Був важко поранений, але повернувся на фронт: на війні загинув військовослужбовець з Краматорська Михайло Сафронов

На війні загинув військовослужбовець з Краматорська Михайло Сафронов.

Його у місті знали як організатора бігових змагань, тренера з шахів, велосипедиста, активіста і просто як добру порядну людину. Михайло був мобілізований влітку минулого року, отримав важке поранення під Бахмутом, але після одужання повернувся на фронт. А поки лікувався, організовував змагання і турніри.

Це важка втрата для родини Михайла, його учнів, спортсменів-однодумців і численних знайомих - краматорці у соціальних мережах пишуть некрологи на згадку про нього.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Біговий Краматорськ 🇺🇦 (@kramrun)

Не лише викладач, але й друг для дітей

Михайло Сафронов народився 21 листопада 1995 року у Краматорську, навчався у 16 школі, потім поступив до Донбаської державної машинобудівної академії (ДДМА), де отримав ступінь бакалавра з галузевого машинобудування за напрямом "Підйомно-транспортні машини". Паралельно з цим Михайло захоплювався шахами, навчався у шаховій школі ім. Момота у Краматорську, мав звання кандидата в майстри спорту з шахів, і коли потрібно було робити вибір між чимось і шахами, то обирав шахи.

"Коли він робив диплом, то замість захисту диплому поїхав на шаховий турнір. Турнір він тоді не виграв і диплом не захистив, і це питання відклалося на пару років", - згадує Олександр, рідний брат Михайла.

Поки була перерва у навчанні, Михайло Сафронов навчав шахам дітей у батьківському клубі "Одарьонок", що у мікрорайоні "Даманський".

"Викладав він у нас роки три. У нас є спільні знайомі, вони нам його порекомендували, коли ми подумали, що нам не вистачає ще й шахів. І Михайло почав у нас займатись з дітками. Навіть не маючи педагогічної освіти, він міг робити те, що роблять досвідчені педагоги - зацікавити дітей, навчити вчитися. Він не просто приходив, викладав і йшов, він завжди підтримував дружні відносини з дітьми. Навіть під час карантину і канікул спілкувався з дітьми, проводив з ними заняття по Вайберу", - розповідає керівниця центру "Одарьонок" Світлана Кравченко.

Один з учнів, який потоваришував і прив'язався до Михайла, був Ілля. Він займався у клубі англійською мовою, але якось зустрів там Сафронова і той зміг зацікавити дитину шахами.

"Мишко - наш друг, він дуже дружив з моєю дитиною, навчав його, був завжди на зв'язку з ним. Він був авторитетом для мого сина. Він був крутезним в тому сенсі, що ніколи не займався самопіаром, був чемний, розумний, дуже цікавий хлопець", - розповідає мама Іллі, Вита Абашидзе.

Вита та її син після повномасштабного російського вторгнення довгий час були в евакуації за кордоном, але навіть тоді вони були на зв'язку з Михайлом, Ілля займався з ним шахами, вони розігрували шахові партії онлайн. Зв'язок з викладачем обірвався у січні.

"Ми його шукали, намагалися через знайомих дізнатися, де він і що з ним. Чесно, для нас це стало шоком, що він загинув. Ми з сином сходили до церкви, поставили за нього свічку, замовили службу. У нас тепер одне бажання - приїхати у Краматорськ і відвідати його…", - розповідає Вита.

Уламок пробив серце і залишився у шлунку

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Михайло залишався в місті, волонтерив. У липні отримав повістку до військкомату і його мобілізували. Михайло служив на посаді помічника кулеметника у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр", півтора місяці перебував у навчальному центрі, а у 20-х числах серпня відправився на фронт під Бахмут. І майже одразу отримав численні уламкові поранення після вибуху ворожого снаряду.

Ось як сам Михайло з лікарняного ліжка описував ті події:

"Головне вдало розпочати. Після 1,5-місячної підготовки у селі. Потрапити на передову під Бахмутом. Першого ж дня або другого одержати поранення якимось снарядом. У результаті три дні непритомний. Через Бахмут - Дружківку – Дніпро – і на "вертушці" до Києва. Думали, що я - це якийсь Юрій Карабан. Але хоч пам'ять не втратив.

PS: Одягайте хорошу "броню", яка захищає всі верхні органи".


Олександр Сафронов розповідає, що його брата після поранення у важкому стані відвезли до госпіталя у Дружківці, і, за його словами, там переплутали з кимось із офіцерів. Через це Михайла гелікоптером відправили до Дніпра, а потім до Києва.

"Коли він прийшов до тями, в нього спитали: "Ти хто такий?". Він каже: я такий-то. А ті: "Ой, ми переплутали". Але лікарі потім йому казали, що якби він залишився, то, можливо, його не витягли б", - розповідає Олександр.

Сам Михайло писав на своїй сторінці у Фейсбуці, що 8-міліметровий уламок пройшов через ліву верхню частину тулуба, пробив серце і залишився в шлунку.

"Небезпеки від нього немає. Серце зашили", - розповідав військовий.


В іншому дописі він писав, що у нього також були зламані ребра.


Михайло понад місяць був у лікарні, переніс шість операцій, а потім була реабілітація. Звиклий до активностей, він почав займатися спортом, щойно зміг виходити на вулицю: вже першого дня після виходу з лікарні пройшов 15 кілометрів. Через деякий час почав бігати і їздити велосипедом.


Наприкінці жовтня Михайло вперше за три з половиною місяці побував вдома, у Краматорську.

"Які гарні у нас стовби, мов квітки на асфальті. І що ви думаєте я зробив одним із перших? Авжеж, сів на велосипед і катнув містом. Бо цілих 100 днів не крутив педалі", - писав він у Фейсбук.


А у листопаді він організував забіг "Краматорська миля онлайн", де кожен учасник мав пробігти милю, зафіксувати досягнення у будь-якій біговій програмі, а переможець з кращим результатом отримував приз (до забігу долучилися спортсмени з чотирьох країн - України, Польщі, Німеччині та Чехії).

У грудні Михайло організував шаховий турнір онлайн, а у січні допоміг організувати благодійний забіг для підтримки сімей, які перебувають на прифронтових територіях Донецької області. На той час він вже повернувся в армію.


"Я думав, що його комісують після таких поранень, бо він і на серце скаржився. Я був у шоці, коли дізнався, що він загинув, він же не казав, що повернувся на передову. У листопаді він проходив комісію після реабілітації, і наче повернувся до військової частини. Він казав, що буде на київському напрямку чи якомусь іншому, але більш спокійному. Ми періодично зідзвонювались, він казав: "Все нормально". А потім виявилось, що був під Бахмутом", - розповідає Олександр, рідний брат Михайла.

Олександр каже, що у його брата було бажання воювати - йому сподобалось в армії. Тому він наполегливо проходив комісії, щоб туди повернутись.

"Коли він влітку потрапив в "учебку", йому подобалось, що навчання на свіжому повітрі, багато молоді, що чомусь новому навчився. Йому весь цей "двіжняк" подобався. Він відчув, що в ньому мають потребу, побачив, що займається потрібною, важливою справою", - каже він.

Михайло Сафронов загинув під Бахмутом 23 січня, отримавши уламкове поранення в скроню. Це сталося за день до забігу, який він допомагав організувати. Військового поховали 1 лютого на Алеї героїв на Іванівці.

У пам'ять про воїна його друзі організовують благодійний забіг, який триватиме з 1 по 16 квітня і мета якого - зібрати гроші для людей, які живуть на прифронтових територіях.

Певно, Михайло б оцінив, що його вшановують саме так.