1
Форум Краматорська
- 14 Грудня 2024, 06:00:25
- Ласкаво Просимо, Гість
Новини:
Перегляд повідомлень
У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.
2
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Євгеном Войтенком
« : 06 Листопада 2024, 13:55:40 »
У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Євгеном Войтенком
Він загинув 31 жовтня у Запорізької області.
5 листопада у Краматорську поховали загиблого на війні військовослужбовця Збройних сил України Євгена Войтенка.
Про це повідомляє видання "Kramatorsk.Post".
35-річний молодший сержант Євген Войтенко служив комадиром стрілецького взводу у військовій частині А7390. Він загинув 31 жовтня на околиці Новодарівки Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу - це сталося наступного дня після дня народження Євгена.
Попрощатися з військовим прийшли його родичі, односельці і побратими. Поховали Євгена на кладовищі його рідної Шабельківки.
Вічна пам’ять Герою...
Він загинув 31 жовтня у Запорізької області.
5 листопада у Краматорську поховали загиблого на війні військовослужбовця Збройних сил України Євгена Войтенка.
Про це повідомляє видання "Kramatorsk.Post".
35-річний молодший сержант Євген Войтенко служив комадиром стрілецького взводу у військовій частині А7390. Він загинув 31 жовтня на околиці Новодарівки Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу - це сталося наступного дня після дня народження Євгена.
Попрощатися з військовим прийшли його родичі, односельці і побратими. Поховали Євгена на кладовищі його рідної Шабельківки.
Вічна пам’ять Герою...
3
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощалися з морпіхом Сергієм Кузьменком який загинув на Курщині
« : 31 Жовтня 2024, 16:36:57 »
У Краматорську попрощалися з морпіхом Сергієм Кузьменком, який загинув на Курщині
На його похоронах не було нікого, окрім поховальної команди і священика.
30 жовтня у Краматорську на Алеї героїв поховали військовослужбовця Збройних сил України Сергія Кузьменка, який загинув під час боїв у Курській області Російської Федерації.
40-річний матрос Сергій Кузьменко служив кулеметником у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Він був мобілізований 7 серпня цього року Маріупольським ТЦК у Краматорську, загинув 16 жовтня під час бойового завдання біля хутору Зелений Шлях у Курській області Росії. Краматорець загинув внаслідок штурмових дій противника.
На похоронах Сергія Кузьменка була лише поховальна команда Краматорського ТЦК, священнослужитель Православної церкви України отець Віталій Лімішенко, працівники ритуальної служби та журналіст Kramatorsk Post. Сергій був сиротою - його батьки померли, інших родичів не було.
На його похоронах не було нікого, окрім поховальної команди і священика.
30 жовтня у Краматорську на Алеї героїв поховали військовослужбовця Збройних сил України Сергія Кузьменка, який загинув під час боїв у Курській області Російської Федерації.
40-річний матрос Сергій Кузьменко служив кулеметником у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Він був мобілізований 7 серпня цього року Маріупольським ТЦК у Краматорську, загинув 16 жовтня під час бойового завдання біля хутору Зелений Шлях у Курській області Росії. Краматорець загинув внаслідок штурмових дій противника.
На похоронах Сергія Кузьменка була лише поховальна команда Краматорського ТЦК, священнослужитель Православної церкви України отець Віталій Лімішенко, працівники ритуальної служби та журналіст Kramatorsk Post. Сергій був сиротою - його батьки померли, інших родичів не було.
4
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську поховали ще одного захисника України
« : 27 Жовтня 2024, 18:23:38 »
У Краматорську поховали ще одного захисника України
Вчора, 26 жовтня, в Краматорську провели в останню путь старшого солдата Дмитра Андрійовича Заварзу, який героїчно загинув, виконуючи бойове завдання на фронті.
Про це повідомляє видання "Pro100media".
Дмитро був старшим стрільцем-оператором 2 піхотного відділення у складі 3 піхотного взводу 3 піхотної роти. Його мобілізували на військову службу 24 жовтня 2023 року.
