Довлатов один із моїх найулюбленіших письменників. В мене є всі його книги, які продавалися в Україні.
Я ж Вам відповіла, що спочатку було цікаво. "Московську сагу" читала в журналі "Юність". Василь в своїй творчісті захоплювався сюром, тому в історичному плані цей роман не дуже вдалий. Але на той час було цікаво.
Мені на той час більше подобалися Сергій Довлатов і Віктор Некрасов (до речі корінний киянин).
"Московская сага" в "Юности" публиковалась в отрывках. 3-я книга "Тюрьма и мир" - это уже другая книга. Это не "Крутой маршрут" его матери, но и не первые две.
Период Оттепели для меня начался с чтения книг в фотокопиях рукописей Михаила Булгакова "Роковые яйца" и "Собачье сердце". Потом Самиздат. Виктор Некрасов "Записки зеваки" с Бабьим Яром и Иваном Дзюбой. "Странный человек" в сборнике к 60-летию А.Д.Сахарова (в нём, как и об Иване Дзюбе о безстрашии отдельных личностей).
Воспоминания Павла Скоропадского Вам, видимо, не известны? либо самоцензура темы "російський шовінізм"
Ви маєте на увазі відношення Скоропадського до Криму в складі України? Я з ним згодна.
Я маю свою точку зору на творчість Василя Аксьонова, і можу повторити трохи розлого: коли в кінці 80-х і на початку 90-х з'явилася можливість читати твори письменників емігрантів останньої совкової хвилі, я читала все, що вдавалося дістати незалежно від форми друку. Серед моїх улюбленців ще є наприклад Володимир Войнович, який на відміну від Аксьонова зберіг ясний розум до останніх своїх днів. Його книги я теж скупляю.
Андрій Синявський (Абрам Терц), Солженіцин.
І ще письменники, які не емігрували, але їх книги майже не друкувалися: Булгаков (за деяким виключенням), Даніель, Домбровський, Гросман, Шаламов, Шпаліков і т. ін.
Я не розумію,що Ви мені намагаєтеся довести, чи мені це здалося?
До речі, часом відлиги називають період після ХХ зїзду КПРС і до брежнівського правління, хоча і Хрущов іноді дозволяв собі "бульдозерні виставки".
А Ви який період часу маєте на увазі?
