Так, бачу, слід якнайскоріше завершувати роботу над главою про першу половину 30-х рр. і готовути до друку книжку. Темрява щодо знань історії рідного міста громадою вражає... А все тому, що тими, хто мав би нею цікавитися ігнорується газета "Поиск". Нажаль.
Шановно пані Алергіє, ця сентенція не до до Вас - мова взагалі. Але, якщо навіть у Вас виникають питання, зрозуміло, що навколо - ніч. Нажаль.
Якщо коротко. Вибори першого складу Краматорської ради відбулися у березні 1917 року. Трьома тижнями раніше провести їх завадила повінь. За період березень-вересень 1917 року голова ради мінявся тричі: березень, потім влітку, нарешті у вересні. Першим бу Красніков,потім Крюков, а лише потім - Шкадінов. Краснікова звинуватили у тому, що він, начебто, за часів царату співпрацював з "охранкою". Обрали есера Крюкова. Непоганий був дядько, бо вже восени він зібрав Раду й оголосив своє рішення: оскільки в Раді більшість посідають більшовики, а життя вимагає невідкладних рішень, які ними блокуються, коли висуваються не ними (зміст приблизно саме такий), то він добровільно складає з себе повноваження голови на користь кандидата від більшовиків. Саме тоді, у вересні, головою Ради було обрано токаря заводу Краматорського металургійного Товариства більшовика Миколу Шкадінова, який у складі Ради займав посаду касира.
Що відбувалося у 1919 році - окрема розмова. Протягом 1918 року (квітень-листопад, якщо не помиляюсь) у Краматорській - німці, гетьманська варта. Десь у січні-червні (слід уточнити) 1919 року в селищі знову діє Рада під проводом більшовиків. Голови - Красніков, Шкадінов. Потім тут правлять балом денікінці. У грудні 1919 року знову з'являються більшовики.
Що було далі - відомо.