20 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоандріївка Пологівського району Запорізької області, Дмитро отримав смертельне поранення внаслідок атаки ворожого безпілотника. Поранення виявилося наскрізним, з ураженням внутрішніх органів, і було несумісне з життям.
Висловлюємо глибокі співчуття матері героя, Наталії Миколаївні, та всім близьким загиблого.
Вчора, 26 жовтня, в Краматорську провели в останню путь старшого солдата Дмитра Андрійовича Заварзу, який героїчно загинув, виконуючи бойове завдання на фронті.
Про це повідомляє видання "Pro100media".
Дмитро був старшим стрільцем-оператором 2 піхотного відділення у складі 3 піхотного взводу 3 піхотної роти. Його мобілізували на військову службу 24 жовтня 2023 року.
20 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоандріївка Пологівського району Запорізької області, Дмитро отримав смертельне поранення внаслідок атаки ворожого безпілотника. Поранення виявилося наскрізним, з ураженням внутрішніх органів, і було несумісне з життям.
Висловлюємо глибокі співчуття матері героя, Наталії Миколаївні, та всім близьким загиблого.
5
Памяти тех, кого с нами нет / Загинув захисник України з Краматорська Олег Панченко
« : 20 Жовтня 2024, 10:59:55 »
Загинув захисник України з Краматорська Олег Панченко
Вічна пам'ять Герою...
18 жовтня Краматорськ знов попрощався з одним із своїх захисників — солдатом Олегом Панченко. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Олег був призваний на військову службу по мобілізації 23 жовтня 2023 року. 10 жовтня цього року під час запеклого стрілецького бою в районі н.п. Веселе Бахмутського району він зник безвісти.
Його шукали з надією на диво, але, на жаль Олег загинув…
Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам'ять Герою...
18 жовтня Краматорськ знов попрощався з одним із своїх захисників — солдатом Олегом Панченко. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Олег був призваний на військову службу по мобілізації 23 жовтня 2023 року. 10 жовтня цього року під час запеклого стрілецького бою в районі н.п. Веселе Бахмутського району він зник безвісти.
Його шукали з надією на диво, але, на жаль Олег загинув…
Щирі співчуття рідним і близьким.
6
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощалися з молодшим сержантом Віталієм Давиденко
« : 18 Жовтня 2024, 09:33:11 »
У Краматорську попрощалися з молодшим сержантом Віталієм Давиденко
Він загинув у Дружківці.
16 жовтня на Алеї Героїв у Краматорську попрощалися з молодшим сержантом Віталієм Андрійовичем Давиденко, який народився 19 квітня 1976 року. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Він був призваний на військову службу за мобілізацією 11 липня 2022 року Краматорським РТЦК та СП Донецької області.
Вірний військовій присязі, Віталій мужньо виконав свій обов’язок. Його життя обірвалося 8 жовтня 2024 року у населеному пункті Дружківка.
В останній шлях його проводили родичі та товариші по службі.
Воїна поховали на Алеї Героїв.
Вічна пам'ять...
Він загинув у Дружківці.
16 жовтня на Алеї Героїв у Краматорську попрощалися з молодшим сержантом Віталієм Андрійовичем Давиденко, який народився 19 квітня 1976 року. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Він був призваний на військову службу за мобілізацією 11 липня 2022 року Краматорським РТЦК та СП Донецької області.
Вірний військовій присязі, Віталій мужньо виконав свій обов’язок. Його життя обірвалося 8 жовтня 2024 року у населеному пункті Дружківка.
В останній шлях його проводили родичі та товариші по службі.
Воїна поховали на Алеї Героїв.
Вічна пам'ять...
7
Памяти тех, кого с нами нет / Відійшов у вічність колишній міський голова Краматорська Геннадій Костюков
« : 14 Жовтня 2024, 13:18:33 »
Відійшов у вічність колишній міський голова Краматорська Геннадій Костюков
У 2006 та 2010 роках Геннадій Андрійович двічі обирався міським головою Краматорська.
