буквально из ничего синтезировав два из четырех элементов самовоспроизводящейся молекулы РНК,
Ну "із нічого" це круто сказано. Замість "елементів" правільніше казати "фрагментів".
Со временем эти молекулы образовывали комбинации, из которых получились элементы жизни - кислород, углерод, водород и азот.
Оце загнули. Треба так: Преважно з чотирьох елементів (так звані елементи життя) вуглеця, водня, кисня та азоту (і саме в такій послідовності) утворювались прості молекули, з яких утворювались більш складні, а тих великі асоціати.
Ученые могли получить таким образом элементы протеинов, но не ДНК или РНК. Тогда ученые предположили, что РНК предшествовали протеинам. Теперь большинство ученых полагают, что на заре истории Земли существовал "мир РНК", из которого возникла жизнь в ее нынешних формах, пишет газета.
Ну до "більшості вчених" це занадто.
Я притримуюсь класичної точки зору.
Насправді все було так

З оксиду вуглецю, амоніаку та водяної пара під дією ульфіолетового випромінювання та електричних розрядів можуть утворюватись різні органічні сполуки, амінокислоти у тому числі (доведено експерементально). Потрапляючи у воду вони утворюють емульсію - це і є ті самі коацерватні краплі. Амінокислоти (і не тільки) самі хоч і добре розчинні в воді, але їх не полярна частина затягує у коацерват (це сама шо не нає екстракція). Там речовини, що тіки потрапили, реагують з тими що там вже були. Деякі продукти реакції досить полярні і легко переходять з коацервату у навколишній водний розчин (доведено експерементально). По суті, ми спостерігаємо те що можна назвати "обміном речовин" - а це оде з визначень життя. Далі речовина починає організовуватись в ассоціати та формувати якусь структуру. З точки зору термодінаміки ентропія починає зменьшуватись, а для цього потрібна енергія. А береться вона саме з розглянутих вище реакцій (тобто з обміну речовин). Якщо її не достатньо, то коацерват розпадається (даючи сировину для інших), якщо ж достатньо - починає поглинати більше речовини і збільшується. Потім, коли він стає настіки великий що поверхневий натяг не взмозі його втримати, він розпадається на два чи більше дрібних (доведено екперементально). Це можна назвати розмноженням - також одне з визначень життя. Щодо амінокислот. Першим, і у відносно великій кількості, з'явився гліцин, а, наприклад, триптофан одним з найостанніших і набагато пізніше. Зв'язуючись карбоксильною групою з амінною групою іншої молекули, амінокислоти здатні утворювати ланцюги - по суті це і є первинна структура білка (доведено експерементально). І трапилось так що коацервати що містять білки (точніше на той час правільніше казати протобілки) виявилися дуже вдалими і витіснили інші варіанти. Бато треба було пройти часу щоб утворилися більш складно організовані системи, бо кількість ймовірних комбінацій сполучення зростає у геометричній прогресії. І найбільш життєздатна мусила витіснити інші. Ось на цьому етапі з-за великої кількості ймовірностей і виникають складності експерементального відтворення. Щодо РНК. Так сталося що життя пішло по білковому шляху. І якщо білок гарний і добре виконує якусь функцію, то треба його зберегти. Тобто зробити точну копію послідовності амінокислот. Саме цю функцію і виконує РНК. Точніше і(інформаційна)-РНК. Так от амінокислоти у білки сполучалися хаотично, а залишались лише добрі комбінаціі, які через деякий час (дуууже великий) почали кодуватись у РНК. Щодо що раніше виникло РНК чи білки. Стверджувати що спершу з'вилися сполуки набагато складнішої будови, до того ж слід розуміти з переважно "гарними" закодованими білками, не кажучі вже про те що ще не існувало самого механізму синтезу білків (бо не було ніяких рібосом, які самі з білків складаються) - це, вибачте, ідеалістичний онанізм (с).
Ну от кратко у загальних рисах, десь так.