Теми - rayo
Я бачив Бога, чесно побратими!
Так світло...світло...і сидить Господь.
А я прийшов із ранами своїми,
Всевишній каже "Воїне, підходь..."
Не бійся, хлопче, ти ще повоюєш!
І відіб'єш у ворога Херсон!
Ти між тривог Мене, синочку, чуєш,
А деколи Ти думаєш,що сон.
А Я стою, ракети відбиваю!
Рятую побратимів із вогню!
Я ж цю навалу катову тримаю,
І з вами чашу ту пекельну п'ю.
Он Саша із Житомира воює,
Микола із Дрогобича стоїть.
З Луганська Ігор,ворога пильнує!
Віталік із Франківська вже й не спить.
А Саша був айтішником хорошим!
Микола дуже добрим водієм.
Віталік...розказати я не можу...
Нічого,хлопці,все пережиєм!
Хоч Ігор вже не має де вертатись..
Руїнами заплакала земля.
Де Україна,там і твоя хата!
Почнемо все,козаче,із нуля!
Ви сильні духом і тверді,мов криця!
Не бачив тої волі і в Святих!
Та нам потрібно добре помолиться,
Щоб окупантів вигнати чужих.
Я Вам поможу,рідні українці!
На силу Божу зброї вже нема!
Не лишу Вас із катом наодинці!
Вже перемоги чується сурма!
Михайло Іванович
Форум Краматорська
- 09 Червень 2023, 00:30:09
- Ласкаво Просимо, Гість
Новини:
Показані пости, пов’язані з Thank-O-Matic. Показані теми, де "Вас подякували" інші користувачі. (Пов’язаний з першим повідомленням.)
Теми - rayo
Сторінок: [1]
Олександр, щиро вітаю Вас з днем народження!
Щастя, здоров'я і творчого натхнення у всіх Ваших справах.
Щастя, здоров'я і творчого натхнення у всіх Ваших справах.
Mixey, вітаю с Днем Народження!!! Многая літа!!!
Nastya Stanko
26 марта 2014 г. ·
Ще перед похороном виявилось, що в нього немає костюму, взагалі жодного, взуття відповідного теж. В нього взагалі якось не було нічого зайвого. Кілька сорочок, вишиванка, чорна куртка його улюбленого футбольного клубу Raiders з Америки та бейс цього ж клубу, в якій його вбили, джинси, камуфляж, бейс Raiders. Він взагалі не любив зайвого: жінки, АК. На прощання і похорони приходили різні, настільки різні, що уявити їх разом в одному місці було просто нереально. Бариги з ринку в кожанках, напівкримінальні зі шрамами на черепах теж в кожанках і спортивних штанах, екс-зеки просто в спортивному, чечени з довгими бородами і всі в чорному, унсовці в американській армійській формі, ті, що ветерани і 14-ти -16-ти річні в берцах, чорних штанах, котрі сліз не стримували. Правий сектор - людей десь 500 майже весь, здається, окрім Яроша був в бронижилетах, у них вони на поминках потім і сіли їсти з усіма своїми раціями і іншими важкими предметами, жінки - рухівки з промовами з надривом на кладовищі, чого Білий точно б не схвалив м"яко кажучи, увесь в сльозах стояв начальник місцевого ДАІ, 20 священиків на чолі з владикою правили панахиду. Ярош говорив лише на поминках і лише до своїх, нікого зайвого. Бабусі на кладовищі заламували руки: з ним нам було в місті спокійно. Сусіди бідкалися, що Білий завтра зрання зі свого балкону не кричатиме їм: робіть щось. Співкамерники згадували, як в Лук"янівському СІЗО він не зважав ні на які тюремні правила, ходив в футболці з написом Чечня і ніхто його не чіпав, всі боялися. А Юра, коли Білий прийшов в камеру вперше назвав його тупим, той підняв Юру за шию на півметра, і Юра зрозумів, що з Білим так говорити ніззя. Саме розповіді Білого про УНСО заохотили його співкамерника Юру вступити пізніше в цю організацію. Сбушники приходили не так слідкувати, як віддати честь. Білий взагалі по смерті виглядав ще грізніше, обличчя його трохи розпухло і схожий він був на бізона. Його несли центром міста, і для цього перекрили рух, колони УНСО і правого сектора рухалися по обох боках, коли дощ почав періщити так, що все промокало за хвилини, ніхто з них навіть не ворухнувся. З калашів, коли труну опустили в яму стріляли тричі в повітря. Одним з нових гасел на похороні стало: герою тричі: слава, слава, слава, ворогам тричі: смерть, смерть, смерть. Жінок майже не було, але про них шептали як про тих, хто роками в своїх квартирах то шили прапори, то переховували якихось чеченців, то чистили зброю. Кожен з тих, хто прийшов до Білого був вартий окремого сюжету, окремої історії, а історії їхні можна було слухати безкінечно. Найяскравішими були ті - зі слідами від куль на головах і простреленими ногами - всі, що постраждали 18-20-го лютого, всі, котрі тягли своїх мертвих побратимів з Інститутської. Вони могли