Форум Краматорська

  • 14 Жовтня 2024, 07:52:13
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Олександр Ворсін

Сторінок: [1] 2 3 ... 30
1
На Алеї Слави у Краматорську попрощалися з військовим Гладким Артемом

5 жовтня на Алеї Слави у Краматорську з військовими почестями попрощалися з Гладким Артемом Геннадійовичем, стрільцем другого відділення снайперів взводу снайперів військової частини А0536.

Про це інформує "Pro100media".

Артем народився 23 січня 1992 року. У липні 2024 року, у часи важких випробувань для нашої держави, він був призваний на службу за мобілізацією. Відданий Військовій присязі, він з перших днів служби вірно виконував свій обов’язок перед Україною та її народом.

У бою за нашу незалежність і свободу, 20 вересня 2024 року, поблизу села Шипилівка, Сєвєродонецького району на Луганщині, Артем віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Його загибель стала страшною втратою для всієї України, але його подвиг і відвага житимуть у серцях кожного з нас.

Герої не вмирають. Вони живуть у вічній пам’яті народу, заради якого боролися.

Висловлюємо щирі співчуття родині і близьким Артема.

2
1 жовтня – День захисників та захисниць України!

Сьогодні наша країна відзначає День захисників і захисниць України, які щодня борються за свободу й незалежність своєї Батьківщини.

А ми дякуємо тим, хто мужньо протистоїть російській агресії, захищаючи нашу землю, наші родини та наше майбутнє.

В умовах повномасштабної війни цей день проходить в Україні втретє. Завдяки нашим захисникам, які боронять нашу державу, ми маємо змогу жити вільно.

До 2014 року Україна відзначала День захисника Вітчизни 23 лютого, як і усі інші країни, що були у складі СРСР.

Втім, після російської окупації Криму і збройної агресії на Донеччині та Луганщині, було встановлено нову назву свята – День захисника України, який почали відзначати 14 жовтня.

У 2023 році ПЦУ й УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, тому дати більшості свят змінилися. Зокрема, День захисників і захисниць України та День Покрови Пресвятої Богородиці, які тепер щорічно відзначається 1 жовтня.

Слава нашим захисникам і захисницям!

Слава Україні! Героям слава!

3
У день загибелі телефонував матері: у Краматорську попрощались із військовослужбовцем Олександром Лунякіним

Він загинув біля Гродівки під Покровськом.

4 вересня у Краматорську на Алеї Героїв поховали військовослужбовця 151-ї окремої механізованої бригади Олександра Лунякіна, який загинув на Покровському напрямку.

39-річний старший солдат Олександр Лунякін народився у Краматорську, навчався у 12-й школі, потім у 14-му училищі і технологічному технікумі. Після навчання все життя працював на Новокраматорському машинобудівному заводі, остання посада була терміст.

Олександр був мобілізований у листопаді минулого року, служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Їхній підрозділ увесь час був на Покровському напрямку.

"22 серпня о 12:33 він мені зателефонував і сказав: "Мамочко, я на роботі" - і я розуміла, де він знаходиться. Він казав: "Я незабаром з роботи повернусь і тобі передзвоню, але два дні можеш не хвилюватися". У той же день він загинув", - розповіла журналісту Kramatorsk Post мама загиблого воїна Людмила.

Олександр Лунякін загинув біля села Гродівка Покровського району під час виконання бойового завдання. Зараз це село знаходиться на самій лінії фронту - проєкт DeepState, що відслідковує ситуацію на полі бою, за два дні після загибелі Лунякіна повідомляв, що росіяни просунулись біля Гродівки.

"Він був класним! Молодчага! Ніколи нічого не боявся, завжди йшов уперед, він був найкращим! Взагалі не знаю, як так вийшло [що Олександр загинув]", - розповів на похоронах Костянтин, побратим загиблого.

"Він постійно молився. Хлопці казали: "Ми підемо з тим, хто молиться". А потім, казали, все одно нас сварить і лає", - згадує пані Людмила.

В Олександра із сімʼї була лише мама.

