3 червня 2022
09:25
1024
Із продавця зброї в волонтери: американець з Техасу допомагає у Краматорську з продуктами та евакуацією
Патрік Майкл Джонс наприкінці квітня прилетів в охоплену війною Україну, щоб волонтерити у прифронтових містах і селах на сході країни.
За понад місяць перебування у наших краях він розвозив гуманітарну допомогу, евакуйовував людей з "гарячих точок" і потрапляв під обстріли.
Розповідаємо його історію.
Він зізнається, що рішення поїхати в Україну було імпульсивним, а родичі і друзі казали Патріку, що він з'їхав з глузду.
"Я довше добирався сюди, ніж планував цю поїздку, - жартує волонтер. - Я зібрав речі у наплічник, зокрема бронежилет та взуття, взяв документи і полетів до України".
Перед цим він зв’язався з українським посольством, де йому дали контакти кількох волонтерських організацій в Україні. Американець написав цим організаціям і врешті решт йому відповів Ярослав Бойко - керівник гуманітарної асоціації "Все буде добре Україна" ("ВБД Україна").
Ця асоціація виникла з першого дня великої війни завдяки зусиллям громадських організацій "Клуб рибалок України" і "Точка доступу" та волонтерів "Тато Хабу" у Краматорську. Потім до них почали приєднуватися інші ініціативи і зараз до складу асоціації входять десятки громадських організацій та благодійних фондів з усієї України. "ВБД Україна" займається роздачею гуманітарної допомоги, евакуацією людей з прифронтових зон тощо.
Вже наступного ранку після приїзду до Краматорська Патрік поїхав роздавати гуманітарну допомогу до Святогірська - того дня у місті саме були обстріли. Кілька днів він допомагав у центрі з роздачі гумдопомоги у Краматорську, а потім приєднався до групи іноземців, які займаються евакуацією людей з "гарячих точок", паралельно продовжуючи працювати і з гуманітарною допомогою.
Евакуйованих людей доставляють до Краматорська, зазвичай вони ночують у місті, а після того їх відправляють до Дніпра чи інші міста України, або і за кордон - у Польщу чи Німеччину.
"Поки я чекав, почався обстріл. Жоден снаряд не влучив настільки поруч, щоб я міг його бачити, але вибухи були достатньо близько. Тож я сів у мікроавтобус і зміг звідти поїхати", - згадує волонтер.
Патрік не знає, скільки ще буде залишатися в Україні. Він каже, що не має якогось чіткого плану - просто робить те, що мусить.
KramatorskPost За понад місяць перебування у наших краях він розвозив гуманітарну допомогу, евакуйовував людей з "гарячих точок" і потрапляв під обстріли.
Розповідаємо його історію.
34-річний Патрік - з міста Х'юстон у штаті Техас. До приїзду в Україну він працював продавцем зброї у магазині. Сестра Патріка одружена з українцем, вони живуть на Вінничині, тож він багато чув про Україну перед тим, як почалась велика війна, мав уявлення про нашу країну, хоча раніше ніколи тут не був.
Він зізнається, що рішення поїхати в Україну було імпульсивним, а родичі і друзі казали Патріку, що він з'їхав з глузду.
"Я довше добирався сюди, ніж планував цю поїздку, - жартує волонтер. - Я зібрав речі у наплічник, зокрема бронежилет та взуття, взяв документи і полетів до України".
Перед цим він зв’язався з українським посольством, де йому дали контакти кількох волонтерських організацій в Україні. Американець написав цим організаціям і врешті решт йому відповів Ярослав Бойко - керівник гуманітарної асоціації "Все буде добре Україна" ("ВБД Україна").
Ця асоціація виникла з першого дня великої війни завдяки зусиллям громадських організацій "Клуб рибалок України" і "Точка доступу" та волонтерів "Тато Хабу" у Краматорську. Потім до них почали приєднуватися інші ініціативи і зараз до складу асоціації входять десятки громадських організацій та благодійних фондів з усієї України. "ВБД Україна" займається роздачею гуманітарної допомоги, евакуацією людей з прифронтових зон тощо.
Вже наступного ранку після приїзду до Краматорська Патрік поїхав роздавати гуманітарну допомогу до Святогірська - того дня у місті саме були обстріли. Кілька днів він допомагав у центрі з роздачі гумдопомоги у Краматорську, а потім приєднався до групи іноземців, які займаються евакуацією людей з "гарячих точок", паралельно продовжуючи працювати і з гуманітарною допомогою.
"У більшості місць, куди ми приїжджаємо, поганий або зовсім відсутній зв'язок, тож ми просто їдемо туди і говоримо з людьми, пропонуємо виїжджати. Вчора ми приїхали до Привілля, там у школі у підвалі були люди, ми говорили з ними. Я погано говорю російською, тож було трохи складно комунікувати, але ми вивезли літнього хворого чоловіка, який постраждав від обстрілу, його дружину і ще кількох людей. Дорогою назад ми пропонували іншим евакуюватися - кілька з цих людей поїхали, інші сказали, що ще подумають, і, може, будуть готові поїхати наступного разу", - каже Патрік.
Евакуйованих людей доставляють до Краматорська, зазвичай вони ночують у місті, а після того їх відправляють до Дніпра чи інші міста України, або і за кордон - у Польщу чи Німеччину.
Іноді під час евакуацій Патрік та його супутники потрапляють під обстріли. Він розповідає про випадок, коли вони їхали до Сєвєродонецька на евакуацію не зовсім справним мікроавтобусом. Дорогою він зламався, тож інші автівки поїхали далі, а Патріка залишили чекати на допомогу.
"Поки я чекав, почався обстріл. Жоден снаряд не влучив настільки поруч, щоб я міг його бачити, але вибухи були достатньо близько. Тож я сів у мікроавтобус і зміг звідти поїхати", - згадує волонтер.
"Вчора, коли ми поверталися назад з евакуації, проїхали Лисичанськ і їхали в напрямку Бахмута, побачили, як українська ракета збила російський гелікоптер. Я не бачив цього особисто, бо займався літніми людьми у кузові нашого бусика, але водій та інші люди бачили", - розповідає він про ще один випадок.
Патрік не знає, скільки ще буде залишатися в Україні. Він каже, що не має якогось чіткого плану - просто робить те, що мусить.
Постійне посилання на статтю: http://www.kramatorsk.info/view/
280783
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.