И вот вам холодный душ:
http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/montyan/494ba2ecbaa8b/
Несправедливо: какие-то манифесты - полностью, а слова горькой правды - в ссылке...
Блєск і ніщєта дудєльщіків-маніфестантів
Татьяна Монтян
http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/montyan/494ba2ecbaa8b/Какая прєлєсть! Не пройшло й тижня, як "середній клас" в особах офісного планктону та інтернетних клаводрочерів нарешті роздуплився стосовно автора та суті так званого "Маніфесту". Нібито з першого прочитання незрозуміло було, що, якщо людина пропонує замість конструктиву подудіти в дудки – значить, ця людина або ідіот, або провокатор.
Найголовніша проблема цієї країни – в людях, які просто не_вміють_бути_власниками, не вміють співміряти свої бажання з можливостями, (є ледачими скигліями) нездатні змусити себе робити те, що треба, а не те, що хочеться, та категорично не бажають шукати причини особистих та колективних негараздів в собі, а не в "обставинах" чи "клятих політиканах".
ВСІ БЕЗ ВИНЯТКУ політичні сили України, вся політикансько-чиновницька махіна в цій країні працює заради однієї формально не задекларованої, але цілком прозорої мети – перетворити "пересічних громадян" на сукупність інфантилів, що не здатні дати собі ради в найелементарнішому. Тобто – на стадо безмозких, потрєблядських, гломурних баранів. Вони "всього лише" роблять ставку на завершення того процесу, який майже завершив совок.
Є очевидним для будь-якої притомної людини, що для вирішення проблеми " недовласництва в головах" потрібна державна просвітницька програма, причому – багаторічна. А держава у вигляді ВСІХ наявних політиканів та чиновників зацікавлена якраз в протилежному. А саме – аби люди якнайдовше перебували в сумеречному стані свідомості стосовно свої майнових прав та обов'язків. Адже з народом-невігласом – значно легше дерибанити. Особливо, якщо народ-невіглас САМ вперто лізе в зашморг.
Власність та правові відносини навколо власності – це альфа і омега будь-якої держави. За дефолтом, розуміють це лише юристи та економісти, а також найбільш просунуті представники інших професій, які мають хоча б зачатки абстрактного мислення. Нагадую: в будь-якому соціумі (від племені мумба-юмба до "блатної" школи для дітей дипломатів) таких людей – лише 5%. Так захотіла природа. Решта населення, тобто 95% – може сприйняти всілякі там юридично-економічні конструкції хіба що "на віру", так само, як я "вірю" в музику, не маючи слуху, чи в хімію, не уявляючи, що таке валентність. Отже, цим 95% треба надати для вивчення та сприйняття на віру достовірні економіко-правові знання в популярній формі.
Але... серед тих 5% населення, які здатні зрозуміти сутність відносин власності, більшість живе з народного невігластва в цих питаннях. Більше того – вони роблять все, вдаються до будь-яких окозамилювальних процедур, аби ті з цих 5%, хто все ж таки бажає донести до народу правду – не могли отримати доступу до якісних "ретрансляторів". НАТО, мова, сварки "Юля-Вітя", бджоли-кажани, Шустер, гламур-потрєблядство, всіляка інша туфта – все це речі одного порядку, а саме – флеш-відволікалки уваги від ключового питання – ВІДНОСИН СТОСОВНО ВЛАСНОСТІ.
Якщо людина уявлення не має, де знаходяться та кому належать комунікації в її власному будинку, хіба може вона цікавитись, кому належать, ким керуються комунальні підприємства, та як вони розподіляють прибутки? Якщо населення не в курсі, скільки майна та якої вартості належить політиканам та чиновникам, які доходи та витрати у них та членів їхніх сімей – хіба може це населення цікавитись Державним бюджетом? Якщо людина не є ефективним співвласником навіть власного будинку – хіба може вона бути активним членом своєї територіальної громади та свідомим громадянином власної держави?!
Якщо бардак в армії починається з незастібнутого верхнього гудзика, то бардак в країні – з наявності неформалізованого майна. Нагадую: в нашій країні, в залежності від методики підрахунку, формалізовано всього лише від 5% до 8% майна!!! Решта 92-95% майна – є предметом найогиднішого, найвідвертішого дерибану. Ашо? "Всьо вакруг калхозноє, всьо вакруг майо!" Зрозуміло, що в умовах, коли найкоротший шлях до багатства та слави лежить через дерибан – гарантований на 100% негативний відбір рівня "хто найспритніше краде – той і перший парєнь/тьолко на дєрєвнє".
Хтось ще дивується тому, що в політикумі, серед чиновництва, суддів, прокурорів, банкірів та т.п. "представників іліти" не залишилося жодної людини, про яку можна було б сказати, що вона "не бере мзди, але їй за державу абідно"? Якщо такі люди і були, то вони давно вилетіли звідусіль, де могли приймати хоч якісь суспільно значимі рішення. Місця цих притомних людей зайняли самі бачите хто – і вони всюди, всюди, всюди!
Отже, наразі маємо ситуацію, коли наявне "бурління мас", які цілком дозріли вже до "нової Коліївщини" – банально нема кому очолити!!! Немає "персонажів", вартих народної довіри! "Всі вони казли, всі хочуть використати народ, а потім "викинути", як гумовий виріб N2! І це – при тому, що достойних людей, здатних на серйозні менеджерські рішення, таких, що не цікавляться владою та баблом – валом, але про цих людей ніхто не знає, крім їхніх друзів та знайомих!