Про це інформує Краматорська міська рада
Він народився 14 травня 1947 року в селі Бостінь Берестейської області Білоруської РСР.
В 1975 році закінчив Краматорський індустріальний інститут зі спеціальності «Машини та технології обробки металів тиском».
Свою трудову діяльність Геннадій Андрійович розпочав на Новокраматорському машинобудівному заводі формувальником і майже все життя пропрацював на підприємствах сфери машинобудування. Він пройшов шлях від підручного токаря до секретаря парткому заводу, а після — був головним інженером, а з часом директором заводу «Енергомашспесталь».
У 2006 році роботу на заводі Геннадій Андрійович змінив на крісло мера міста, а в 2010 році його переобрали мером вдруге.
У період його керівництва розпочалася газифікація селища Шабельківка. Відкрито автомобільний рух новим шляхопроводом на вулиці Танкістів. Значно розширено сферу торгівлі — у Краматорську почали зʼявлятися супермаркети.
Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорськ отримало нове приміщення. У хірургічному корпусі лікарні №1 відкрито відділення програмного гемодіеалізу, а в кардіологічному відділенні лікарні №3 – блок інтенсивної терапії.
За роки керівництва містом територіальна громада набула нової символіки – герба і прапора Краматорська. Реконструйовано сквер та відкрито пам’ятник великому українському поетові Т.Г.Шевченко.
Затверджено Генеральний план міста. Почалося активне відновлення та будівництво нових дитячих майданчиків. Укладено Угоду про торгово – економічне, промислове та науково – технічне, соціальне та культурне співробітництво між містами промислової агломерації “Північний Донбас”.
Органи місцевого самоврядування розпочали реалізацію соціальних ініціатив Президента України за активної участі представників сфери бізнесу та громадськості міста.
У травні 2014 року Геннадій Андрійович змушений був скласти свої повноваження голови міста.
Він любив Краматорськ і місто запамʼятає його як гарну людину.
Світла памʼять Геннадію Костюкову.
У 2006 та 2010 роках Геннадій Андрійович двічі обирався міським головою Краматорська.
Про це інформує Краматорська міська рада
Він народився 14 травня 1947 року в селі Бостінь Берестейської області Білоруської РСР.
В 1975 році закінчив Краматорський індустріальний інститут зі спеціальності «Машини та технології обробки металів тиском».
Свою трудову діяльність Геннадій Андрійович розпочав на Новокраматорському машинобудівному заводі формувальником і майже все життя пропрацював на підприємствах сфери машинобудування. Він пройшов шлях від підручного токаря до секретаря парткому заводу, а після — був головним інженером, а з часом директором заводу «Енергомашспесталь».
У 2006 році роботу на заводі Геннадій Андрійович змінив на крісло мера міста, а в 2010 році його переобрали мером вдруге.
У період його керівництва розпочалася газифікація селища Шабельківка. Відкрито автомобільний рух новим шляхопроводом на вулиці Танкістів. Значно розширено сферу торгівлі — у Краматорську почали зʼявлятися супермаркети.
Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорськ отримало нове приміщення. У хірургічному корпусі лікарні №1 відкрито відділення програмного гемодіеалізу, а в кардіологічному відділенні лікарні №3 – блок інтенсивної терапії.
За роки керівництва містом територіальна громада набула нової символіки – герба і прапора Краматорська. Реконструйовано сквер та відкрито пам’ятник великому українському поетові Т.Г.Шевченко.
Затверджено Генеральний план міста. Почалося активне відновлення та будівництво нових дитячих майданчиків. Укладено Угоду про торгово – економічне, промислове та науково – технічне, соціальне та культурне співробітництво між містами промислової агломерації “Північний Донбас”.
Органи місцевого самоврядування розпочали реалізацію соціальних ініціатив Президента України за активної участі представників сфери бізнесу та громадськості міста.
