Форум Краматорська

  • 17 Березня 2025, 14:28:45
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Олександр Ворсін

Сторінок: [1] 2 3 ... 31
1
У Краматорську попрощалися із захисником України Євгеном Лещенком

Він загинув 9 березня 2025 року.

15 березня у Краматорську відбулося прощання з солдатом Євгеном Лещенком, який загинув 9 березня 2025 року, захищаючи Україну. Про це повідомляє видання "Pro100media".

30-річний Євген Лещенко був оператором 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини. Він віддав своє життя в бою за незалежність України.

Його життя обірвалося внаслідок удару ворожим FPV-дроном у районі Новооленівки, Іллінівської сільської громади, Краматорського району. Україна втратила ще одного сина, який безстрашно став на захист своєї Батьківщини.

Вічна пам’ять та слава Герою.

2
На Алеї Слави попрощалися з двома захисниками з Краматорська - Максимом Балабаном і Володимиром Балейком

Обидва загинули на початку березня.

12 березня 2025 року на Алеї Слави у Краматорську попрощалися з двома захисниками України – Володимиром Балейком і Максимом Балабаном.

Володимир Балейко та його родина – вихідці з Латвії, там народилися, навчалися та жили. Але після закінчення третього класу Володимир разом із сім’єю переїхав до України.

"Наша батьківщина там, а стали на захист тут. Ми тут живемо і поважаємо всіх, хто тут живе, і цю країну. Ми ніколи не відмовлялися йти на фронт", – говорить брат загиблого.

Володимир Балейко ніколи не служив строкову службу, але з початком повномасштабної війни прагнув потрапити на фронт, проте військкомат постійно йому відмовляв.

"Буквально, в грудні 2022 мені зателефонували з військкомату, я там постійно відмічався, і мене мобілізували. А через місяць, це був січень 2023 року, зателефонували й брату – так він аж побіг туди. Він завжди хотів захищати Батьківщину", – розповідає брат загиблого.

Після призову Володимир вирушив до Великої Британії в навчальний центр, де проходив курс штурмовика. А після повернення в Україну додатково навчався на мінометника. Пізніше за розподілом потрапив до 36-ї бригади Морської піхоти.

Згодом боєць брав участь у боях поблизу Гуляйполя Запорізької області, а потім і в Кринках Херсонської області.

"Сам витягав своїх побратимів, рятував їх, коли вони вистрибували з човна, а їх накривало мінометом. І при цьому зрозумів, що сам поранений, тільки коли вже дісталися безпечного місця. Ось він завжди прагнув у бій, незважаючи ні на що. Його перевели до 44-ї бригади, в рембат, а йому все одно потрібно було бути ближче до фронту", – згадує брат Володимира.

До рембату чоловіка перевели, бо він був зварювальником. Професію здобув в одному з краматорських училищ. Спочатку пробував себе в ролі кухаря, а потім перейшов навчатися на автослюсаря. За словами брата, дуже добре ремонтував і фарбував автомобілі. Навіть відкривав власне СТО в іншому місті.

"Коли ми йшли в бій, я знав, що він залишався пізніше за всіх і сам усе доробляв, бо розумів, що вся ця техніка необхідна в бою", – говорить брат Володимира.

Окрім автомобілів, у Володимира була пристрасть до спорту. Одним з улюблених був бокс, але найбільше за все він любив мотокрос.

"Два рази брав участь у змаганнях у місті, але мотоцикл двічі підводив. Можливо, і перші місця були б. Він жив мотокросом", – додає брат загиблого.

Ще одним захопленням Володимира була риболовля. Брат каже, що він любив ходити зі спінінгом на щуку. Завжди їздив у компанії друзів, а улюбленим місцем для них було Брусине.

Брат загиблого говорить, що Володимир прожив гідне життя, якому завжди радів і ні в чому себе не обмежував. Завжди допомагав друзям, був у них кумом, був чуйним. Щодо власної родини Володимр кілька разів одружувався, але дітей не мав.

"Ми завжди підтримували зв’язок. Коли я виходив із бою, я завжди йому телефонував, він чекав на мій дзвінок. Так само і він, коли йшов, мене попереджав, а я завжди молився, щоб він повернувся і я почув його голос”, – згадує брат Володимира.

Володимир загинув 1 березня. Крім брата, в загиблого залишилася мати.

Іншим бійцем, якого поховали 12 березня на Алеї Слави, був Максим Балабан. Чоловік жив у Краматорську, а службу проходив на посаді кулеметника у 110-й окремій бригаді територіальної оборони. Загинув 3 березня біля села Новопіль, неподалік Великої Новосілки Волноваського району, від скидів з БПЛА.

