Перегляд повідомлень
1
Памяти тех, кого с нами нет / У Краматорську поховали військового Олександра Сафошина
« : Вчора в 16:21:20 »
"Це перший офіцер з нашої роти, який загинув на полі бою”: у Краматорську поховали військового Олександра Сафошина
Він був старший на позиції поблизу Діброви на Луганщині і загинув внаслідок ворожого обстрілу
У середу, 7 червня, на Алеї слави у селищі Іванівка у Краматорську поховали офіцера 67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Олександра Сафошина. На церемонії прощання з ним були присутні рідні та знайомі загиблого чоловіка, а також бойові побратими.
До початку великої війни Олександр керував будівельним підприємством у Слов'янську. Після повномасштабного вторгнення росіян він вступив до лав 67-ї окремої механізованої бригади. Військовий, зокрема, брав участь у тяжких боях в районі селища Оріхово-Василівка Бахмутського району, які були на початку березня 2023 року. Його побратими під час прощання розповіли, що тоді після бойових дій четверо бійців вважаються зниклими безвісти.
Олександр Сафошин загинув 28 травня 2023 року під час боїв на одній із позицій в районі селища Діброва, що на Луганщині. Його побратим по бригаді під час звернення розповів деталі смерті захисника України:
"Це перший офіцер з нашої роти, який загинув на полі бою. Він був старшим на позиції. Коли за два дні до того, як там все стало дуже критично, четверо людей було контужених, він поїхав піднімати бойовий дух хлопців. І тільки через три дні після того ми змогли евакуювати тіла до Слов'янська, а потім — до Дніпра", - розповів друг загиблого бійця.
Бойові друзі Олександра Сафошина під час прощання із ним вибачилися перед його родичами за те, що не вберегли їхнього сина і брата: "Особисте горе ваше час, якщо загоїть, то не дуже швидко. Ми можемо попросити вибачення, що не вберегли, але вам воно не допоможе. Кріпіться”.
Той самий боєць додав наостанок:
"Ми сподіваємося, що все це не марно. Дуже хочеться, щоб місяць-два-три і всі ці хлопці, і я розійшлися, бо ніхто із нас не є військовими. Ми - вчителі, механіки, слюсарі. Ми вже воюємо не професійними арміями, а тими, хто є. І серед тих Олександр був воїном, який в критичні моменти піднімав дух і всі йшли тримати позиції. Вічна йому пам'ять. Сподіваюся, перемога швидше і скоро. Бо, на жаль, чим довше настає той час перемоги, тим більше таких сумних подій в різних куточках України".
Він був старший на позиції поблизу Діброви на Луганщині і загинув внаслідок ворожого обстрілу
У середу, 7 червня, на Алеї слави у селищі Іванівка у Краматорську поховали офіцера 67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Олександра Сафошина. На церемонії прощання з ним були присутні рідні та знайомі загиблого чоловіка, а також бойові побратими.
До початку великої війни Олександр керував будівельним підприємством у Слов'янську. Після повномасштабного вторгнення росіян він вступив до лав 67-ї окремої механізованої бригади. Військовий, зокрема, брав участь у тяжких боях в районі селища Оріхово-Василівка Бахмутського району, які були на початку березня 2023 року. Його побратими під час прощання розповіли, що тоді після бойових дій четверо бійців вважаються зниклими безвісти.
Олександр Сафошин загинув 28 травня 2023 року під час боїв на одній із позицій в районі селища Діброва, що на Луганщині. Його побратим по бригаді під час звернення розповів деталі смерті захисника України:
"Це перший офіцер з нашої роти, який загинув на полі бою. Він був старшим на позиції. Коли за два дні до того, як там все стало дуже критично, четверо людей було контужених, він поїхав піднімати бойовий дух хлопців. І тільки через три дні після того ми змогли евакуювати тіла до Слов'янська, а потім — до Дніпра", - розповів друг загиблого бійця.
Бойові друзі Олександра Сафошина під час прощання із ним вибачилися перед його родичами за те, що не вберегли їхнього сина і брата: "Особисте горе ваше час, якщо загоїть, то не дуже швидко. Ми можемо попросити вибачення, що не вберегли, але вам воно не допоможе. Кріпіться”.
Той самий боєць додав наостанок:
"Ми сподіваємося, що все це не марно. Дуже хочеться, щоб місяць-два-три і всі ці хлопці, і я розійшлися, бо ніхто із нас не є військовими. Ми - вчителі, механіки, слюсарі. Ми вже воюємо не професійними арміями, а тими, хто є. І серед тих Олександр був воїном, який в критичні моменти піднімав дух і всі йшли тримати позиції. Вічна йому пам'ять. Сподіваюся, перемога швидше і скоро. Бо, на жаль, чим довше настає той час перемоги, тим більше таких сумних подій в різних куточках України".
