Як на мене що нацисти(німецько-фашистські окупанти) що комуністи (радянська влада) окупанти. Тому 28 жовтня 1941 - не є днем визволення Краматорська. Це "междусобойчик" між імперіями . Не можна казати що в місті була встановлена повноправна Українська влада зі всіма потрібними інструментами та засобами керування (виконавча влада, суди , тощо ). Тимчасове загравання окупанта з деякими верствами населення.
Отвечу своими словами с другой темы. Выводы делайте сами.
Я хз за советы. Для меня это памятники, которые символизируют победу во второй мировой. Фашистов освободителями вряд ли можно назвать. Украинские повстанцы боролись против обеих сторон.
Кто кого победил? Два союзника с 1922 года, которые совместно начали вторую мировую войну в Польше. Совместные парады и торжества с фоточками и обменами трофеев и землёй.
Посмотрите на список СВО красных освободителей, от ChatGPT, пишет их было более 70:
Sorry but you are not allowed to view spoiler contents.
Была УНР 1917-1921, независимая Украина.
Потом пришли красные фашисты и освободили? Это типо как сейчас у РФ СВО за три дня? Тоже освобождают говорят, говорят деды освободждали и мы освобождаем. А потом пришли коричневые фашисты и вроде как тоже говорят освободили. А потом опять вернулись красные фашисты и говорят опять освободили. Всё освобождали друг от друга территорию независимого государства. Украина воевала со всеми до 1960-ых годов. Потом только вооружённое сопротивление смогли задавить.
Спросил у ChatGPT про количество убитых советской властью
собственных граждан в
Краматорске. Это не 100% факты конечно и про голодомор он не упомянул, но просто как основа для дальнейших поисков:
Кількість власних громадян, яких вбила радянська влада СРСР в Краматорську, є важкою темою, оскільки точні цифри не завжди доступні або підтверджені. Проте, на основі досліджень і історичних джерел можна навести орієнтовні дані за окремі періоди:
1917-1921 роки: за цей період радянські власті в Краматорську брали участь у боях з антибільшовицькими повстанцями, а також здійснювали арешти та виконували смертні вироки. За різними джерелами, загалом було вбито від 400 до 2 000 людей.
1930-ті роки: у цей період радянська влада здійснювала масові політичні репресії, які призвели до багатьох смертей. Орієнтовно, в Краматорську було розстріляно від 300 до 800 людей, а також було заслано у табори від 3 000 до 5 000 осіб.
1941-1943 роки: під час німецької окупації Краматорська на території міста було створено радянський підпілля, який здійснював напади на німецькі війська та колабораціоністів. За даними офіційної історіографії, в цей період загинуло близько 200 чоловік.
1943-1945 роки: після повернення радянської влади до Краматорська, було проведено масштабну операцію з розправи над колабораціоністами та "ворогами народу". Загалом, було розстріляно близько 1 200 людей, а також було заслано у табори від 5 000 до 7 000 осіб.
Нижче наведені короткі відомості про кількість жертв насильства радянської влади в Краматорську по роках, починаючи з 1945 року:
1945: не менше 10 осіб
1946-1953: більше 50 осіб
1954-1956: не менше 3 осіб
1957-1964: не менше 15 осіб
1965-1985: більше 100 осіб
1986-1991: більше 10 осіб
Загальна кількість жертв в Краматорську внаслідок дій радянської влади складаєся більше ніж з 200 осіб. Варто зазначити, що ці дані є орієнтовними і можуть змінюватися в залежності від джерела інформації.
По запросу количество убитых украинской властью
собственных граждан в
Краматорске, дал ответ что таких данных нет или их очень мало и это количество незначительное и ни на что не влияло в информационном пространстве.
Дальше:
28 жовтня 1942 р. у місті Краматорськ (Донеччина) на місці пам’ятника Леніну на центральній площі, ОУН встановила український герб Тризуб. Так краматорська організація українських націоналістів відзначила першу річницю звільнення міста від совєцької окупації.
Під час німецької окупації на Донеччині місцеві проводи ОУН активно діяли у 18 із 35 районів області. Українські націоналісти влаштовувались до міських управ, поліції; створювали кооперативи, видавництва; відкривали українські школи, театри, друкували українські газети. Не менше 90% членів місцевих проводів ОУН на Донеччині були місцевими мешканцями.
Під час окупації не було запеклого партизанського спротиву окупантам, у степах важко знайти місце де сховатись. Проводилась в основному пропагандистська робота та надавалась можливість людям виживати, насамперед українській інтелігенції.
Не став винятком і Краматорськ, у невеликому місті (статус міста отримав 1932 року) 1942 року організація українських націоналістів мала у своєму складі близько 150 осіб. Під час німецької окупації працювало 22 українські школи, видавалась українська газета, друкувались українські книжки. Так, для першокласників було видано «Буквар», для учнів 2-4 класів видавались «Читанки», наклади складали не менше 2 тисяч примірників. ОУНівське підпілля Краматорська максимально інфільтрувало своїх агентів до окупаційних органів управління містом: до міської Управи та поліції, проводячи підривну роботу проти німців та більшовицьких партизанів. І саме завдяки ОУНівців у 1942 році на центральній площі Краматорська постав символ України.
Після «визволення радянськими військами Донеччини від німецьких окупантів» ОУНівське підпілля Донеччини в основному було ліквідовано.
А потом их всех освободили и расстреляли. Вот это "освободители". Что тогда, что сейчас 1 в 1.
Так кто больший людоед? Красные или коричневые фашисты? Или одинаковые? Или немцы были более человечными? Как-то не вяжется со всем тем, чем нас кормила совесткая пропаганда.
Поэтому все идеологические символы оккупантов в топку, что красных, что коричневых.
СКІЛЬКИ УКРАЇНИ ВКРАЛА РОСІЯ?
Історія для дорослих зібрала в одному відео усе про історію українсько-російського кордону і науково та наочно руйнує путінський міф про російські "дарунки" території Україні. Усе (як завжди навпаки) - це росія "відшматувала" чимало України.