На жаль, на похороні бійця не було ані рідних, ані друзів. Тому докладної інформації про загиблого у нас немає. Відомо лише, що в Максима залишилася мати.

Фото обкладинки - Дмитро Глушко/Kramatorsk Post

3
7 березня 2025 року на Алеї Слави поховали краматорця Дмитра Орлова

Він провоював лише два місяці та загинув під час артобстрілу на Лиманському напрямку.

Чоловік був випускником 25-ї школи Краматорська. У Краматорську закінчив одне з профучилищ. У мирний час працював різноробочим.

"Він був надто доброю людиною, міг забезпечити свою сім’ю. Хотів піти моїми стопами, ми займалися будівництвом", – розповідає молодший брат загиблого.

Брат Дмитра каже, що загиблий був мобілізований два місяці тому і служив у 60-й окремій механізованій бригаді. Загинув на Лиманському напрямку під час артобстрілу.

"У мене він залишився один, ми поховали своїх батьків. Я хотів забрати його до себе, останнім часом я жив у Львові. Але так сталося, що він мене не послухав, і я його не вберіг. Про його смерть я дізнався, коли мене везли до частини, оскільки мене також мобілізували. Але мою поїздку перервав дзвінок із ТЦК. Тепер я залишився один", – розповідає брат Дмитра.

Чоловік згадує, що все життя старший брат намагався його підтримувати. А одним із найяскравіших моментів у їхньому житті був той, коли Дмитро зустрічав його з в’язниці. Тоді вони розпочали життя з чистого аркуша.

"Останнього разу, коли ми з Дімою спілкувалися по відеозв’язку, я не надав значення словам брата. Тоді він сказав, що йде на смерть і більше не повернеться. А я йому говорив, що приїду до нього в частину побачитися, там і обіймемося. Я і подумати не міг, що це справді останній раз, коли ми з ним бачимося", – каже брат загиблого.

4
Сімʼя ексдиректора Краматорського інтернату №3 потребує допомоги

23 лютого 2025 року відійшов у вічність Іван Іванович Ворона — багаторічний директор Краматорського інтернату №3, педагог, наставник і людина, яка присвятила своє життя вихованню дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Прощання з Іваном Івановичем відбулося учора, 25 лютого, у місті Умань (кладовище «Олександрівка»).

Під його керівництвом інтернат став не просто освітнім закладом, а справжнім домом для сотень вихованців. Він вірив, що кожна дитина має право на турботу, любов і шанс на краще майбутнє.

Колеги та вихованці згадують Івана Івановича як мудрого керівника, відданого педагога і людину з великим серцем.

Світла пам’ять про нього житиме в серцях усіх, хто його знав.

У цей скрутний час сімʼя Івана Івановича потребує допомоги, пише у Facebook Марк Ворона.

Посилання на збір:

https://send.monobank.ua/jar/9kVFoRReBM

Картка:

4441111122119773

Реквізити:

UA0632200100000262063552 49951

5
У Краматорську попрощалися із солдатом Артемом Бесчетніковим

Він помер після отриманого поранення.

17 лютого у Краматорську провели в останню путь солдата Артема Вікторовича Бесчетнікова, який героїчно виконував свій військовий обов’язок. Про це повідомляє видання "Pro100media Краматорська".

Артем Бесчетніков, 1990 року народження, служив стрільцем 2-го мотопіхотного спеціалізованого відділення 2-го мотопіхотного спеціалізованого взводу 2-ї мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону «Шквал». 1 вересня 2024 року він отримав мінно-вибухову травму під час бойового зіткнення з противником у районі населеного пункту Григорівка Донецької області. Пораненого військового евакуювали до медичного закладу, де лікарі тривалий час боролися за його життя. Однак 5 лютого 2025 року у місті Дніпро Артем Бесчетніков помер від серцево-легеневої недостатності.

Поховали героя на одному з кладовищ Краматорська.

Вічна пам’ять і слава захиснику України!

6
Загинув захисник України з Краматорська Олександр Плотніков

Його життя обірвалося 15 лютого 2025 року.

Наша земля втратила справжнього захисника, воїна світла і честі – Олександра Плотнікова. Він загинув під час виконання бойового завдання, - повідомляє адміністрація ДДМА.

Олександр закінчив Краматорську ЗОШ №10, потім пішов навчатися до Донбаської державної машинобудівної академії за спеціальністю «Ливарне виробництво» (група ЛВ-15-1). Викладачі кафедри згадують його як добру, позитивну та світлу людину.