"Він був таким уважним до мене. Якщо не міг мені зателефонувати, то він мені потім писав: "Мамочко, вибач, я сильно втомився і вирубився". Для мене він був найкращим, я його люблю", - плаче Людмила Лунякіна.

4
У Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї бригади Олексія Гребеника

Особу загиблого вдалося встановити лише за два місяці після його смерті.

23 серпня у Краматорську поховали військовослужбовця 81-ї аеромобільної бригади Збройних сил України Олексія Гребеника.

47-річний солдат Олексій Гребеник служив водієм відділення підвозу та перевезень самохідного артилерійського взводу. Він загинув 13 червня цього року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області. Поранення були такими, що лише за два місяці вдалося встановити особу загиблого і віддати його останки землі.

Попрощатися з військовим прийшли мама, найближчі родичі і побратими.

5
У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Юрієм Радомським

Він загинув 16 серпня у Покровському районі.

22 серпня, у Краматорську відбулася церемонія прощання з Юрієм Сергійовичем Радомським, солдатом, снайпером (2 категорії) та розвідником групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки військової частини А4682. Про це повідомляє видання "Pro100media".

Юрій Радомський народився 6 вересня 1989 року та був призваний на військову службу по мобілізації 9 червня 2024 року.

Він загинув 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області. Рідні, друзі, побратими та мешканці Краматорська прийшли попрощатися з воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Вічна пам’ять Захиснику України!

6
У Краматорську попрощались із військовослужбовцем Сергієм Єськовим

Він з побратимами потрапив під артобстріл.

14 серпня у Краматорську на Алеї героїв поховали військовослужбовця Збройних сил України Сергія Єськова.

36-річний старший солдат Сергій Єськов служив старшим оператором взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки у 5-й окремій штурмовій бригаді.

Він загинув 6 серпня під час виконання бойового завдання разом із ще двома побратимами, коли їхній БТР потрапив під російський артилерійський обстріл під Костянтинівкою.

Попрощатися із захисником України прийшли його близькі, родичі, друзі і побратими.

7
У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Павлом Реукою

Він загинув 3 серпня у Бахмутському районі.

10 серпня у Краматорську відбулося поховання солдата Павла Вікторовича Реуки, стрільця 1 мотопіхотної спеціалізованої роти військової частини А0989.

Як повідомляє видання "Pro100media", Павло загинув 3 серпня 2024 року в районі населеного пункту Калинівка Бахмутського району під час виконання бойового завдання зі захисту України.

Павло Реука народився 13 січня 1985 року і був призваний Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. За час своєї служби він виявив стійкість і мужність, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.

Місцеві жителі та родичі зібралися на кладовищі у с. Городещіно щоб попрощатися з героєм.

Україна втратила ще одного відважного захисника, який віддав своє життя заради свободи та незалежності рідної землі. Вічна пам’ять герою!

8
На Алеї Героїв поховали ще одного Захисника України Миколу Паращенка

Сьогодні, 6 серпня Краматорськ знову прощався з Захисником України.

Про це інформує pro100media

На Алеї Героїв відбулися похорони солдата Миколи Миколайовича Паращенка. Він був обслуговувачем гранатомета протитанкового батальйону військової частини А4667.

Микола загинув 28 липня 2024 року, отримавши смертельні поранення під час виконання бойового завдання в Харьківській області. Йому було 47 років.

Його героїзм та самовідданість на полі бою назавжди залишаться в пам’яті тих, хто мав честь знати його особисто, а також тих, хто вдячний йому за захист та відвагу.

Ми висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Миколи Паращенка. Його героїзм та самопожертва назавжди залишаться в історії нашої країни.


9
Загинув захисник України із Краматорська Олег Попов

Він був вірний військовій присязі і віддав своє життя за нашу Батьківщину.

2 серпня на Алеї Героїв у Краматорську відбулися похорони Захисника України, солдата Олега Івановича Попова. Про це пише видання "Pro100media".

Йому було 42 роки.

Олег, був старшим стрільцем 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4053.