Такі люди не можуть "вибратись наверх", "самозародитись", бо це тільки у середньовічних схоластів миші самозароджувалися в корзинах з брудною білизною. Бо нічого не виникає нізвідки, і нікуди не зникає. Але хіба можуть сприйняти цю істину безмозкі потрєбляді, які нездатні навіть зрозуміти, що шалене зростання їхнього добробуту відбувався аж ніяк не завдяки їхнім особистим чеснотам – і аж ніяк не відповідав реальним затратам їхньої праці?
Лідери та народні трибуни не з'являються нізвідки. Лише в казках Ілля Муромець може 33 роки просидіти на печі, а потім раптово підірватись та побігти смалити напалмом по повній програмі. У кожної людини є історія і свій шлях. Саме тому в нормальних суспільствах люди цікавляться навіть такими дрібницями, як мотиви, з яких майбутній лідер шмалив "дурь". А у нас – ніхто особливо не втикає, яким чином барижниця, що возила через митницю бакси в трусєлях та тогрувала відеопорнухою/"двічі несудимий" завгар/ жалюгідний колгоспний бухгалтер – "раптово перетворилися" на національних лідерів. І лише під час кризи настає прозріння – "а королі/королеви-то голі", і ні на що, крім дерибану та мародерства – не здатні! А якими ще вони могли бути, вибачте на слові?! Горбатого – не приклеїш до стіни! А воду в решеті можна носити лише в тому випадку, якщо в це решето вливається більше, ніж виливається з нього!
Що робить нормальна людина/сім'я, доходи якої раптово впали? Правильно – інвентаризує наявні ресурси, скорочує усі витрати, крім найнеобхідніших для фізичного виживання, та намагається заробити будь-де, будь-яким способом! При цьому – пояснюючи дітям, чому вони тепер їстимуть не тістечка з гламурної кондитерської, а саморобні цукерки а-ля "півник на паличці, зроблений з цукру, розплавленого на сковорідці". Саме таким чином повинно діяти і керівництво держави, в якій буяє криза. А ми що бачимо? Мародерство, тільки мародерство, і нічого, крім мародерства! Всі політикани та чиновники, які мають доступ хоч до якихось ресурсів – дерибанять, як останній раз в житті. Гроші "мутять" з пенсійного фонду, з фонду зайнятості та з усіх інших фондів, на тендерах, на курсовій різниці, на непроплатах з бюджету за вже поставлений товар, на виконанні "абсолютно необхідних" саме в кризу робіт на кшталт "пам'ятника Голодомору", на притримці вже проведених населенням платежів за "комуналку", і так далі, і тому подібне!
Що в цих умовах може зробити пересічна людина? Ну звісно ж, рятуватись, як може! Рятувати себе, свою сім'ю, своє майно; готуватись до часів, в порівнянні з якими бурхливі та голодні 90-ті здаватимуться оазою благаполуччя, процвітання та законності!
І це при тому, що ані політичної сили, ані хоча б притомного неформального лідера, які здатні були б очолити протестний рух – наразі нема, і взятись найближчим часом вони нізвідки не можуть!
Як кажуть мудрі китайці, навіть дорога в 10 000 лі починається з першого кроку. Кожна людина повинна перш за все почати змінювати себе – почати боротись з власним невіглаством, лінощами, байдужістю, неадекватною оцінкою власних чеснот та т.і. Не треба робити багато всього відразу. Для початку можна замість того, аби валятись зранку в ліжку та страждати через скорочення на роботі – вийти у двір та пробігтись кілька кілометрів, а потім згадати всі свої таланти та вміння та спробувати заробити на них.
Паралельно слід вживати заходів для об'єднання з іншими людьми, з якими ви "волею судєб" опинилися "в одному човні". Це можуть бути сусіди – співвласники вашого багатоквартирного будинку. Або – колеги по роботі. Або форумні друзі – нарешті настав час розвіртуалізуватись та перезнайомитись в реалі. Озирніться навколо – може, хтось потребує якоїсь допомоги, яку ви зможете надати, не витрачаючи особливо багато часу та зусиль? Зробіть це неодмінно – вам воздасться!
Ви знаєте пенсіонерів, які, отримавши свою жалюгідну пенсію, котра зараз перетворилася взагалі в ніщо – негайно поспішають заплатити за квартиру, аби її "не відібрали"? Є нагода пояснити стареньким, що вони, якщо продовжуватимуть чинити настільки безглуздо, мають значно більше шансів померти від голоду, ніж позбутись квартири!
У вас є машина, на якій можна з'їздити га гуртовий ринок та придбати дешеві продукти? Або є родичі в селі, у яких є м'ясо, молоко чи овочі, але немає змоги вивезти все це добро на ринок? Запропонуйте свої послуги сусідам!
Кожен, якщо добре подумає – легко згадає купу подібних дрібниць, кожна з яких зможе стати каталізатором об'єднання пересічних громадян, яке в перспективі здатне буде зрушити гори! Не соромтеся – пишіть про свої навіть невеличкі "історії успіху" в інтернеті! І про помилки – можливо, хтось більш активний, але не дуже креативний "ухопиться" за вашу ідею, і у нього вийде краще!
Лише такі "стихійні" об'єднання пересічних громадян здатні висунути зі своїх лав нових неформальних лідерів, яким довірятимуть спершу члени їхніх груп, а згодом, якщо будуть підстави для довіри – і члени інших груп, які неодмінно контактуватимуть одна з одною на грунті якихось спільних дій.
Тільки такі групи шляхом "мозкового штурму" здатні сформулювати економічні, соціальні, а в перспективі – і політичні вимоги, які матимуть шанс "прозвучати" на загальноукраїнському рівні, з вуст лідерів, які неодмінно з'являться внаслідок подібної "живої творчості мас"!
