21 січня 2008
11:24
2888
Кордубайло поздравил краматорчан с Днем Соборности
22 січня є одним з найвеличнішіх днів української історії. В цей день 89 років тому відбулося прийняття Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Розділений кордонами чужих держав, наш народ не тільки вистояв, а й відродився, возз’єднався в єдине ціле. Виявивши свою волю жити в єдиній державі, український народ засвідчив свою духовну та культурну єдність, заявив про себе як про європейську політичну націю. Акт злуки продемонстрував стирання штучних меж, накреслених чужими імперіями, став вагомим кроком до утвердження України на політичній карті Європи. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.
У новітній історії Європи жодна країна не пережила такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої боротьби, такого остаточного розвалу влади, якого в цей час зазнала Україна.
Українці Малоросії, Галичини і інших, дрібніших провінцій чужих імперій, інстинктивно тягнулися одне до одного, прагнули жити в єдиній державі. Вони усвідомлювали, що лише в єдності сила і можливість виживання в тих умовах.
Вперше з часів Короля Данила, українці Великої України, Галичини, Буковини та Закарпаття об’єдналися в одній державі. Для підняття національного духу, для усвідомлення народом потреби боротися за свою самостійну українську державу – це був великий крок уперед.
Соборність західноукраїнських земель була закріплена у Тимчасовому Основному Законі про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської імперії, який був схвалений Українською Національною Радою.
Цілком природно, що відновлена Українська Народна Республіка і новостворена Західно-Українська Народна Республіка прагнули до об’єднання, хоча на шляху до нього було чимало перешкод.
Утім успішне розгортання повстання під проводом Директорії й відновлення Української Народної Республіки, з одного боку, а також українсько-польська війна на західноукраїнських теренах з іншого – прискорили об’єднання двох республік.
Крім того, провідники Української Народної Республіки розраховували на допомогу галицьких сил у розв’язанні власних військово-політичних і державних проблем. Тому 1 грудня 1918 р, коли в Києві ще існувала влада гетьмана П. Скоропадського, повноважні представники Державного Секретаріату Західноукраїнської Народної Республіки – Л. Цегельський, Д. Левицький і члени Директорії – В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андріївський, Ф. Швець підписали у Фастові Передвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік.
Надаючи великого значення справі об’єднання, керівництво Західноукраїнської Народної Республіки прагнуло якнайшвидше ратифікувати Предвступний договір.. Але через несприятливі військові події, це вдалося зробити лише 3 січня 1919 року у Станіславі. На першому ж засіданні Української Народної Ради була одностайно прийнята Ухвала про Злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. З цієї нагоди в багатьох містах і селах ЗУНР в тому числі і Коломиї, пройшли багатотисячні урочистості.
З метою урочистого ратифікування Ухвали Української Народної Ради, завершення оформлення злуки двох республік та участі в роботі Трудового конгресу України до Києва була направлена представницька делегація ЗУНР.
Очолював делегацію віце-президент Української Народної Ради Лев Бачинський. Делегація прибула до столиці 18 січня, де їй була влаштована тепла зустріч.
Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 – початку 1919 років охопив майже всю Україну, досяг свого апогею в двадцятих числах січня і перемістився в столицю Української Народної Республіки. Директорія і Рада Народних Міністрів призначила урочисте святкування об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки на 22 січня. Мабуть, це було невипадково, оскільки цей день збігався з річницею IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою. Отже, 22 січня 1919 року стало подвійним святом – Незалежності і Соборності.
Розпочалися урочистості навпроти Софіївського Собору промовою голови делегації ЗУНР, віце-президента Української Народної Ради Лева Бачинського. Голова Директорії Володимир Винниченко привітав західних українців, підкресливши важливе значення Акту Соборності. Було проголошено Універсал Директорії про злуку УНР і ЗУНР, відправлено благодарственний молебень з приводу цієї важливої події. Потім відбувся парад українського війська і маніфестація учасників свята вулицями міста. Біля будинку Губернського земства до людей з промовами звернулися керівники республіки. Наступного дня Трудовий конгрес України майже одноголосно схвалив документи про злуку УНР і ЗУНР.
Отже, об’єднання ЗУНР і УНР мало об’єктивні підстави, спиралося на віковічні прагнення широких мас і було оформлено відповідними найвищими державними актами. Проте під тиском Росії і Польщі обидві українські держави втратили території, внаслідок чого ширився хаос громадянської війни, наростали внутрішні незгоди, що призвело до цілковитого розриву. Внаслідок цих обставин проголошена Злука виявилася незавершеною.
З об’єктивних причин Західно-Українська Народна Республіка та Українська Народна Республіка не створили унітарної держави із усіма притаманними їй атрибутами.
Події сьогодення змушують нас уважніше перечитувати драматичні сторінки української історії.