Олег Попов загинув 27 липня 2024 року неподалік населеного пункту Макіївка Сватівського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника, він мужньо боровся, захищаючи мир і безпеку своїх співгромадян.

Рідні та близькі Олега Попова, серед яких його мати Зоя Михайлівна, а також друзі, зібралися, щоб вшанувати пам’ять загиблого героя.

Вічна пам’ять та слава Герою України.

10
Військовий із Краматорська отримав смертельне поранення у бою під Харковом

У бою під Харковом загинув краматорець Михайло Гаврилов.

Михайло Гаврилов народився 19 вересня 1993 року. Навчався у ЗОШ № 17, а після закінчення школи - у технологічному технікумі. Захоплювався скелелазінням, у 2021 році брав участь у марафоні «Наш Краматорськ», за що отримав нагороди.

До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Михайло працював у «Сільпо». З 28 липня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді (Азов).

12 липня отримав поранення у бою під Харковом, а 20 липня, не приходячи до тями, помер. Поховано Героя на одній з Алей Слави у Києві. У нього залишилися мати, дружина та шестирічна донька.

Вічна слава і пам'ять Герою, щирі співчуття рідним та близьким.

11
Пішла з життя колишній учитель історії Краматорського НВК (ЗОШ №6-ДНЗ) Зінаїда Чайка

28 липня 2024 року пішла з життя колишній учитель історії Краматорського НВК (ЗОШ № 6 – ДНЗ) Чайка Зінаїда Григорівна.

Про сумну подію інформує у Фейсбуці управління освіти Краматорської міської ради.
 
"Змінюються часи, цінності, але ніколи не відходять у минуле ЛЮДИ, які не зраджують обраним ідеалам, принципам, ЛЮДИ, для яких поняття чесності, щирості, відданості – це не просто щось застаріле або геніальне, а традиційне, що передається в спадок.

Зінаїда Григорівна пройшла гідний життєвий шлях. Народилася 5 лютого 1937 року. Закінчивши з відзнакою педагогічне училище, у 17 років почала працювати спочатку вожатою, а потім учителем початкових класів у м.Торез. У 1959 році молода вчителька перейшла в середню школу № 6 м. Краматорська, навчаючись у Харківському університеті імені Каразіна.
 
Отримавши диплом, продовжила працювати вчителем історії та географії в нашій школі, з якою не розставалася 56 років.

Зінаїда Григорівна була вчителем вищої категорії, мала педагогічне звання «старший учитель». Компетентна, відповідальна, доброзичлива, вміла бути для кожної дитини не просто вихователем, а й другом, радником, матірʼю. Вона була розумним, талановитим, неповторним і відданим УЧИТЕЛЕМ, справжньою ЛЕГЕНДОЮ нашої школи!
 
Її імʼя занесено до книги «Золотий фонд Краматорська»! Зінаїда Григорівна не працювала, а ЖИЛА в школі! Цілі покоління вдячних учнів-випускників ніколи не забудуть глибоку духовність, культуру, інтелігентність цієї ЛЮДИНИ, працелюбність, врівноваженість і твердість характеру! Чайка Зінаїда Григорівна вбачала “рецепт” щастя й молодості в постійному русі, у бажанні ніколи не забувати про своє покликання!

І пишеться історія не словом,
А стійкістю, значущістю буття.
Є Люди, що жили не поверхово,
Ніколи їм не буде забуття!

Колектив шостої школи, управління освіти сумують про непоправну втрату та виражають щире співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Зінаїду Григорівну завжди залишиться в наших серцях!".

12
10 липня зупинилося серце краматорської вчительки Галини Лук'янової

Пішла з життя вчителька інформатики Ліцею № 35 ім. В. Шеймана Галина Лук'янова.

73 роки життя, з яких більше 40 віддано учням, колегам, роботі.

"Ми вчилися в неї не лише інформатиці, а й людяності...

10 липня 2024р. зупинилося серце талановитого вчителя інформатики, педагога, напрочуд доброї і справедливої людини Галини Василівни Лук'янової.

73 роки життя, з яких більше 40 віддано учням, колегам, роботі.