У травні 2014 року Геннадій Андрійович змушений був скласти свої повноваження голови міста.
Він любив Краматорськ і місто запамʼятає його як гарну людину.
Світла памʼять Геннадію Костюкову.
8
Памяти тех, кого с нами нет / В Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Іваном Вічегжаніним
« : 14 Жовтня 2024, 09:29:00 »
В Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Іваном Вічегжаніним
Він загинув загинув 2 жовтня.
11 жовтня в Краматорську на Алеї Слави попрощалися з Героєм України – молодшим сержантом Іваном Олександровичем Вічегжаніним. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Іван був призваний на військову службу 20 червня цього року, загинув 2 жовтня під час виконання бойового завдання, протистоячи збройній агресії російської федерації. Вірний військовій присязі, він до останнього подиху захищав свою країну, виявляючи незламну стійкість та мужність.
На похорон приїхали його бойові побратими, які разом з рідними та близькими проводжали Івана в останній путь. Його військові товариші згадують про нього як про людину з великим серцем, справжнього патріота, готового на самопожертву заради захисту кожного з нас.
Висловлюємо найглибші співчуття рідним і близьким Івана Вічегжаніна. Вічна пам’ять Герою України.
Він загинув загинув 2 жовтня.
11 жовтня в Краматорську на Алеї Слави попрощалися з Героєм України – молодшим сержантом Іваном Олександровичем Вічегжаніним. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Іван був призваний на військову службу 20 червня цього року, загинув 2 жовтня під час виконання бойового завдання, протистоячи збройній агресії російської федерації. Вірний військовій присязі, він до останнього подиху захищав свою країну, виявляючи незламну стійкість та мужність.
На похорон приїхали його бойові побратими, які разом з рідними та близькими проводжали Івана в останній путь. Його військові товариші згадують про нього як про людину з великим серцем, справжнього патріота, готового на самопожертву заради захисту кожного з нас.
Висловлюємо найглибші співчуття рідним і близьким Івана Вічегжаніна. Вічна пам’ять Герою України.
9
Памяти тех, кого с нами нет / На Алеї Слави у Краматорську попрощалися з військовим Гладким Артемом
« : 05 Жовтня 2024, 22:36:06 »
На Алеї Слави у Краматорську попрощалися з військовим Гладким Артемом
5 жовтня на Алеї Слави у Краматорську з військовими почестями попрощалися з Гладким Артемом Геннадійовичем, стрільцем другого відділення снайперів взводу снайперів військової частини А0536.
Про це інформує "Pro100media".
Артем народився 23 січня 1992 року. У липні 2024 року, у часи важких випробувань для нашої держави, він був призваний на службу за мобілізацією. Відданий Військовій присязі, він з перших днів служби вірно виконував свій обов’язок перед Україною та її народом.
У бою за нашу незалежність і свободу, 20 вересня 2024 року, поблизу села Шипилівка, Сєвєродонецького району на Луганщині, Артем віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Його загибель стала страшною втратою для всієї України, але його подвиг і відвага житимуть у серцях кожного з нас.
Герої не вмирають. Вони живуть у вічній пам’яті народу, заради якого боролися.
Висловлюємо щирі співчуття родині і близьким Артема.
5 жовтня на Алеї Слави у Краматорську з військовими почестями попрощалися з Гладким Артемом Геннадійовичем, стрільцем другого відділення снайперів взводу снайперів військової частини А0536.
Про це інформує "Pro100media".
Артем народився 23 січня 1992 року. У липні 2024 року, у часи важких випробувань для нашої держави, він був призваний на службу за мобілізацією. Відданий Військовій присязі, він з перших днів служби вірно виконував свій обов’язок перед Україною та її народом.
У бою за нашу незалежність і свободу, 20 вересня 2024 року, поблизу села Шипилівка, Сєвєродонецького району на Луганщині, Артем віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Його загибель стала страшною втратою для всієї України, але його подвиг і відвага житимуть у серцях кожного з нас.
