13.07.2025 // 11:41:23
У Греції мігрантів з Африки відразу відправлятимуть до в'язниці13.07.2025 // 11:40:22
КНДР надала Росії 12 млн снарядів калібру 152 мм – розвідка Південної Кореї13.07.2025 // 11:39:02
США хочуть знати, що робитимуть союзники в разі війни за Тайвань — FT13.07.2025 // 11:37:17
У Франції уклали угоду про створення нової держави13.07.2025 // 11:36:20
Ліквідовано кілерів, які вбили полковника СБУ у Києві: Малюк розкрив деталі13.07.2025 // 11:35:28
ЄС готує відповідь на 30% мита Трампа - ЗМІ13.07.2025 // 11:23:28
"Залиште нам право бути разом, залиште нашим дітям можливість навчатися в своїй школі, хай навіть дистанційно"13.07.2025 // 11:16:34
Ніч у Словʼянську знов видалася гучною13.07.2025 // 11:12:45
Оперативна ситуація по області станом на ранок 13 липня13.07.2025 // 10:44:39
Лохина для зору: Як «очні» ягоди захищають ваші очі від екранів та часу
ПИСЬМО С ВОЙНЫ
Здравствуй, мама, нынче пишется само,
Лунный свет... Я даже свечи погасил.
Вот пишу тебе прощальное письмо,
Нету больше ни терпения, ни сил,
Ни восторга нет теперь, ни куража,
И куда-то подевался весь азарт.
Лупит снайпер со второго этажа,
Так прицельно, что какой там, к чёрту, фарт!
И ни голову не высунешь, ни нос...
Нет, затихли, совершают свой намаз.
Их Аллах, видать, сильней, чем наш Христос,
Если нас тут гибнет больше в десять раз.
А они здесь, ма, такие, как и мы -
Пашут землю, любят горы и коней,
Бесшабашны, но наивны и прямы,
Да живут суровей. Строже и бедней.
Нас тут, видимо, продержат до конца,
Мы зависли, точно жерех на блесне.
Жаль, избыток где-то цинка и свинца
Стимулирует участие в войне...
Мам, не бойся капель крови на листке,
Не волнуйся, вся на месте требуха,
Просто кожу ободрало на руке,
Я не ранен, поцарапан, чепуха.
Нас тут двое - только я да пистолет.
Пуля-дура просвистела и ушла,
Лишь повис хрустальным звоном флажолет
Тонким эхом от разбитого стекла.
Мы прорвёмся...
Мне бы в баньку, хоть на час!
А потом с бутылкой пива на софу...
Ма, в горах-то к звёздам ближе, чем у нас,
Да и к Богу, правда, рядом, тьфу-тьфу-тьфу...
Знаешь, ма, а Колька-рыжий тоже жив,
Правда, в плен вчера попал к боевикам.
Только я, да Николай на весь призыв,
Остальные - грузом двести - по домам...
Маловато нас на склонах этих круч,
Но приказано держаться до утра...
Мам, я выживу, не бойся, я везуч!
Значит свидимся.
Пока!
Уже пора...
Алексей Порошин
2007
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.