Ну шо, дарагіє маі дєтішечкі, понабирали кредитів? Машини-квартири-биттєхніка-мобілки?
Чєм отдавать думаєм?
Дєржалісь за трубу, боялись піти у доросле життя, молились на папу-кармільца, тепер труба чадіть перестала (чи перестане найближчим часом), і шо? Зарплати нема, свого бізнесу нема, акції продали "раді спасєнія раднова завода", машину банк забере за борги через пару місяців...
Добре, якшо квартира не в кредит..
К чему язвительность и злорадство? У вас ведь бизнес, и связан с машиностроением. У вас работают люди, которым платите. Не знаю, брал ли кто из них кредит, но не это важно.
А представьте, что кризис достигнет такой точки - что и вашему бизнесу придет торба (не дай бог, конечно)? Что вы скажете своим работникам - "Дєржалісь за трубу, боялись піти у доросле життя, молились на папу-кармільца, тепер труба чадіть перестала (чи перестане найближчим часом), і шо? Зарплати нема, свого бізнесу нема..." и побегут ваши люди туда, где хоть что-то платят, мысленно думая: "бізнєсмєн хрєнов..."
Думайте, пожалуйста, хорошо, прежде чем писать в таком тоне.