Сьогодні ми згадуємо про Акт Злуки, проголошений у Києві на Софіївській площі 22 січня 1919 року. Тоді під прапор єдиної держави стали люди, різні за своїм походженням, освітою, майновим станом і звичаями. Їх об’єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією.
І хоч через низку тодішніх обставин національна революція зазнала поразки, події 22 січня 1919 року дали поштовх для боротьби наступних поколінь за утвердження незалежності, за яку боролися сотні тисяч патріотів та правозахисників.
Знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки.
Всенародний референдум, проголошення Акту про державну незалежність, прийняття своєї Української Конституції – стали визначними у житті українського народу. Звичайно, не все йшло гладко. Перші кроки, перші помилки змусили піднятися і вийти на майдани, щоб ще раз підтвердити свою волю до правди і волю до незалежності. Останні вибори до Верховної Ради показали, що демократичні начала беруть верх, а Україна робить сміливі кроки до самоутвердження на світовій арені як держава демократична і вільна.
Відзначення будь-якої пам"ятної дати, а тим більше однієї з історичних дат - це завжди уважний погляд в історію, осягнення її з висоти прожитого і пережитого. Це потрібно не для того, щоб шукати у минулому рецепти з відтворенням їх у сьогоденні. Це потрібно для вироблення висновків, уроків як з урахуванням сучасних реалій та завдань, так і з прицілом на перспективу.
Роки незалежності принесли українському народові доленосні здобутки. Саме впродовж цього періоду Україна не тільки виборола свою незалежність, але й утвердила себе високоавторитетною державою у світовому співтоваристві. Незважаючи на всі складнощі, ми вистояли. Державна єдність України, яка впродовж століть виборювалася українським народом на чолі з його авангардом - українським національним рухом - сьогодні є реальністю.
Започатковано нову модель політичного устрою України, покінчено з однопартійною системою та ідеологічним монополізмом. Важливо, що цей процес здійснювався легітимним шляхом, без силових сутичок та небезпечних конфліктів, без крові та людських жертв.
Ми маємо закладений міцний фундамент сучасного державного устрою на принципах розподілу влади, відбувається встановлення парламентаризму і виконавчої вертикалі, незалежної судової системи та системи місцевого самоврядування.
Утверджуються основи громадянського суспільства. З перших днів свого існування як незалежна держава, Україна невпинно рухається саме в цьому напрямку.
Нині можна було б говорити про здобутки та якісь успіхи, але чи є така потреба, коли стільки ще не зроблено і стільки належиться ще зробити.
Всі ми разом вступили в Новий 2008 рік . Перші кроки в діяльності Президента України, Кабінету Міністрів у впровадженні в життя Програм «Український прорив» та «Десять кроків назустріч людям» заходять всенародну підтримку громадян України. І зрозумілим стає усвідомлення того, що виконання цих Програм можливе лише при умові, коли ми будемо єдині у своїй національній свідомості. Україна – багатонаціональна держава. Нас не повинні розділяти ні мова, ні віра, ні територія. Кожен сьогодні повинен усвідомити, що всі ми діти України. Кожен із нас має право жити в такій державі, де в повазі будуть людська гідність, достаток, гарантія захисту і справедливості.
Без сумніву вірю в це сам і закликаю до віри в ці слова всіх вас…
Від імені Краматорської міської організації Народного Союзу «Наша Україна» вітаю вас із величним національним святом – Днем Соборності України! Бажаю Вам миру, щастя та добра, а нашій Україні - довгих років процвітання!
Слава Україні!
Голова Краматорської міської організації Народного Союзу «Наша Україна»
В. Кордубайло
"Kramatorsk.INFO"
Дурак ты легкий и в голове у тебя легко!!! Эти пидоры советские понятие гражданина опустили до зэковского. Только товарищ был в фаворе..., а ты опять в прошлое.. Мне не нравится нынешняя власть ни янукоидов ни оранжежопых, но уважаю я Украину и буду выбирать для его народа достойную власть. Кордубайло навалял много, но все это я прочел не моргнув, круто... Ну и что что он содрал из речей Президента, а что он должен, с его политическим уклоном, пользоваться речами Януковича? Я, вроде, и читаю все подряд, но для меня он просто картину 22-го числа нарисовал... Молоток! Далеко пойдет, если почки не отобъют....
А мне вообще по херу все это объединение, все это не для меня.... Мы и Россия - одно целое - вот главное!
Так, нече б то солідно. Але з такої нагоди у привітанні хотілось бі побачити особисті думки пана Володимира. Адже цей текст, який він підписав своїм ім*ям містить цілі куски тексту привітання Президента так би мовити "один до одного", а крім того ще цілі фрази та уривки, які я слово в слово уже бачив в деяких часописах, що опубліковали статті до Дня Соборності.
Солидно!!! Спасибо, я многого не знал...
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.