б бути героями, якби тоді снайпери цілилися в них ретельніше, але так сталося, що зараз вони живі і на похороні Білого, тому героями вже бути не можуть, лише бандитами. Про смерть говорили мало, всі згадували, що Білий, побачивши джипи на подвір"ї Карасів наказав охоронцям: врозтіч. Ми ж побачили копії журналів, в яких зброя - його Макаров і Калашников офіційно зареєстровані на нього ( і він навіть сплачував штрафи в розмірі 57 гривень за те, що носив без чохла АК), і оскільки його калаш забрали з машини при затриманні, то Володя поцікавився: а його повернуть тепер, коли ми покажемо офіційний документ? нащо тобі зараз той калаш, запитала я? - ти не розумієш, Білий хотів би знати, де зараз його калаш, він би за нього хвилювався.
26 марта 2014 г. ·
Ще перед похороном виявилось, що в нього немає костюму, взагалі жодного, взуття відповідного теж. В нього взагалі якось не було нічого зайвого. Кілька сорочок, вишиванка, чорна куртка його улюбленого футбольного клубу Raiders з Америки та бейс цього ж клубу, в якій його вбили, джинси, камуфляж, бейс Raiders. Він взагалі не любив зайвого: жінки, АК. На прощання і похорони приходили різні, настільки різні, що уявити їх разом в одному місці було просто нереально. Бариги з ринку в кожанках, напівкримінальні зі шрамами на черепах теж в кожанках і спортивних штанах, екс-зеки просто в спортивному, чечени з довгими бородами і всі в чорному, унсовці в американській армійській формі, ті, що ветерани і 14-ти -16-ти річні в берцах, чорних штанах, котрі сліз не стримували. Правий сектор - людей десь 500 майже весь, здається, окрім Яроша був в бронижилетах, у них вони на поминках потім і сіли їсти з усіма своїми раціями і іншими важкими предметами, жінки - рухівки з промовами з надривом на кладовищі, чого Білий точно б не схвалив м"яко кажучи, увесь в сльозах стояв начальник місцевого ДАІ, 20 священиків на чолі з владикою правили панахиду. Ярош говорив лише на поминках і лише до своїх, нікого зайвого. Бабусі на кладовищі заламували руки: з ним нам було в місті спокійно. Сусіди бідкалися, що Білий завтра зрання зі свого балкону не кричатиме їм: робіть щось. Співкамерники згадували, як в Лук"янівському СІЗО він не зважав ні на які тюремні правила, ходив в футболці з написом Чечня і ніхто його не чіпав, всі боялися. А Юра, коли Білий прийшов в камеру вперше назвав його тупим, той підняв Юру за шию на півметра, і Юра зрозумів, що з Білим так говорити ніззя. Саме розповіді Білого про УНСО заохотили його співкамерника Юру вступити пізніше в цю організацію. Сбушники приходили не так слідкувати, як віддати честь. Білий взагалі по смерті виглядав ще грізніше, обличчя його трохи розпухло і схожий він був на бізона. Його несли центром міста, і для цього перекрили рух, колони УНСО і правого сектора рухалися по обох боках, коли дощ почав періщити так, що все промокало за хвилини, ніхто з них навіть не ворухнувся. З калашів, коли труну опустили в яму стріляли тричі в повітря. Одним з нових гасел на похороні стало: герою тричі: слава, слава, слава, ворогам тричі: смерть, смерть, смерть. Жінок майже не було, але про них шептали як про тих, хто роками в своїх квартирах то шили прапори, то переховували якихось чеченців, то чистили зброю. Кожен з тих, хто прийшов до Білого був вартий окремого сюжету, окремої історії, а історії їхні можна було слухати безкінечно. Найяскравішими були ті - зі слідами від куль на головах і простреленими ногами - всі, що постраждали 18-20-го лютого, всі, котрі тягли своїх мертвих побратимів з Інститутської. Вони могли б бути героями, якби тоді снайпери цілилися в них ретельніше, але так сталося, що зараз вони живі і на похороні Білого, тому героями вже бути не можуть, лише бандитами. Про смерть говорили мало, всі згадували, що Білий, побачивши джипи на подвір"ї Карасів наказав охоронцям: врозтіч. Ми ж побачили копії журналів, в яких зброя - його Макаров і Калашников офіційно зареєстровані на нього ( і він навіть сплачував штрафи в розмірі 57 гривень за те, що носив без чохла АК), і оскільки його калаш забрали з машини при затриманні, то Володя поцікавився: а його повернуть тепер, коли ми покажемо офіційний документ? нащо тобі зараз той калаш, запитала я? - ти не розумієш, Білий хотів би знати, де зараз його калаш, він би за нього хвилювався.
