Гадаєте, якщо не було Супрун та її реформи, ви знайшли б швидко кардіолога у Краматорську?
Якщо ви вже забули як воно було - нагадую... Йдеш до реєстратури (можливо о 5 ранку) та вистоюєшь чергу за талоном до фахівця. Що цікаво - яцщо є бажання то йдеш до кардіологічної клініки в областному центрі, береш талона та йдеш на консультацію до "спеціаліста". Не треба було нічого крім виписки з картки лікарні за місцем проживання. В найпотребнішому випадку можна було звертатися не до поліклініки а ло профільного відділенні лікарні, де спеціалісти були в наявності у любий час дня та ночі.
Тобто - якщо ну дуууже треба, а фахівця - кардіолога нема ані на Станкобуді, ані в Старому місті ані на Новом Свєтє, ані а Социалістіческой - то йшов собі у п"ятиповерхівку на Вознесенського та отримував необхідне прямо у відділенні
До "глазніка" на Станкобуді прямо так й йшли то піщинку з ока вийняти, то ще щось подібне - не гаючи часу на окуліста у поліклініці.
Тепер - йдеш до сімейного лікаря - щоб отримати єлектронне направлення. Друкуєшь його на паперовому носії - бо воно ж єлектронне й побачити його в реєстратурі ніяк. Йдеш в реєстратуру того закладу до якого прикріплений територіально, ну або телефонуєшь. Й дізнаєшся що відповідного спеціаліста або нема в наявності або нема талону або ще якесь або. При цьому піти в іншу лікарню того ж самого міста зась, а тим більше - в іншому місті. Бо держава платить гроші за можливо ваше лікування суто в той медичнийзаклад де якраз нема "спеціаліста"
Про консультацію в обласному чи столичному профільному медзакладі я просто промовчу - туди одних папірців тре зібрати як Кацману на виїзд до Ізраілю в часи Брєжнєва.