Герої не вмирають. Вони живуть у вічній пам’яті народу, заради якого боролися.
Висловлюємо щирі співчуття родині і близьким Артема.
10
Поздравления / 1 жовтня – День захисників та захисниць України!
« : 01 Жовтня 2024, 10:18:48 »
1 жовтня – День захисників та захисниць України!
Сьогодні наша країна відзначає День захисників і захисниць України, які щодня борються за свободу й незалежність своєї Батьківщини.
А ми дякуємо тим, хто мужньо протистоїть російській агресії, захищаючи нашу землю, наші родини та наше майбутнє.
В умовах повномасштабної війни цей день проходить в Україні втретє. Завдяки нашим захисникам, які боронять нашу державу, ми маємо змогу жити вільно.
До 2014 року Україна відзначала День захисника Вітчизни 23 лютого, як і усі інші країни, що були у складі СРСР.
Втім, після російської окупації Криму і збройної агресії на Донеччині та Луганщині, було встановлено нову назву свята – День захисника України, який почали відзначати 14 жовтня.
У 2023 році ПЦУ й УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, тому дати більшості свят змінилися. Зокрема, День захисників і захисниць України та День Покрови Пресвятої Богородиці, які тепер щорічно відзначається 1 жовтня.
Слава нашим захисникам і захисницям!
Слава Україні! Героям слава!
Сьогодні наша країна відзначає День захисників і захисниць України, які щодня борються за свободу й незалежність своєї Батьківщини.
А ми дякуємо тим, хто мужньо протистоїть російській агресії, захищаючи нашу землю, наші родини та наше майбутнє.
В умовах повномасштабної війни цей день проходить в Україні втретє. Завдяки нашим захисникам, які боронять нашу державу, ми маємо змогу жити вільно.
До 2014 року Україна відзначала День захисника Вітчизни 23 лютого, як і усі інші країни, що були у складі СРСР.
Втім, після російської окупації Криму і збройної агресії на Донеччині та Луганщині, було встановлено нову назву свята – День захисника України, який почали відзначати 14 жовтня.
У 2023 році ПЦУ й УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, тому дати більшості свят змінилися. Зокрема, День захисників і захисниць України та День Покрови Пресвятої Богородиці, які тепер щорічно відзначається 1 жовтня.
Слава нашим захисникам і захисницям!
Слава Україні! Героям слава!
11
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощались із військовослужбовцем Олександром Лунякіним
« : 05 Вересня 2024, 16:02:26 »
У день загибелі телефонував матері: у Краматорську попрощались із військовослужбовцем Олександром Лунякіним
Він загинув біля Гродівки під Покровськом.
4 вересня у Краматорську на Алеї Героїв поховали військовослужбовця 151-ї окремої механізованої бригади Олександра Лунякіна, який загинув на Покровському напрямку.
39-річний старший солдат Олександр Лунякін народився у Краматорську, навчався у 12-й школі, потім у 14-му училищі і технологічному технікумі. Після навчання все життя працював на Новокраматорському машинобудівному заводі, остання посада була терміст.
Олександр був мобілізований у листопаді минулого року, служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Їхній підрозділ увесь час був на Покровському напрямку.
"22 серпня о 12:33 він мені зателефонував і сказав: "Мамочко, я на роботі" - і я розуміла, де він знаходиться. Він казав: "Я незабаром з роботи повернусь і тобі передзвоню, але два дні можеш не хвилюватися". У той же день він загинув", - розповіла журналісту Kramatorsk Post мама загиблого воїна Людмила.
Олександр Лунякін загинув біля села Гродівка Покровського району під час виконання бойового завдання. Зараз це село знаходиться на самій лінії фронту - проєкт DeepState, що відслідковує ситуацію на полі бою, за два дні після загибелі Лунякіна повідомляв, що росіяни просунулись біля Гродівки.