Родина Ліцею 35 ім. Валентина Шеймана сумує й висловлює щирі співчуття з приводу втрати. Важко назавжди прощатися з талановитим Учителем.

Галина Василівна навчала своїх учнів, колег не лише новим технологіям, а й сама була прикладом людяності, доброти.

Нехай спогади учнів про талановитого Вчителя будуть яскравими та незабутніми. Щирі співчуття родині, близьким, друзям Галини Василівни. Низько схиляємо голови у скорботі.

Вічна і світла пам'ять!", - написали вчителі навчального закладу у Фейсбуці.

13
У Краматорську поховали Захисника України Сергія Митька

У Краматорську 12 червня поховали Захисника України Сергія Митька.

Про це інформує pro100media

Сергій Митько виконував обов’язки стрільця-помічника, гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти В/Ч А7272. Він загинув під час виконання бойового завдання.

До повномасштабного вторгнення Сергій працював за кордоном, робив ремонти у квартирах, був будівником.

На фронт пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення зі словами «Я нікому не дозволю бомбити моїх дітей». Розпочав службу у 106 окремій бригаді. Виконував бойові завдання під Донецьком, на кордоні з Харківською областю. Брав участь у визволенні Лимана та Голубих озер, за що був нагороджений медаллю «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ». Потім була Луганщина, і там на полі бою за Кремінну-Сватове отримав поранення. Проте, відновившись, повернувся в стрій і боронив країну на рідній Донеччині.

Сергій загинув 8 червня цього року на Донеччині. У Героя  залишились батьки, дружина, дві доньки, маленька онука.

“Він дуже любив доньок. Як тільки відпустка, відразу їхав до них поспілкуватися. Хотів дуже мати побачити. Останній раз Сергій був у відпустці на початку травня, тоді встиг всіх побачити.

Ще він дуже любив правду. Нікого не боявся, був готовий їхати в найнебезпечніші місця, якщо було треба. Він був веселим, душею компанії.

Сергій завжди казав, що воює за своїх дітей. Хотів, щоб вони жили добре. За час війни ми дуже зблизилися, стали частіше бачитися, бо коли їх відпускали, Сергій відразу їхав до мене в Краматорськ”, – згадує сестра Сергія Оксана.

14
Загинув за Україну: у Краматорську поховали солдата Сергія Тимченка

Сьогодні у Краматорську відбулося поховання солдата Сергія Тимченка, колишній стрілець-помічника гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А1910.

Про це інформує pro100media

Він народився 16 грудня 1989 року і був призваний на військову службу по мобілізації 10 лютого 2024 року. Сергій Сергійович був визнаний зниклим безвісти 23 червня 2024 року.

Після проведення пошукових заходів підрозділом було виявлено тіло солдата. Він загинув після мінометного обстрілу противником у селі Північне на околиці міста Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Сергій завжди виявляв стійкість і мужність у виконанні бойових завдань, дотримувався військової присязі, мав відмінний рівень мотивації та підтримував високий моральний дух у своєму підрозділі. Він зарекомендував себе з позитивної сторони серед колег та підлеглих, завжди був уважним до їхніх потреб і питань.

Сьогодні його пам’ять вшанували під час урочистого поховання на Алеї Героїв у Краматорську. Солдат Тимченко залишився в пам’яті не лише своєї родини, а й всієї України як справжній герой. Найглибші співчуття ріднім. Вічна пам’ять герою.


15
У Краматорську на Алеї Героїв поховали сержанта Олексія Барикіна

Він загинув 16 червня під час виконання бойового завдання Запорізької області.

22 червня у Краматорську на Алеї Героїв відбулося поховання сержанта Олексія Сергійовича Барикіна. Про це повідомляє видання "Pro100media".

Олексій народився у 1981 році та служив командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 7372.

Був мобілізований на військову службу 14 жовтня 2022 року Лозовським РТЦК та СП у місті Лозова.

Олексій  героїчно загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту України від російської агресії в районі населеного пункту Чарівне, Запорізької області.

Вічна пам'ять Герою...

Сторінок: [1] 2 3 ... 30