Мова-це життя, вона робить нас тими, ким ми є.
Я вважаю, що головна проблема двомовності в Україні полягає в тому, що українці духовно мертві, вони не поважають свій народ, вони байдужі до минулого своєї рідної країни, патріотизм десь загубили.
Сьогоднішній люд вчиться не по книжках(де зображена вся мудрість і патріотизм нашого великого народу), а по телевізору, в якому крім насильства, п’янства , гулячого образу життя нічого не показують. Після цього не може вирости нормальна людина.
Я стиджуся тим, що не знаю і не розмовляю на своїй рудній мові, та чомусь коли я говорю це своїм друзям вони дивляться на мене як на схибнутого.
Ми як стадо баранів нас гонять не звісно куди. Таке враження, що Україна - це телевізор пульт якого ходить із рук в руки.
Ідеальне вбивство народу –це змусити забути їх своє майбутнє, так робили з нашою країною завжди, але тепер це роблять через телевізор, правда не оголошують про це. В донбасі - це їм вже мабуть вдалося. Люди забули культуру забули і історію. С такими темпами не стане скоро України, усі крадуть, варують, у кожного своя хата с краю.
Люди не розуміють сенс життя, люди як в тумані , дійсності не бачать. Це дуже схоже на замкнуте коло яке огороджено сталевою проволокою з якого вийти практично не можливо, в цьому кругу живуть українці яким забивають в голови те, що потрібне людям невидимкам, які панують як хочуть. Людям здається, що вони вільні , а це лише омана. Такий народ настільки великий і сильній, що дати йому розвиватися самому просто не дають.
Чому при СССР була цензура , тому, що не хотіли щоб керували інші. А коли цензуру зняли раптом і союзу не стало , людям вбили в голови, що СССР це погано. Збили с толку люд потягом інформації, скористались цим і розвалили країну.
У нас в країні відбувається теж саме та ще і русифікація йдё повним ходом, людям вбили в голови що Росія - це круто, це клас, а Україна це погано. Насамперед –це кричать люди які не читали українських книжок, які нічого не знають і не хочуть знати про свою країну.
Я живу в світі клонованих біороботів яких штампує телевізор. 
Тяжко мені дивитися на мою країну - її вбивають в мене на очах і я не можу нічого с цим зробити. Горько ридають всі ті ,що поклали своє життя за свою велику, вільну Україну!
Воля або смерть! - кричали козаки, як щоб і ми так закричали, та ні, не настав той час, немає справжнього героя. Остається лиш одне - чикати…
Можливо ти читач мій вважаєш мене дурнем, це твоє право, але ти не маєш права ганьбити своїх предків, пам’ятай це.
