http://www.unian.net/ukr/news/news-480578.htmlЛюбов Молдаван: Ніде концентрація земель в одних руках не досягла таких розмірів, як в Україні
Знаєте, як пишуть про фермерські господарства українські латифундисти? На їхню думку, фермерські господарства - це «нерозвинені нащадки колгоспів, якими управляє жменька недолугих менеджерів».
Не читала, але нічого нового. Марксисти у свій час назвали фермера лежебокою, якого замінить ефективний капіталіст, а фермер стане пролетарієм. Не судилося статись пророцтву ні в одній країні, окрім постколоніальних, і зрозуміло чому. В усіх країнах, де сільське господарство досягло найвищих врожаїв і продуктивності, у т.ч. у США, воно тримається на фермерстві.
Навіть у нас виробництво валової продукції на сто гектарів та одержання прибутку на сто гектарів у фермерів вище, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Це згідно офіційної статистики. Не раз доводиться чути, що агрохолдинги приховують свої показники, які насправді вищі. А якщо так… то тоді це злочин!
Але мова не тільки про це… Ефективність галузі не може вимірюватися лише економічними показниками. Це аксіома, яка підтверджена аграрною наукою та світовим досвідом. Гонитва за економічними показниками шляхом концентрації земель та моновиробництва (тобто глибока спеціалізація на одній-двох культурах) веде до таких негативних соціальних та екологічних наслідків, які з лихвою обнуляють позитивні економічні результати. Але хай в агрохолдингу урожайність вища на 10 центнерів. Де вони діваються?
Йдуть на експорт.
Якби в підприємствах, що знаходяться у власності компаній, було тваринництво, то зерно йшло б на корми, селяни мали б робочі місця, заробітки; cпоживачі – м`ясо, молоко; місцевий бюджет, сільська інфраструктура – фінансову підтримку.
А як легалізуються експортні ціни?
Не знаю. І ніхто не знає. Далі. Продали,отримали виручку. Куди вона пішла? Де залишається прибуток?
В офшорах?
Не знаю, але державний бюджет не збагачується від прибутків агрохолдингів, бо вони підведені під статус сільськогосподарського товаровиробника і сплачують такий же фіксований податок, як фермер, який має 10 га землі.
Тому дайте відповідь на запитання. Навіть якщо агрохолдинги мають більшу урожайність та економічно більш ефективні за фермерство, то як розподіляються ці вигоди? Ця вигода, яку отримує десяток людей перекриває соціальні втрати, які ми маємо на селі, та державні втрати? А екологічні втрати? Сільськогосподарські культури, земля – це живий організм, який вимагає турботи. Як ореться? Сіється? Обробляється? Покажіть, мені країну, яка б в структурі посівних площ мала б більше 30% соняшника чи 70% колосових, як це є в українських степових і частині лісостепових регіонах?
Ми захоплюємося Францією, урожайністю її полів, надоями, сирами… Останній раз я була у Франції у жовтні, була у гірських регіонах Юра, на кордоні із Швейцарією. У гірському поселенні люди займаються худобою. У кожному селі є кооперативний сирний завод, на якому селяни спільно переробляють своє молоко. Потім перевозять свіжі сирні круги на регіональний кооперативний сирний завод, де відбувається їх дозрівання. А потім районний кооператив від імені тих людей, які пасуть корови, продає відомі сири «Конте» по всій країні, фермери ж отримують виручку від продажу готового сиру, а не від продажу молока. Люди зайняті, люди мають роботу, від якої є дохід, а не мізерна сезонна зарплата.
У випадку із Францією вигоду від економічної ефективності отримують село, громада, місцевість - податки і збори в комуну капають. А у випадку із нашими агрохолдингами, хто отримує вигоду? У них навіть спеціалістів відправляють у міжсезоння у відпустку за власний рахунок. Сотні тисяч селян у пошуках роботи йдуть до міст і далі. Де вони там селяться? У трущобах. Їх там чекають робочі місця? А це не головний біль суспільства та уряду будь-якої країни? Заради цього ми починали аграрні реформи?
