"Мені без нього погано": у Краматорську поховали військовослужбовця Геннадія Гавриленка, який загинув під Сватовим

13 грудня на Алеї слави у Краматорську поховали військовослужбовця Геннадія Гавриленка, який загинув у боях з російськими окупантами біля села Макіївка Луганської області.
 
Попрощатися з загиблим воїном прийшли родичі, друзі і військові. 

Сестра Геннадія Вікторія розповіла, що його призвали до армії ще у лютому, у перші дні великої війни. Він служив у військовій частині А7272 (територіальна оборона).
 
"Він ніколи не розповідав про війну, що там відбувається. Завжди, коли дзвонив, казав, що все добре", - каже Вікторія.

Ірина, дружина Геннадія, згадує, що востаннє розмовляла з чоловіком телефоном 3 грудня.

"Він дзвонив, питав, як його Ірбіс, це його собака, він його кукусіком називав. "Як там мій кукусік?". І питав про кішку Соню. Він їх дуже любив", - каже Ірина.

Геннадій Гавриленко народився у Краматорську 1972 року, навчався у 3-й школі, потім освоїв професію зварювальника у 47-му училищі. Служив в радянській армії, проходив службу в Естонії, і саме в цей час розпався Радянський Союз.

Після служби Геннадій багато років працював на Новокраматорському машинобудівному заводі, заробив там "гарячий стаж". Останні роки перед великою війною працював у компанії "Вода Донбасу".

"Він з самого дитинства був спокійним, талановитим, музикантом був, грав на гітарі і на піаніно, малював, увесь світ перемалював. Коли в армії служив, усім хлопцям поробив альбоми, таким художником був. Мені без нього погано, він був найкращим сином", - не стримує сліз мама Геннадія, пані Тетяна.

Востаннє вона розмовляла із сином 3 грудня, а 6-го числа він загинув. Військовий отримав мінно-вибухові поранення, несумісні з життям - попри те, що Геннадій був у бронежилеті і касці, уламок снаряду через праве плече прошив легені. 

"Коли ми востаннє розмовляаґли, він казав: "Мама, скоро переможемо, скоро все буде добре! Не переживай, перемога буде за нами. Людей би, звичайно, побільше, але нічого, ми справляємось, у нас чудовий склад, скоро буду вдома", - каже Тетяна Гавриленко.

У Геннадія залишився син від першого шлюбу, також він з 8 років виховував сина дружини Ірини. 

Військовий не дожив до свого 51-річчя один місяць і десять днів.

Вічна, світла пам'ять".