"Він був класним! Молодчага! Ніколи нічого не боявся, завжди йшов уперед, він був найкращим! Взагалі не знаю, як так вийшло [що Олександр загинув]", - розповів на похоронах Костянтин, побратим загиблого.
"Він постійно молився. Хлопці казали: "Ми підемо з тим, хто молиться". А потім, казали, все одно нас сварить і лає", - згадує пані Людмила.
В Олександра із сімʼї була лише мама.
"Він був таким уважним до мене. Якщо не міг мені зателефонувати, то він мені потім писав: "Мамочко, вибач, я сильно втомився і вирубився". Для мене він був найкращим, я його люблю", - плаче Людмила Лунякіна.
Він загинув біля Гродівки під Покровськом.
4 вересня у Краматорську на Алеї Героїв поховали військовослужбовця 151-ї окремої механізованої бригади Олександра Лунякіна, який загинув на Покровському напрямку.
39-річний старший солдат Олександр Лунякін народився у Краматорську, навчався у 12-й школі, потім у 14-му училищі і технологічному технікумі. Після навчання все життя працював на Новокраматорському машинобудівному заводі, остання посада була терміст.
Олександр був мобілізований у листопаді минулого року, служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Їхній підрозділ увесь час був на Покровському напрямку.
"22 серпня о 12:33 він мені зателефонував і сказав: "Мамочко, я на роботі" - і я розуміла, де він знаходиться. Він казав: "Я незабаром з роботи повернусь і тобі передзвоню, але два дні можеш не хвилюватися". У той же день він загинув", - розповіла журналісту Kramatorsk Post мама загиблого воїна Людмила.
Олександр Лунякін загинув біля села Гродівка Покровського району під час виконання бойового завдання. Зараз це село знаходиться на самій лінії фронту - проєкт DeepState, що відслідковує ситуацію на полі бою, за два дні після загибелі Лунякіна повідомляв, що росіяни просунулись біля Гродівки.
"Він був класним! Молодчага! Ніколи нічого не боявся, завжди йшов уперед, він був найкращим! Взагалі не знаю, як так вийшло [що Олександр загинув]", - розповів на похоронах Костянтин, побратим загиблого.
"Він постійно молився. Хлопці казали: "Ми підемо з тим, хто молиться". А потім, казали, все одно нас сварить і лає", - згадує пані Людмила.
В Олександра із сімʼї була лише мама.
"Він був таким уважним до мене. Якщо не міг мені зателефонувати, то він мені потім писав: "Мамочко, вибач, я сильно втомився і вирубився". Для мене він був найкращим, я його люблю", - плаче Людмила Лунякіна.
12
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї бригади Олексія Гребеника
« : 24 Серпня 2024, 16:08:34 »
У Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї бригади Олексія Гребеника
Особу загиблого вдалося встановити лише за два місяці після його смерті.
23 серпня у Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї аеромобільної бригади Збройних сил України Олексія Гребеника.
47-річний солдат Олексій Гребеник служив водієм відділення підвозу та перевезень самохідного артилерійського взводу. Він загинув 13 червня цього року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області. Поранення були такими, що лише за два місяці вдалося встановити особу загиблого і віддати його останки землі.
Попрощатися з військовим прийшли мама, найближчі родичі і побратими.
Особу загиблого вдалося встановити лише за два місяці після його смерті.
23 серпня у Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї аеромобільної бригади Збройних сил України Олексія Гребеника.
47-річний солдат Олексій Гребеник служив водієм відділення підвозу та перевезень самохідного артилерійського взводу. Він загинув 13 червня цього року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області. Поранення були такими, що лише за два місяці вдалося встановити особу загиблого і віддати його останки землі.
Попрощатися з військовим прийшли мама, найближчі родичі і побратими.
13
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Юрієм Радомським
« : 23 Серпня 2024, 09:49:20 »
У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Юрієм Радомським
Він загинув 16 серпня у Покровському районі.