Староста групи Тетяна Санжура розповіла, що Олександр був надзвичайно життєрадісним, завжди допомагав, чим міг. «Навіть якщо не було змоги, він все одно віддавав останнє. Коли ми вчилися, він і навчався, і працював, щоб допомогти своєму батькові, тому в мене не було сумніву, що Саша відгукнеться та піде боронити країну. Пішов на війну після початку повномасштабного вторгнення. Щиро дякую за те, що боронив нашу Донецьку область, низький уклін нашому Герою!» – ділиться спогадами і своїми почуттями Тетяна.

Загинув Олександр 15 лютого 2025 року, потрапивши в засаду ворога. «У це важко повірити, бо ще 14 лютого Саша викладав історію, як своїй дівчині відправляв подарунок, а 16-го зранку я дізналася про його загибель…» – розповідає подруга.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

7
У Краматорську попрощалися із воїном Олександром Івановим

Він загинув на Курщині.

15 лютого у Краматорську відбулося прощання із загиблим військовослужбовцем — солдатом Олександром Сергійовичем Івановим. Він був оператором 3-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів, - пише видання "Pro100media Краматорська".

Олександр Іванов загинув 8 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Локня, Суджанського району, Курської області.

Він був мобілізований 11 квітня 2023 року. За час служби проявив себе як сумлінний, відповідальний та вмотивований воїн. Його професіоналізм, витримка та бойовий дух були прикладом для побратимів.

Рідні, друзі та побратими прийшли, щоб віддати останню шану Герою. Він віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Вічна пам’ять Герою.

8
Загинув захисник України із Краматорська Сергій Козлов

Героя поховали у Луцьку.

У кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відбулося прощання з військовослужбовцем Сергієм Козловим. Боєць загинув, захищаючи Україну від російської агресії.

Про це повідомляє прес-служба міської ради Луцька.

"Сергій Козлов, 1979 року народження, загинув 8 січня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новосілка Донецької області. Він віддав своє життя за територіальну цілісність і незалежність України", - йдеться у повідомленні.

Поховали Героя у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.

"Рішення поховати Героя в Луцьку ухвалила його дружина, адже родина не планує повертатися до рідного Краматорська. Батько загиблого, Валентин Козлов, багато років працював у Краматорському АТП-11410" - пише видання "Трибун".

Вічна пам’ять, честь та шана Герою.

9
Внаслідок обстрілу Краматорська загинув «Учитель року–2023» (відео)

У Краматорську внаслідок ворожого обстрілу загинув учитель фізкультури Євген Миргородський.

Пряме влучання в його частину будинку на дві родини не залишило жодних шансів на порятунок.

Про це повідомляють «Новини Краматорського району» з посиланням на колег загиблого педагога.

Євген Миргородський - зі спортивної родини, тому не дивно, що він став учителем фізкультури.

"Справа всього життя" -  так він казав про свою професію.

І цілком заслужено Євген Миргородський «Учителем року–2023».



Працював учителем фізкультури у ЗОШ №23, а після її руйнування через війну був переведений до ЗОШ №11.

Ще з дитинства мріяв вивчити китайську мову та переїхати до Китаю.

Займаючись дзюдо, самбо, рукопашним боєм та китайською гімнастикою, він захоплювався східними бойовими мистецтвами та філософією.

Після служби в армії отримав фах тренера-викладача з фізичної культури.

Євген Миргородський був ініціатором багатьох спортивних ініціатив у Краматорську.

Він заснував Клуб «Любителів бігу» та започаткував програму Run Day – щосуботні пробіжки в парках міста на дистанцію 5 кілометрів.

Щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

10
У Краматорську провели в останню путь молодшого сержанта Олександра Аханщикова

Він загинув у Курській області.

31 січня у Краматорську провели в останню путь молодшого сержанта Олександра Миколайовича Аханщикова (17.02.1983 – 26.01.2025).

Він загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Погребки, Суджанського району Курської області, - повідомляє видання "Pro100media".

Олександр був командиром десантно-штурмового відділення, вірним бойовим товаришем і справжнім воїном.

Його сміливість, відданість і жертовність назавжди закарбуються в пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Світла пам’ять і вічна слава Герою.

Співчуття родині та близьким.

11
У Краматорську попрощалися одразу із двома захисниками України

22 січня, у День Соборності України, Краматорськ провів в останню путь двох своїх земляків, які героїчно загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України

Про це повідомля видання Pro100media.

Під час мінометного обстрілу ворога 12 січня 2025 року загинув розвідник-навідник 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу солдат Роман Єресько.



Своє життя він віддав, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Зеленівка Донецької області.

Другим героєм став старший солдат Андрій Мартиненко, старший навідник протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 механізованої роти.



З 22 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув того ж дня поблизу населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області.

Прощання з героями відбулися у Краматорську на алеї Героїв. Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять захисникам.


12
Загинув захисник України родом із Краматорська Дмитро Ганжа

Героя поховають у Львові.

