - несподівано
виринає то там, то тут в сірому ранку.
Біла фарба облупилася, потемніла, подекуди з-під неї проглядає щось
кольору брудного хакі. Тенти прорвалися і звідти визирають зіржавілі
дула гармат. Інколи він зупиняється, і тоді з кабін вантажівок вилазять
скелети, тіьки по білим шортам яких можна вгадати десантників Таманської
дивізії.
Українські селяни Краснодарського краю вважають, що
побачити той конвой - то прокляття. Якщо людина затримає на ньому погляд
більше хвилини, то робиться ватником і її сім діб треба відгодовувати
наваристим борщем і свіжим пивом, аби повернути до людської подоби(с)