22 серпня, у Краматорську відбулася церемонія прощання з Юрієм Сергійовичем Радомським, солдатом, снайпером (2 категорії) та розвідником групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки військової частини А4682. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Юрій Радомський народився 6 вересня 1989 року та був призваний на військову службу по мобілізації 9 червня 2024 року.
Він загинув 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області. Рідні, друзі, побратими та мешканці Краматорська прийшли попрощатися з воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Він загинув 16 серпня у Покровському районі.
22 серпня, у Краматорську відбулася церемонія прощання з Юрієм Сергійовичем Радомським, солдатом, снайпером (2 категорії) та розвідником групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки військової частини А4682. Про це повідомляє видання "Pro100media".
Юрій Радомський народився 6 вересня 1989 року та був призваний на військову службу по мобілізації 9 червня 2024 року.
Він загинув 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області. Рідні, друзі, побратими та мешканці Краматорська прийшли попрощатися з воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Вічна пам’ять Захиснику України!
14
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощались із військовослужбовцем Сергієм Єськовим
« : 15 Серпня 2024, 16:05:53 »
У Краматорську попрощались із військовослужбовцем Сергієм Єськовим
Він з побратимами потрапив під артобстріл.
14 серпня у Краматорську на Алеї героїв поховали військовослужбовця Збройних сил України Сергія Єськова.
36-річний старший солдат Сергій Єськов служив старшим оператором взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки у 5-й окремій штурмовій бригаді.
Він загинув 6 серпня під час виконання бойового завдання разом із ще двома побратимами, коли їхній БТР потрапив під російський артилерійський обстріл під Костянтинівкою.
Попрощатися із захисником України прийшли його близькі, родичі, друзі і побратими.
Він з побратимами потрапив під артобстріл.
14 серпня у Краматорську на Алеї героїв поховали військовослужбовця Збройних сил України Сергія Єськова.
36-річний старший солдат Сергій Єськов служив старшим оператором взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки у 5-й окремій штурмовій бригаді.
Він загинув 6 серпня під час виконання бойового завдання разом із ще двома побратимами, коли їхній БТР потрапив під російський артилерійський обстріл під Костянтинівкою.
Попрощатися із захисником України прийшли його близькі, родичі, друзі і побратими.
15
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Павлом Реукою
« : 11 Серпня 2024, 19:32:37 »
У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Павлом Реукою
Він загинув 3 серпня у Бахмутському районі.
10 серпня у Краматорську відбулося поховання солдата Павла Вікторовича Реуки, стрільця 1 мотопіхотної спеціалізованої роти військової частини А0989.
Як повідомляє видання "Pro100media", Павло загинув 3 серпня 2024 року в районі населеного пункту Калинівка Бахмутського району під час виконання бойового завдання зі захисту України.
Павло Реука народився 13 січня 1985 року і був призваний Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. За час своєї служби він виявив стійкість і мужність, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Місцеві жителі та родичі зібралися на кладовищі у с. Городещіно щоб попрощатися з героєм.
Україна втратила ще одного відважного захисника, який віддав своє життя заради свободи та незалежності рідної землі. Вічна пам’ять герою!
Він загинув 3 серпня у Бахмутському районі.
10 серпня у Краматорську відбулося поховання солдата Павла Вікторовича Реуки, стрільця 1 мотопіхотної спеціалізованої роти військової частини А0989.
Як повідомляє видання "Pro100media", Павло загинув 3 серпня 2024 року в районі населеного пункту Калинівка Бахмутського району під час виконання бойового завдання зі захисту України.
Павло Реука народився 13 січня 1985 року і був призваний Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. За час своєї служби він виявив стійкість і мужність, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Місцеві жителі та родичі зібралися на кладовищі у с. Городещіно щоб попрощатися з героєм.
Україна втратила ще одного відважного захисника, який віддав своє життя заради свободи та незалежності рідної землі. Вічна пам’ять герою!