Сьогодні, 16 січня, Львівщина прощається із чотирма захисниками, які загинули за Україну через російську агресію. Серед них – уродженець міста Краматорськ Дмитро Ганжа («Папай»). Про це повідомляє Львівська міська рада.

Навчався у Краматорській українській гімназії Краматорської міської ради Донецької області. Здобув освіту за спеціальністю «Автоматизація машинобудування та інформаційні технології» у Донбаській державній машинобудівній академії. Другу вищу освіту здобув у тому ж закладі за спеціальністю «Економіка підприємства».

У 2014 році родина Дмитра Ганжі переїхала до Львова. Впродовж останніх шести років працював у Львівській національній галереї мисте́цтв імені Бориса Григоровича Возницького на посаді молодшого наукового співробітника відділу науково-експозиційної роботи. Любив свою справу.

Був пристрасним колекціонером компакт-дисків та обожнював музику жанру «метал». Свій вільний час часто присвячував рибальству, також активно займався айкідо.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських загарбників до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Харківському, Донецькому та Запорізькому напрямках.

Загинув 10 січня. Оборонцю було 46 років.

У Дмитра Ганжі залишилися дружина та мама.

Вічна пам’ять Герою...

13
Помер бойовий медик родом із Краматорська Артур Шабалін

Він не просто лікував – він виривав людей із обіймів смерті.

Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова (ПДМШ) повідомив на своїй сторінці у Facebook скорботну звістку: загинув Артур Шабалін, позивний "Арчі", – хірург, доброволець ПДМШ, а згодом військовий лікар ЗСУ.

"Родом із Краматорська, він із сім’єю переїхав до Оржиці, але його серце завжди залишалося там, де була потреба в його допомозі, - йдеться у повідомленні. - Веселий, сміливий і надзвичайно відданий своїй справі, Арчі був тим, хто жартував навіть у найважчі моменти, коли втома брала гору.

Його руки рятували, а його сила волі не дозволяла здаватися. Він не просто лікував – він виривав людей із обіймів смерті. Разом із командою ПДМШ Арчі був одним із перших, хто ступав на звільнені території, проводив операції в умовах, які важко описати словами, працював на стабпунктах, де кожен день був викликом на межі людських можливостей.

Кілька ротацій у складі ПДМШ, а далі – ЗСУ. Такий шлях обирають багато добровольців-медиків. Арчі хотів рятувати – і рятував, до останнього.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Артура...."

Вічна і світла пам’ять!

14
Kramatorsk.INFO вітає усіх з Новим 2025 роком!

Шановні друзі, українці!

Вітаємо вас з прийдешнім Новим 2025 роком!

Рік, що минає, був насичений багатьма подіями. Одні засмучували, інші викликали праведну лють, або навпаки тішили до сліз, але ніколи не залишали байдужими. Хай там як, а попри свари й непорозуміння, незважаючи на безсонні ночі й тривожні світанки, ми навчились з усім цим жити. Ненавидіти і ще сильніше любити. Пишатись мужнім воїнством, закривати волонтерські збори, гуртуватись навколо єдиної мрії – здобути Перемогу.

Цей рік і багато чому навчив. І головне – йти вперед попри біль і нелюдську втому. Не боятись відкривати нові сторінки життя. Життя, яке нерозривно пов’язане з долею країни, її суверенним правом на непохитність кордонів і рівність у колі розвинутих демократичних держав. Тільки у цій єдності – наша віра і наше щастя.

Тож віримо в силу людей і міцність козацького духу. Нехай Новий рік принесе довгоочікуваний мир у кожну оселю. Поверне додому рідних і друзів, зробить потужний крок до наймасштабнішого відновлення України.

Усього цього разом із побажанням здоров’я, родинного затишку, добра і любові ми побажаємо один одному сьогодні – у чарівну новорічну ніч.

З прийдешнім святом, нездоланний народе. Живи у мирі, рідний Краматорськ!

15
На Курщині загинув військовий і викладач ударних інструментів Ілля Машнін з Краматорська

Він прослужив лише близько трьох місяців.

На фронті загинув військовий з Краматорська Ілля Машнін. У мирному житті він був викладачем ударних інструментів. Про його загибель повідомила краматорська Школа мистецтв № 2

“Зі скорботою повідомляємо про загибель викладача ударних інструментів, в минулому учня нашої школи, Ільї Дмитровича Машніна, народженого 29 червня 1999 року. […] Відданий Військовій присязі на вірність народові України, він мужньо виконував військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність”, - йдеться у повідомленні.

Ілля був мобілізований 25 вересня цього року. Загинув він 21 грудня поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області.

Йому назавжди залишиться 25 років.

Сторінок: [1] 2 3 ... 31