Нам нужен капитал диаспоры

С приходом ко власти антикризисной коалиции отношения Украинского государства с проживающими во всем мире этническими украинцами стали еще более далекими от нормализации.

Об этих и других острых вопросах политики по отношению к диаспоре рассказала RUpor`у экс-министр культуры Украины, народный депутат Оксана Билозир.

Комментарий публикуется языком оригинала.

Якщо говорити про закордонних українців, то потрібно розрізняти дві групи: стала діаспора (особи українського походження або вихідці з України, які є громадянами країн свого проживання) і наші трудові мігранти (громадяни України, які тимчасово знаходяться за кордоном, маючи легальний або нелегальний статус). Підходи до цих груп мають бути концептуально різними.

Питання українських заробітчан за кордоном дуже непросте і потребує особливої уваги з боку держави. Головним завдання Української держави в цьому напрямі має бути створення своїм громадянам належних соціально-економічних умов для їх самореалізації вдома та забезпечення повернення українців на Батьківщину, де так потрібні соціально активні громадяни й висококваліфіковані працівники.

Що ж стосується закордонних українців - представників діаспори то, у більшості країн, вона є абсолютно самодостатньою: є добре організованою, має кредитні спілки, свої школи, громадські організації, в тому числі культурно-мистецькі. Обличчя цих людей повернуто до України, тому дуже важливим є створення всіх передумов для підтримки взаємовигідних контактів з ними і розвитку ефективної співпраці з Україною.

Отже, основним стратегічним завданням для Української держави має бути розробка національної стратегії, національного плану дій, який би адекватним чином відображав правовий статус, права та можливості усіх груп українців за кордоном. Особливо важливим є те, аби ця стратегія передбачала можливість максимального вирівнювання прав усіх українців, де б вони не мешкали.

Мені приємно відзначити, що в Україні ставлення до проблем українців за кордоном поступово змінюється. Про це зокрема свідчить активізація виконання Закону України «Про правовий статус закордонних українців», який почав діяти тільки у 2006 році, хоча набув чинності ще 3 жовтня 2004 року. При Кабінеті Міністрів України утворено Національну комісію з питань закордонних українців, перше засідання якої відбулося 27 квітня цього року. Відповідно до своїх повноважень ця Комісія приймає рішення про надання статусу закордонного українця, який передбачає право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця.

Окрім цього, закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отримання в установленому законом порядку дозволу на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію. Закон поширюються і на подружжя закордонного українця та його дітей у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України. Закон передбачає сприяння поверненню і облаштуванню в Україні тих етнічних українців, що вирішили повернутися на свою історичну Батьківщину.

Однак дія Закону України «Про правовий статус закордонних українців» є досить обмеженою і регулює тільки питання, пов’язані із в’їздом в Україну. Закон не вирішує усе коло проблем, з якими кожного дня стикаються українці, які перебувають за кордоном. Тобто статус, який надається цим законом, поки що не має належного змістовного наповнення. В цьому сенсі важливими напрямами могли би бути: забезпечення рівноправного доступу закордонних українців до системи освіти, охорони здоров’я, забезпечення можливості займатися господарською і підприємницькою діяльністю в Україні тощо. Тому вже давно існує необхідність у прийнятті національного стратегічного документу, який має відображати усі сфери, і має стати основою для низки державних програм і ініціатив.

З цією метою безпосередньо під моїм керівництвом розроблено, доповнено і вдруге подано на розгляд Верховної Ради України Концепцію національної політики щодо закордонного українства, яка має стати базовим документом для будь-яких державних програм і ініціатив. Ця концепція не тільки визначає основні засади національної політики щодо закордонного українства, але й чітко описує стратегію, напрями діяльності та завдання держави у сфері взаємовідносин із етнічними українцями та громадянами України, які проживають за кордоном. Концепція передбачає розвиток і підтримку ініціатив у багатьох сферах: суспільно-політичній; соціально-економічній; науково-освітній; молодіжно-туристичній; інформаційній; культурно-мистецькій; історико-культурологічній тощо.

Я регулярно спілкуюся з представниками закордонного українства під час закордонних поїздок, а також, тримаю контакт через свій офіс у Верховній Раді. До мене дуже часто звертаються українці з різних країн світу.

У листопаді, як член Парламентської делегації в ПАРЕ я брала участь у засіданні Комітету ПАРЄ з питань міграції, біженців та населення у Великій Британії. Членом цього Комітету я свідомо стала, аби мати можливість відстоювати інтереси українців в цьому питанні на міжнародному рівні. Вчора повернулася з засідання цього ж Комітету у Франції.

Що стосується мого візиту до Британії – участі у Комітеті і зустрічі з представниками української громади - хочу відзначити, що на відміну від інших етнічних груп, які були предметом обговорення на засіданні Комітету, українська громада не створює проблеми і є добре інтегрованою, вона є партнером всіх процесів, що відбуваються у Великій Британії. Однак, певні проблеми пов’язані з адаптацією в британському суспільстві, існують для самої української громади. Основними з них є: забезпечення духовних потреб українців, отримання українською громадою грантів на розвиток діаспори, в першу чергу на забезпечення мовних і культурних традицій.

І ми сьогодні повинні собі ставити питання не тільки того, чи просувають представники української діаспори українську культуру, а й того, наскільки наша держава готова таку діяльність підтримати. Бо закордонні українці насправді є носіями нашої культури, мови, традицій, своєрідними народними дипломатами України за кордоном, представниками її інтересів, джерелом формування її іміджу. Вони влаштовують виставки українських художників, презентації творів діячів української культури і мистецтв, тобто максимально намагаються популяризувати Україну в світі.

І на моє переконання, підтримка системних контактів з представниками української громадськості за кордоном, має бути одним із пріоритетних завдань українських урядовців і депутатів, що забезпечуватиме належне підґрунтя для реалізації державної політики щодо закордонних українців.

Що стосується наших громадян, які тимчасово знаходяться за кордоном, це дуже важлива тема, яка потребує окремої уваги, бо це є громадяни України, на яких поширюється Конституція і законодавство України, і які потребують захисту з боку своєї держави. І в цьому напрямку роботи є дуже багато.

Народный депутат Украины, член фракции «Наша Украина» Оксана Билозир