Вот это новость... 
Один из старейших и влиятельных еженедельников Краматорска сменил собственника. Теперь издание находится в орбите влияния семьи Близнюков.
Согласно выходных данным, указанных в еженедельнике, изданием газеты теперь занимается ООО «Восточный проект Краматорск». Его учредителем является ООО «Железнодорожное литье».
По данным Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц предпринимателей, учредителями этого ООО являются еще две компании: ООО «Торговый дом украинских машиностроительных заводов» и ООО «Промаудит».
Эти две компании объединяет общий собственник – офшорная компания «Холд Активити Груп ЛТД», зарегистрированная на Британских Виргинских островах. Главное отличие этих офшоров от кипрских в том, что конечного собственника компании раскрыть практически невозможно.
Кроме офшора среди владельцев ООО «Торговый дом украинских машиностроительных заводов» есть и Елена Близнюк, которая связана с ним через ООО «Альфамет».
Вообще, невестка бывшего министра ЖКХ и губернатора Донецкой области Анатолия Близнюка Елена Близнюк является давним бизнес-партнером нынешнего депутата Верховной рады от Краматорска Максима Ефимова. К примеру, они являются совладельцем ООО «Гольф Вижн Украина».
Кроме того, в последнее время еженедельник наполнен откровенной джинсой и прямой рекламой депутата.
До недавних пор собственником и издателем газеты было ПАО «Медиагруппа новые проекты». 30% акций этой компании контролировали предприятия принадлежащие бизнесмену Константину Машненкову, еще 30% принадлежало Лидии Еременко, а 30% владел Михаил Буров. Еще 10% акций принадлежало редактору газеты Андрею Евченко.
http://www.govorun.dn.ua/?p=3492
Один из старейших и влиятельных еженедельников Краматорска сменил собственника. Теперь издание находится в орбите влияния семьи Близнюков.
Согласно выходных данным, указанных в еженедельнике, изданием газеты теперь занимается ООО «Восточный проект Краматорск». Его учредителем является ООО «Железнодорожное литье».
По данным Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц предпринимателей, учредителями этого ООО являются еще две компании: ООО «Торговый дом украинских машиностроительных заводов» и ООО «Промаудит».
Эти две компании объединяет общий собственник – офшорная компания «Холд Активити Груп ЛТД», зарегистрированная на Британских Виргинских островах. Главное отличие этих офшоров от кипрских в том, что конечного собственника компании раскрыть практически невозможно.
Кроме офшора среди владельцев ООО «Торговый дом украинских машиностроительных заводов» есть и Елена Близнюк, которая связана с ним через ООО «Альфамет».
Вообще, невестка бывшего министра ЖКХ и губернатора Донецкой области Анатолия Близнюка Елена Близнюк является давним бизнес-партнером нынешнего депутата Верховной рады от Краматорска Максима Ефимова. К примеру, они являются совладельцем ООО «Гольф Вижн Украина».
Кроме того, в последнее время еженедельник наполнен откровенной джинсой и прямой рекламой депутата.
До недавних пор собственником и издателем газеты было ПАО «Медиагруппа новые проекты». 30% акций этой компании контролировали предприятия принадлежащие бизнесмену Константину Машненкову, еще 30% принадлежало Лидии Еременко, а 30% владел Михаил Буров. Еще 10% акций принадлежало редактору газеты Андрею Евченко.
http://www.govorun.dn.ua/?p=3492
А чего это московский патриархат должен рулить в Украине? Православие - это не обязательно только церкви московского патриархата. Армяне, грузины, греки тоже православные, они, что тоже должны московским попам руки целовать?
| Сторінок: [1] |